Місцевим мешканцям та громадам
Якщо певна територія є у природному стані – вона так чи інакше є цінною для громади. Це можуть бути луки чи балки, де пасуть стада худоби або заготовляють сіно або лікарські рослини. Або це старий ліс, де збирають ягоди та гриби. Річка чи озеро, де ловлять рибу та відпочивають влітку.
Досить часто, вперше зіштовхнувшись з тим, що на певній ділянці запропоновано оголосити територію природно-заповідного фонду, місцеві жителі уявляють, що улюблене місце надалі стане недоступним або зміниться тим чи іншим чином. Тому нерідко ті, хто мало знають проприродно-заповідний фонд, ставляться до ідеї заповідання територій поруч вороже. Насправді, ситуація цілковито протилежна.
Оскільки економічний розвиток відбувається постійно і пов’язаний він із використанням земельних ділянок, то зрозуміло, що може виникнути ситуація, коли улюблений закуток природи завтра буде приватизований та відведений підспорудження свинокомплексу, милий оку старий ліс з таємними грибними місцями буде повністю вирубаний, а затишне озерце опиниться в оренді риборозвідного підприємства. Таких прикладів не уникнути, та й відомі вони громадам у всіх областях.
А враховуючи, що природних територій в Україні залишилося зовсім мало (уважно роззирніться довкола – скільки природних територій поруч у порівняні до площ полів, городів, населених пунктів?) – такі природні ділянки майже в усіх випадках потребують захисту. І у разі надання цій території охоронного статусу (наприклад заказника) – така територія збережеться з чітко визначеним режимом використання – таким яким він є на цей час. Напевно, захистити усі найцінніші клаптики природи від антропогенних впливів неможливо, проте обмежити такі впливи, діючи на випередження, думаючи про майбутнє вже зараз, можна.
Для цього й створюють території природно-заповідного фонду та визначають режими їх використання (або розробляють відповідні менеджмент-плани). Кожен представник громади має бути свідомим того, що чимало територій природно-заповідного фонду вже створені і вони потребують подальшого піклування, охорони та збереження. Але чимало природних територій все ще не мають жодного статусу і завтра можуть бути знищені назавжди.
Слід добре знати, які обов’язки та можливості має об’єднана територіальна громада (ОТГ) щодо охорони територій природно-заповідного фонду та інших земель підчас планування майбутньої діяльності. З одного боку, наявність заповідної території в межах ОТГ відкриває нові можливості для розвитку ОТГ як самобутньої території, з певною історією, культурою, спадщиною. Така ОТГ може стати привабливим туристичним місцем для мешканців регіону, або навіть для туристів з закордону. Або стати місцем для наукових досліджень, місцем практики для студенів та просвіти. У такому разі ОТГ зможе отримувати кошти екофондів для збереження та розвитку заповідних територій або інших грантів для збереження культурної і природної спадщини. З іншого боку, ОТГ отримує серйозні юридичні зобов’язаннящодо охорони заповідних територій та необхідність враховування оцінок впливу антропогенної діяльності на такі об’єкти під час прийняття рішень.
Як же зберегти рідну природу і сприяти розвитку громади використовуючи «природну скарбницю»? На цьому сайті можна знайти всебічну інформацію стосовно заповідних природних територій та способів їх збереження. Зокрема, рекомендуємо переглянути спеціально підготовлені посібники «Природно-заповідний фонд: зелена скарбниця громади» (https://drive.google.com/file/d/1fHV8apfIhKpxX3sxuDZDMtoBD4YKQP2v/view?usp=sharing) та Виявлення територій, придатних для оголошення об’єктами природно-заповідного фонду(https://drive.google.com/file/d/1JnzcUiweLsWwz_Lbae55s2ydy5c-jhnI/view?usp=sharing) та Природно-заповідний фонд: земельні питання (посібник)(https://drive.google.com/file/d/1GZ0K-yK9-SvUrifZshK2OJbprptZX6fx/view?usp=sharing).