Степ, лиман, море: сила Куяльницького національного парку

Указ про створення національного природного парку «Куяльницький» в Одеській області президент України підписав у січні 2022 року. Ми поговорили з активістами, які супроводжували створення парку та зняли про лиман документальний фільм. В умовах повномасштабного вторгнення це місце набуває особливої цінності через потенціал для реабілітації поранених.

В Україні 56 національних парків, і кожен можна назвати унікальним — бо він оберігає цінну природу певного регіону. Неповторність «Куяльницького» парку полягає в поєднанні степу та моря, пояснює Владислав Балінський, голова громадської організації «Зелений лист», яка займалася проєктом та адвокацією установи:

— Це унікальне місце, по-перше, через степові ділянки. Степ — колиска української нації, а для українців він на генетичному рівні дає відчуття простору. По-друге, це регіон Причорномор’я. Степ тут дуже близько до моря, і поєднання морського та степового повітря, насичення сіллю з Куяльника вже працює природотерапевтично, навіть без особливих процедур.

Владислав вбачає особливу цінність цього місця нині, під час війни, та передбачає його важливість, коли тисячі бійців повернеться з фронту з потребою реабілітації:

— Бійцям із тяжкими пораненнями та численними переломами потрібно, щоб не тільки ці переломи зрослися, а і пройшов період реабілітації. Комусь треба вчитися заново ходити.

Як біолог і хімік, Владислав досліджував властивості лиманського мулу; як громадський діяч нагадує, що з ХІХ ст. лиман відомий як бальнеогрязьовий курорт, профіль якого — відновлення функцій опорно-рухового апарату:

— Санаторний комплекс «Куяльницький» був одним із найбільших санаторіїв. Тут робили розтягування, влаштовували ванни для прийому ропи, яка має заживляючий ефект; для відновлення кісткового мозку, хрящової тканини використовують лікувальні грязі. Тобто людина приймає ці процедури, вони чітко по днях розписані, а потім вдягає протез, гуляє по косі, пішохідному маршруту — то відновлюється, це так комплексно діє.

Владислав нагадує, що в радянський час використовували наукові методики для реабілітації. Зараз, каже, слід це розвивати й покращувати — зокрема через потенціал місцевої природи:

— Такі установи, як  санаторій «Куяльник», мають залишатися у власності держави. А такі унікальні природні ландшафти — під її охороною. Часто люди хочуть побути наодинці з природою, походити пішохідними маршрутами. І цей природно-санаторний комплекс дає змогу людині якнайскоріше психологічно відійти від наслідків і реабілітуватися. 

Активіст додає, що тільки збереження біологічної рівноваги всього ландшафтного комплексу з усіма його мешканцями дасть змогу зберегти красу, біорізноманіття та унікальні бальнеологічні властивості цієї території для майбутніх поколінь.

Крім піших прогулянок, на території національного парку можна буде спостерігати за птахами, їздити у велотури, займатися хайкінгом, проводити екологічні фестивалі, сплавлятися на байдарках, розповідає Сергій Ковальов. Разом із ГО «Зелений лист» він зняв фільм про Куяльницький парк, де з різних боків активісти пояснили потенціал цієї території: збереження степу, данина історичній пам’яті про козацтво, розвиток гастротуризму, музичного мистецтва, астротуризму. Сергій каже, що створення національного парку — це компроміс між зоною відпочинку та захистом природи:

— З одного узбережжя його перекриває Одеса, з іншого — села. Він дуже відокремлений, за часів індустріалізації був занедбаний, тому що йому доступ перекрили до моря, а потім і до річки, яка в нього впадала — і він пересихати почав. Цим довго ніхто не займався. Потім стали думати, щоб водообмін відновлювати. Поки що хоча б не чіпати та не нищити те, що залишилося.

Природоохоронці занепокоєні через стан лиману: щоб врятувати водойму від пересихання, Куяльник були поєднали каналом із морем. Через це піднявся рівень солі, а лиман потребує прісної води. Ба більше: попри створення парку, кажуть активісти, є охочі прокласти дорогу прямо по березі лиману, що знищить його екосистему. Тому дуже важливо, щоби парк очолила порядна, свідома та обізнана людина.

Науковою роботою та адвокацією Куяльницького парку нині займаються працівники національного парку «Тузлівські лимани». В. о. директора НПП «Тузлівські лимани» Ірина Вихристюк зауважує:

— Одна з головних задач національних парків — це розвиток туризму та рекреації. Курорт передбачає надання фахових послуг. Там усе це вже є. Вони мають ліцензії, можуть надавати послуги з реабілітації. Це ні в якому випадку не можна втрачати. Це одна із задач парку.

Останніми роками Сергій Ковальов багато знімав для парків півдня України, Карпат, Голосіївського національного парку. Нині майже не працює з парками, бо 90 % часу допомагає іноземним журналістам документувати війну Росії в Україні. Однак нагадує про важливість природоохоронної діяльності:

— Зараз війна, але не хочеться гаяти часу. Я не думаю, що за моє життя на півдні біля мого дому ще один нацпарк зроблять, який я зможу комфортно і швидко знімати, постійно в епіцентрі знаходитися. Так що хочеться цю тему продовжувати.

Наразі невідомо, коли національний парк «Куяльницький» знайде очільника й що це буде за людина. Сподіваємося, українські військові та цивільні, постраждалі від війни, зможуть проходити реабілітацію в установах на березі лиману, а парк уже скоро прийматиме на відпочинок усіх охочих. Подивіться фільм про Куяльник, який зняли природоохоронці, щоб осягнути його цінність.