Прихисток у національному парку в Карпатах

За кожною подією та перемогою стоять люди – українці з хоробрими та відкритими серцями, вірою в свою країну, і кожен зі своєю історією. Війна стала для всіх випробуванням – на мужність і незламність, відданість обов’язку та рівень любові до рідної землі, а ще, безперечно, на людяність. Ми почали збирати реальні історії українців, що якнайкраще розкривають кожен із цих елементів. Вважаємо, що про них має знати світ.

Сьогодні розповімо історію однієї сім’ї, яка знайшла притулок в нашому національному парку. Деталями поділилася з нами пані Катерина:

«Наша сім’я з Києва. Ми мешкали в Оболонському районі. Але ранок 24 лютого все змінив. У день напередодні я, як зазвичай, відвела сина до садочка, сама поїхала на роботу. Ввечері ми традиційно вечеряли з сім’єю та обговорювали, як пройшов день. Спокійно лягли спати, знаючи, що зранку прокинемось і підемо по справах.

Ранок 24-го, напевно, не забуде ніхто. Мене розбудив чоловік словами: «Прокидайся, почалася війна». Важко було повірити. Він продовжив: «Слухай, вибухи. Путін напав на Україну». І я їх почула. Стало по-справжньому страшно.

Наш п’ятирічний син спав, а ми з чоловіком думали, що робити. Треба збирати речі. Ми не були готові до війни. Я не могла швидко відреагувати, визначити, що брати з собою. Але знала – точно потрібні документи, ліки та речі для дитини.

Почалися сирени. Перша десь о 7 ранку. Люди прокинулися, відкрили телефони, ввімкнули телевізори – дійсно йдуть обстріли. Всі почали хаотично збиратися, сідати в машини та просто виїжджати за місто. Більшість знайомих так зробили. Були впевнені, що там безпечніше.

В перший день ми нікуди не поїхали. Бо Київ став величезним затором. На ніч не могли їхати, бо з дитиною це складно й комендантська година не дозволяла. Під вечір пішли до бомбосховища в сусідньому будинку. Там страшно й холодно. Діти плачуть, бо не розуміють, чому туди слід іти. Кожен сидів на тому, що взяв із собою. Хтось на стільчику, хтось на ковдрі, а хтось – на бетонній підлозі. На ранок обстріли були по Київській області, частково – по Оболонському району. Ми жили поруч із трасою, яка йде на Вишгород. Тим шляхом йшли російські війська.

О 7 ранку ми з сім’єю поїхали на захід України. Шукали різні варіанти, знайомі порадили прихисток у національному парку в Карпатах. Як на мене, зараз це найбезпечніше місце, хоча є сирени, але не літають літаки й не плачуть діти. Дитина моя спокійна, може спати, не каже, що страшно. Для батьків це – найбільше щастя. Тут дуже добрі люди. Нам дали теплі речі, засоби гігієни, їжу. Ми відчуваємо турботу. За кордон не збираємося, ми хочемо додому. Наш дім – Україна. Я впевнена, що ми будемо тут жити. Щойно керівництво держави скаже, що безпечно їхати додому – ми повернемось.Після перемоги зустрінуся з рідними та друзями, які залишилися в Києві, обніму їх і подякую за те, що зберегли мій дім».

Дякуємо співробітникам парку за самовіддану роботу, захист рідної землі та допомогу тим, хто цього потребує.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Новини

Чи зможете ви викликати таксі з розрядженого смартфона? Заряджаємо свою “батарейку”

68 % українців не планують відпустку цього року — показало опитування Rakuten Viber, яке пройшли 100 000 українських користувачів. Українці працюють на перемогу, картають себе за відпочинок.

  • Мандри

Події для природоохоронців. Травень

Цього тижня в Україні відзначають День вишиванки, у багатьох містах проводять дні музеїв. Національні парки теж долучаються до святкування! У цій добірці зібрали можливості, які пропонують природоохоронні організації. Тут і фототури, і забіги, і гранти, і конкурси, і навчання.

  • Без категорії

6 національних природних парків презентували нові сайти

6 національних парків представили нові сучасні сайти з інформацією про маршрути, контакти, перелік активностей, можливості де зупинитися та поїсти, детальні описи флори та фауни установи.

  • Без категорії
  • Оперативно

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: