Маршрут №315 «Під старими мостами»
Смт Ворохта – присілок Вороненко
Довжина маршруту – 10,8 км
Найвища точка – 834 м
Набір висоти – 201 м
Час на велосипеді – 1 год. 30 хв.
Універсальний і доступний для всіх маршрут. Ґрунтова дорога, доволі круті, але короткі підйоми та спуски, мінімальна кількість автомашин і, головне, ціла плеяда чудових архітектурних витворів – залізничних мостів, збудованих за часів Австро-Угорської монархії.
Маршрут починається від залізничного вокзалу в центрі Ворохти. Від нього близько кілометра їдемо автотрасою в бік Верховини. Не проґавте повороту праворуч, навпроти старої церкви. Тоді асфальтованою доріжкою вниз. Після старого австрійського кам'яного мосту – праворуч, а далі сільською вулицею лише прямо, паралельно до залізниці. Пильнуйте за вказівниками або запитуйте в місцевих, як дістатися до Вороненка.
Через пару кілометрів виїжджаємо з Ворохти й опиняємося в казковому лісі. Дорога весь час кривуляє, підйоми змінюють спуски і навпаки. Ліворуч від нитки маршруту можна побачити ще один старий кам’яний віадук, якого зараз не використовують. А трохи згодом перед очима постане третій міст, під яким проляже наш шлях.
Незабаром прибуваємо до присілка Вороненка, який колись був прикордонної залізничною станцією між Польщею та Чехословаччиною. Зараз тут є один з найдовших в Україні тунелів. Тут, власне, маршрут закінчується – після перепочинку та оглядин місцевості слід повертатися тим самим путівцем. Але якщо є сили та час – можна продовжити рух затяжним апхілом до сільської церкви, звідки рухатися за одним із складніших за цей маршрутів: або пряма дорога хребтом на Яблуницький перевал (червоний колір закування), або ж півколом назад до Ворохти (бузковий колір). Вибирати вам!
Маршрут №316 «Кульний»
Ворохта – КПП «Говерла» – г. Кукул – Вороненко – Ворохта
Довжина маршруту – 52 км
Найвища точка – 1420 м
Набір висоти – >1 км
Час на велосипеді – 7 год.
Найбільш високогірний і наймальовничіший маршрут для дуже досвідчених велосипедистів. На його початку маршруту розминаємо м’язи – проїжджаємо 15 кілометрів від Ворохти майже рівною дорогою, що веде до Говерли. Після контрольно-пропускного пункту дивимося на вказівник праворуч, нам потрібна одна з доріг, що ведуть угору. Після цього майже відразу починається тест на витривалість – складний і дуже довгий підйом густим заповідним лісом.
Після його завершення нарешті можна знову їхати в сідлі. Вибравшись із лісу на високу полонину ліворуч, бачимо, заради чого варто було долати цей шлях, – це панорама всього Чорногірського хребта, найвищого гірського масиву нашої країни. Опісля насолоджуємося траверсом без підйомів і спусків. На вершину гори Кукул можна піднятися, а можна й оминути її траверсною стежкою, що йде дещо зліва. Після привалу на полонинах рухаємося на північ, на присілок Вороненко. Попереду довгий, місцями крутий даунхіл, деякі ділянки – справжнє болото. Будьте обережними!
Спустившись у присілок, перетинаємо залізницю та рухаємося паралельно до неї ґрунтовою автодорогою. Так опиняємося на дорозі до Ворохти, якою прокладено відразу кілька маршрутів. До самої Ворохти лишилося 5 км мальовничого шляху: сторічні кам’яні акведуки, невеликі підйоми та спуски, які тепер видаються горбками. Після повернення рекомендуємо відразу помити велосипеди та відправитися до сауни, завбачливо замовленої перед виїздом.
Маршрут № 314 «Ворохтянський»
Присілками Ворохти
Довжина маршруту – 14,2 км
Найвища точка – 1003 м
Набір висоти – 455 м
Час на велосипеді – 3 год.
Захопливий і доволі складний маршрут присілками Ворохти. Перші 5 км – це гарна ґрунтова дорога без складних підйомів і спусків (див. маршрут «Під старими мостами»). Попри це, ми же набрали близько 200 метрів висоти. При в’їзді до Вороненка перетинаємо залізничний переїзд і рухаємося накатаною автодорогою спочатку вниз до річки, а відтак ліворуч і вгору. Вмикаємо передачу 1-1 та морально готуємося до довгого, як день, апхілу, який, не злізаючи з ровера, здолають лише найкраще підготовлені та наполегливі. Орієнтир – церква на горі. Що вище підіймаємося, то цікавіші панорами перед очима! Не гріх зробити кілька зупинок, полежати на траві й пофотографуватися!
Біля церкви святкуємо завершення головного апхілу дня й повертаємо праворуч, до школи, яку видно звідусіль. Від неї дорога веде назад до Ворохти, яку звідси теж чудово видно. Стежимо за вказівниками й обережно гальмуємо – попереду стрімкі та швидкісні даунхіли! Спускаємося до Ворохти, перетинаємо Прут, відпочиваємо!
Маршрут №317 «Під Говерлу»
Ворохта – база «Заросляк»
Довжина маршруту - 38 км
Час на велосипеді – 4 год. (без врахування часу сходження на гору)
Цей маршрут існує навмисне для тих, хто, відпочиваючи у Ворохті, має час і натхнення підкорити найвищу українську вершину – гору Говерлу. До неї приведе дорога берегом Пруту через заповідні ліси, тому велосипед – ідеальний транспорт, аби дістатися підніжжя українського піка. Йти пішки – це довго, а їхати автомобілем – банально й антиекологічно. Тож нумо на ровери і – вперед!
Спочатку рухаємося автодорогою в бік Верховини. Транспортний потік на цій трасі слабкий, тому вже вона приносить купу задоволення. Після повороту за вказівниками «Говерла» трафік слабне, і ми поринаємо в карпатську тишу. Асфальт закінчується ще на під’їзді до КПП, спочатку йде гравій, а далі – щебінка. До того ж, набір висоти тут хоч і поступовий, але помітний. Не розраховуйте, що після КПП зможете втримати високу швидкість! Вмикаємо невисоку передачу і дихаємо, дихаємо на повні груди!
Кінцева точка маршруту – спортивна база «Заросляк», від якої починається сходження на Говерлу. Залишаємо велосипеди на спецстоянці, не забуваючи надійно пристебнути їх замками. На путівець до піка скеровують вказівники чи туристи. Майте на увазі, що підйом займає приблизно півтори-дві години, спуск – трохи менше. Приємних вражень!
