Маршрут 307 «Стара залізниця»
Микуличин – р. Прутець Чемигівський
Довжина маршруту – 15,3 км
Найвища точка – 690 м
Набір висоти – 150 м
Час на велосипеді – 2 год. 30 хв.
Цей дуже легкий і приємний маршрут зовсім не має крутих підйомів. Набір висоти тут відбувається повільно та непомітно, а значна частина дороги – заасфальтована із зовсім невеликим автомобільним потоком. Усі ці обставини роблять цей напрям ідеальним для тих, хто вперше сів на гірський велосипед, а також для сімейних велопрогулянок.
Відповідно до назви, маршрут прокладено шляхом, де ще в 1960-х роках функціонувала вузькоколійка, якою з гір у долину транспортували заготовлений ліс. Після чергової повені, яка зруйнувала мости, влада вирішила не відновлювати цієї залізниці. Сьогодні, на жаль, тут уже не знайдеш залізничного полотна – місцеві мешканці доволі швидко знайшли застосування усім рейкам і шпалам у власних господарствах. Утім, уважний турист зможе побачити чимало ознак того, що колись там їздили паротяги: добре видні залізничні насипи та коридори у лісовій гущавині, якими можна пересуватися на велосипеді. Наймонументальнішою пам’яткою залізниці є залишки кам'яного мосту, що височіють по обидва береги річки. Слід бути уважним, аби на швидкості не проминути цього цікавого об’єкта!
Наприкінці маршруту, на злитті двох річок, є чудове місце для перепочинку або навіть пікніка. Ті, хто матиме сили й натхнення, можуть не зупинятися, а проїхати вглиб гір і подивитися на діючі нафтові родовища. Щоправда, далі немає туристичного ознакування – тож варто послуговуватися мапою та запитувати в місцевих мешканців.
Маршрут №308 «Полонини»
Микуличин – полонини – річка Прутець Чемигівський
Довжина маршруту – 12 км
Найвища точка – 809 м
Набір висоти – 268 м
Час на велосипеді – 1,5 год.
Час пішки – 3 год.
Маршрут починається біля автостанції в селі Микуличин. Він надзвичайно мальовничий, за рівнем складності його можна зарахувати до середніх.
З’їжджаємо з основної автодороги біля рожевої двоповерхової будівлі Микуличинської сільської ради (центр села). Протягом першої частини маршруту дорога майже весь час іде догори, змінюється тільки крутизна підйому. Підготовлений велосипедист зможе здолати все «в сідлі», а новачкам, мабуть, доведеться частину пройти. З полонин, на яких ви опинитеся приблизно через півгодини, відкриваються надзвичайної краси краєвиди на навколишні гори, а в місцевих мешканців можна пригоститися свіжим молоком. На вершині, неподалік базової станції мобільного оператора, траса піде донизу, в долину річки Прутець Чемигівський. На вас чекає чудовий і досить безпечний даунхіл ґрунтовими дорогами, час від часу муситимете зупинятися – полонини доволі рясно перегороджені парканами, аби худоба не втікала до лісу.
Якщо велосипедисти їдуть групою, під час спуску з полонин доцільно дотримуватися такої тактики: один учасник групи виривається вперед, щоби відчинити браму, а коли всі проїдуть – зачинити. За наступну «перепону» відповідає вже інший велосипедист, і так по черзі. Це мінімізує кількість зупинок і додає задоволення від спуску.
У долині річки наш "синій" маршрут зливається з "червоним". І тут є два варіанти – або рівною асфальтованою дорогою повернутися до Микуличина, або звернути вглиб лісу і податися вздовж річки – шляхом, де колись була вузькоколійна залізнична дорога. Вибір за вами!
