Зимові обліки кажанів у Національному природному парку “Дністровський каньйон”

Важко вказати групу ссавців, які би за незвичайністю своєї будови, способом життя, багатством іпостасей в уяві людей могли б позмагатися з кажанами.

Кажани або рукокрилі довго залишались однією з найменш вивчених груп тварин. І лише в останні десятиліття, використовуючи сучасні технічні засоби,  науковці змогли розкрити багато деталей із життя цих утаємничених звірят.

Кажани є невід’ємним елементом природних екосистем, а видове різноманіття рукокрилих є індикатором стану середовища. За ніч кажан  (залежно від виду) може з’їсти від одного до 10 грамів комах. У середньому кажан щодня потребує їжі в кількості, що становить половину його власної ваги. 4000 комарів становлять необхідних дев’ять грамів їжі для нічниці водяної – виду середніх розмірів.

Особливості біологічної організації кажанів пояснюють їх вибагливість до місць поселення. Екологічні потреби рукокрилих мають чітку сезонну залежність. Зиму тварини проводять у стані зниженої температури тіла (гіберенації) у різних сховищах. Для частини видів ними слугують природні та штучні підземелля (троґлофільні види) або різноманітні пустоти у господарських та житлових будівлях (синантропні види).

У фауні України кажани представлені 28 видами, що становить четверту частину теріофауни країни, і всі вони занесені до Червоної книги України (2009). Їх високий созологічний статус підтверджено включенням до Переліку видів тварин, що заносяться до Червоної книги України (тваринний світ), згідно з наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 19 січня 2021 року № 29.

Проблема охорони рідкісних і корисних для людини видів кажанів змушує звернути пильну увагу на з’ясування змін у складі хіроптерофауни регіону та здійснити сучасну оцінку стану популяцій кажанів. З цією метою в Національному природному парку «Дністровський каньйон» проводяться періодичні зимові обліки рукокрилих у підземних порожнинах регіону розташування парку, на які, завдяки складності геологічної будови, багате Подільське Придністер’я. 

У 2021 році така робота проведена працівниками науково-дослідного відділу парку за сприяння і безпосередньої участі представників спелеоклубів Києва, Львова, Тернополя, Борщева, Чорткова. Терміни проведення обліків (зима) було обрано, коли всі осілі види перебувають у стані гібернації. Великі підземелля (печери Вертеба та Кришталева) обстежували, використовуючи послуги спелеологів. Працювала одна облікова група у складі 2-5 осіб, що унеможливлювало повторні обліки. Розташування кажанів наносили на картосхему ходів печер.

Насамперед було організовано експедиційні виїзди до печер, які міжнародною організацією, що координує дослідження і моніторинг популяцій рукокрилих у Європі EUROBATs внесені до Списку ключових підземних сховищ кажанів загальноєвропейського значення, а також до деяких інших. Одночасно проводився збір інформації, необхідної для включення мережі печер Тернопільської області до Попереднього списку об’єктів природної спадщини ЮНЕСКО. 

Найчисельнішим видом виявився підковик малий, як це було і у попередні роки. Найбільш помітні скупчення цього виду виявлено у печерах Кришталева, Вітрова, Вертеба, Ювілейна, Озерна. Підковик – порівняно теплолюбивий вид, і у глибині величезних Подільських лабіринтів, подалі від входу, підковики знаходять комфортну для себе зону з температурами узимку +8 – +100C.

На другому місці за чисельністю особин перебуває нічниця велика. 

На третьому – нічниця водяна та вухань бурий, які виявлені у 5 сховищах кожен, хоча й у незначних кількостях. Чисельність цих двох видів дещо зросла з часу попередніх обліків.

Найбільша кількість кажанів виявлена у печері Кришталева: 1188 особин, що належать до 2 видів. По декілька сотень особин виявлено на зимівлі у печерах Вертеба та Вітрова, понад сотню – у печерах на Хомах, Ювілейній, Озерній. Згідно з чинними нормативами, печери, де зимує понад сотня особин кажанів, можуть претендувати на включення до Списку ключових підземних сховищ кажанів загальноєвропейського значення. У планах парку – підготувати відповідні подання.

Найбільше видове різноманіття зафіксовано у печерах Угринь, Теклівська, Млинки (по 4 види у кожній). У цих підземеллях широкі входи і великі за об’ємом привхідні порожнини, де знаходять для себе комфортну зону більш холодолюбні види кажанів. У печері Теклівська виявлено рідкісного у нас на Поділлі широковуха європейського, у Млинках – пергача пізнього, що також вкрай рідко виявляється на зимівлі у сховищах печерного типу.

Різких змін чисельного та видового складу кажанів на зимівлі у підземних сховищах регіону Національного природного парку  Дністровський каньйон з 2019 року (часу попередніх обліків) не відбулось. Можна вказати на збільшення кількості виявлених особин підковика малого у печері Кришталева, нічниці водяної у печері Угринь, вуханя бурого у кількох сховищах. Це свідчить про те, що режим використання печер (у наукових і рекреаційних цілях) не перешкоджає виконанню ними ролі зимових сховищ для цієї групи видів тварин з високим природоохоронним статусом. Вхідні двері обладнано отворами для безперешкодного проникнення кажанів, масові екскурсійні відвідування проводяться поза місцями  скупчень кажанів.

У 2019 році з ініціативи Заводської ОТГ, на землях якої розташована карстова лійка, на вході до печери Угринь була встановлена решітка для убезпечення печери від неконтрольованого відвідування. Проєкт решітки розроблений згідно з вимогами ЄВРОБАТС. Такий тип огорожі на вході забезпечує безперешкодне проникнення кажанів, природну вентиляцію підземель, природний температурний режим привхідних районів, сприятливий для холодолюбних видів кажанів. Такий досвід облаштування вхідної огорожі та наземної інфраструктури варто поширювати серед інших територіальних громад, де є печери. 

Дверима подібної конструкції заґратовано вхід до печери Джуринська. Вхідні отвори до печер Кришталева, Вертеба, Вітрова, Оптимістична, Озерна та Млинки забрано суцільними металевими дверима з невеликими отворами для кажанів.

Із обстежених сховищ 11 мають статус об’єктів Природно-заповідного фонду, інші ж, як об’єкти природної спадщини, наразі не мають жодного юридичного захисту. Тому важливо ініціювати процес оголошення печер Мушкарова Яма, Гиньківська-1, Гиньківська-2, Теклівська, Млиночки, Елефантина об’єктами природно-заповідного фонду.

Печери Поділля – неповторні природні утворення. Унікальні як геологічні об’єкти, вони важливі ще й для збереження європейських видів кажанів. Без сумніву, печери мають отримати статус пам’ятки природної спадщини ЮНЕСКО, який гарантуватиме їх збереження, привертатиме увагу влади та громади, дасть пріоритет у залученні коштів для реконструкції і сприятиме розвитку туризму.

Олександр ВІКИРЧАК, 

начальник науково-дослідного відділу Національного природного парку  “Дністровський каньйон” 

Автори фото: Петро ПЛОЩАНСЬКИЙ, Андрій БАЧИНСЬКИЙ, Тетяна МИКИТЮК, Олександр ВІКИРЧАК

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: