Біосферні резервати - місця, де люди живуть у справжній гармонії та співпраці з природою. Традиційна господарська діяльність заснована на особливостях місцевої природи. Природні ресурси використовуються ощадливо і у спосіб, що дозволяє їх своєчасне відновлення. Де культура і фольклор, кухня і побут є відображенням тісного зв'язку людини з природою.
Концепцію біосферних резерватів розробила Цільова група Програми ЮНЕСКО "Людина і біосфера" (Man and Biosphere, МАB) в 1974 році для вирішення однієї з найболючіших проблем – як ми можемо зберегти біорізноманіття в той же час, як постійно і часто агресивно його використовуємо?
Готових відповідей немає. Але для їх пошуків в межах кожного окремого біосферного резервату працюють разом науковці природничих та гуманітарних наук, представники владних структур та місцевих громад разом з природокористувачами.
Кожний біосферний резерват повинен містити три елементи:
- Природні ядра: одне або більше природних ядер. Це – території під спеціальною охороною, де надійно зберігається біологічне різноманіття, проводиться моніторинг за екосистемами і відповідні дослідження та інші види діяльності, що мало впливають на природне середовище;
- Чітко визначена буферна зона, яка зазвичай оточує або прилягає до ядрової зони (зон) та використовується для узгодженої діяльності, включаючи екологічну освіту, рекреацію, екологічний туризм, а також для прикладних та фундаментальних досліджень;
- Гнучка перехідна зона – зона, де існують населені пункти, може вестися сільське господарство та інші види природокористування, і де місцеві громади та організації з управління, науковці, неурядові організації, ті, хто економічно заінтересований, та інші групи населення співпрацюють разом, щоб управляти та стало розвивати ресурси цієї території.
Всесвітня мережа біосферних резерватів ЮНЕСКО була започаткована в 1976 році. Станом на березень 2021 року мережа включала 714 резерватів в 129 країнах, у тому числі 21 транскордонний резерват. Серед них – 8 біосферних резерватів України, 4 з яких є транскордонними.