Рекреація і туризм
Природа кличе на відпочинок! Вихідні, свята чи відпустка – більшість людей шукає можливості провести ці дні, милуючись краєвидами та дихаючи свіжим повітрям десь на природі біля річки чи моря, в горах чи в лісі. А де можна знайти справжню природу – в парках і заповідниках, в заказниках та заповідних урочищах, там, де є природоохоронний статус і хтось турбується про збереження цієї природи. Саме тому одним з основних наших завдань є створення умов для відпочинку та туризму таким чином, аби не нашкодити природі.
Основні вимоги до організації рекреаційної та туристичної діяльності викладені у нашому законодавстві. Так, Закон України "Про природно-заповідний фонд України" визначає можливості та обмеження щодо організації рекреації і туризму залежно від категорій територій та об’єктів природно-заповідного фонду (далі – ПЗФ). Наприклад, туризм заборонений в природних заповідниках і заповідних зонах національних природних, біосферних заповідників і регіональних ландшафтних парків. Закон України "Про туризм" визначає засади організації туризму як соціально-економічної діяльності, допомагає відповідно взаємодіяти з туристами та туристичним бізнесом.
Положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України – це підзаконний акт, покликаний сприяти правильній організації рекреації та туризму в межах ПЗФ. За відвідування територій та об’єктів ПЗФ і надання послуг може бути встановлена плата, згідно зі статтею 47 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1913 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами природно-заповідного фонду".
Отже, для забезпечення збереження цінностей і цілісності природних та історико-культурних комплексів і об'єктів для прийдешніх поколінь, адміністрації територій та об’єктів ПЗФ та інші організації і фізичні особи, які відповідають за збереження територій та об’єктів ПЗФ або є власниками чи користувачами земельних ділянок, повинні діяти з урахуванням законодавства і особливостей конкретних природних чи історико-культурних об’єктів. Тобто рекреаційне і туристичне використання територій та об’єктів ПЗФ можливе за умови розроблення відповідної системи управлінських і господарських заходів з урахуванням встановленого для цих територій та об’єктів режиму охорони і використання.
Базовими напрямками рекреаційної і туристичної діяльності у межах територій та об’єктів ПЗФ є:
- створення умов для здійснення цих видів діяльності з додержанням режиму територій і об’єктів ПЗФ;
- організація та облаштування інформаційно-туристичних центрів, еколого-освітніх стежок, туристичних маршрутів, оглядових майданчиків, рекреаційних ділянок, кемпінгів, таборів для відпочинку;
- поширення інформації рекламного та інформаційного змісту (оприлюднення у ЗМІ та на веб-сторінках інформації про рекреаційні ресурси і послуги, а також про суб’єктів рекреаційної діяльності в межах ПЗФ та/або поруч з ними);
- вивчення, узагальнення та впровадження кращого національного і зарубіжного досвіду і практики з організації рекреаційної та туристичної діяльності;
- формування у рекреантів і місцевих жителів культури оздоровлення, відпочинку та туризму на природі, бережливого та гуманного ставлення до природної і культурної спадщини.
Основними видами рекреаційної і туристичної діяльності є: організація оздоровлення, відпочинку, екскурсійної діяльності, любительського та спортивного рибальства, різних видів туризму: дитячого, молодіжного, сімейного, для осіб похилого віку, для осіб з інвалідністю, культурно-пізнавального, лікувально-оздоровчого, спортивного, релігійного, екологічного (зеленого), сільського, підводного, гірського, пригодницького, автомобільного, самодіяльного тощо.
Створення умов для розвитку рекреації і туризму включає:
- мотивацію і стимулювання всіх зацікавлених у розвитку регульованої рекреації сторін;
планування діяльності; - організацію обслуговування відвідувачів на території ПЗФ;
- природоохоронний контроль за рекреаційною і туристичною діяльністю усіх суб'єктів на території ПЗФ.
Мінімізація негативного впливу відпочивальників на природні комплекси й історико-культурні об'єкти здійснюється через:
- розробку і впровадження спеціальних заходів щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, історико-культурних об'єктів;
- екологічну освіту населення;
- здійснення екологічного моніторингу;
- відновлення порушених природних та історико-культурних комплексів і об'єктів.
Створення умов для розвитку рекреації у межах територій та об’єктів ПЗФ та поряд, які по праву належать до головних чинників розвитку і регіонів, неможливе без активної позиції і зацікавленості місцевих (обласних, районних) органів влади, територіальних громад. Тому доцільно погоджувати стратегію розвитку територій та об’єктів ПЗФ з планами місцевих органів влади у сфері рекреаційної діяльності і туризму. Це може дозволити залучити додаткові фінансові ресурси в інфраструктуру природно-заповідних установ і налагодити тісні контакти з місцевими органами влади, територіальними громадами, суб’єктами підприємницької діяльності.
Органи місцевого самоврядування у співпраці з природно-заповідними установами можуть розробити навчальні програми для місцевого населення, забезпечити пільгове фінансування спільних проєктів у сфері рекреації, посприяти у формуванні ринку сільгосппродукції для наступної реалізації відпочивальникам, забезпечивши таким способом сільському товаровиробникові істотне збільшення місцевого ринку збуту.