Що ви побачите?
Способи пересування
Сколівські Бескиди — край гір, працьовитих бойків, природних див, резерват самобутньої природи в околицях курортної місцевості Східниці, Славського, Тисовця з м’яким кліматом та найвищою горою Львівщини заввишки 1268 метрів. Тут створено однойменний національний парк, де можна побачити вікові величні ліси, смарагдові полонини, панорамні краєвиди, 6 найкращих водоспадів Львівщини, високогірне озеро Журавлине.
У парку збереглася геологічна пам’ятка природи — могутня Тустань, місто-фортеця IX—XIII ст., могила київського князя Святослава 1015 р., дерев’яний храм у м. Сколе 1597 р., палац баронів Гредлів XIX ст. Для мандрів прокладено 146 км туристичних шляхів, облагороджено 27 природних джерел мінеральної води. Тут зростає 40 видів рослин та водиться 63 види тварин, що занесені до Червоної книги України.
2021 року національний природний парк «Сколівські Бескиди» отримав звання «Найкращого природного парку України» та головну туристичну премію України — Ukraine Tourism Awards 2021. У подорожі, яку ми пропонуємо в цій програмі, ви переконаєтеся, що ця нагорода більш ніж справедлива!
Що можна побачити в парку:
У парку «Сколівські Бескиди» можна відвідати 2 еколого-пізнавальні стежки, 19 туристичних шляхів.
Нижче ми пропонуємо дводенну програму, щоб побачити якнайбільше.
Куди їхати:
Адміністрація парку розташована у Львівській області, у місті Сколе, вул. Князя Святослава, 3, тел. 0989092805 (Роман).
В адміністрації можна спитати оптимальний маршрут, якщо ви хочете відвідати конкретну місцину; ознайомитися з картосхемою всіх маршрутів.
Чим їхати:
Щоб найбільше побачити, варто їхати автомобілем. Автобусне сполучення найкраще зі Львовом (109 км). Відстань від Києва до м. Сколе — 650 км. Сколе має залізничне сполучення з Києвом, Харковом, Вінницею, Хмельницьким, Львовом, Ужгородом.
Вартість послуг станом на червень 2023 р.:
Проведення екскурсії маркованими маршрутами, екологічними стежками для групи до 10 осіб: для дітей (7–14 років) — 35 грн/особа, дорослі — 70 грн/особа; для групи понад 10 осіб: для дітей (7–14 років) — 30 грн/особа, дорослі — 60 грн/особа. Мінімальна вартість екскурсій — 400 грн.
Оплатити послуги парку заздалегідь та дізнатися актуальні ціни можна тут; слід зберегти квитанцію.
Програма
1 день
У перший день подорожі пропонуємо пройти пішки туристичним шляхом «Монастир — Парашка».
Протяжність маршруту — 7 км, тривалість — 3 год. Початок маршруту: с. Коростів, інформаційний знак на садибі Бутивлянського лісництва.
Екоцентр Бутивлянського лісництва 49.010108, 23.430435 Передусім запрошуємо на екскурсію в екоцентр, де ви познайомитеся з побутом бойківського краю, його сакральною архітектурою та культурою, старовинними звичаями та обрядами, побачите виставку писанок. Ми зібрали 100-річні та сучасні фотографії місцин нашого парку, і ви зможете порівняти різні архітектурні та природні об’єкти на світлинах, а потім побачити їх — під час прогулянки парком. Діти в нашому центрі люблять шукати фігури живих істот на «Дереві-загадці».
Музей «Коростівська вузькоколійка» 49.025760, 23.412655 розташований у селищі Коростів (Сколівський район). Станом на червень 2023 року побудовано близько 350 метрів колії, можна оглянути 12 одиниць рухомого складу: два мотовози 1960-х, дрезину 1940-х, вагони різних часів та інші історичні експонати. Матеріали колії є автентичними: їх зібрали по вузькоколійних залізницях, які вже не працюють. Мета проєкту — зберегти історичну спадщину вузькоколійних залізниць України. Ще музей прагне розвивати зелений і залізничний туризм у Карпатах і в країні загалом. Підтримати ініціативу можна тут.
Монастир отців Салезіян УГКЦ, 49.031567, 23.414439. Монастир споруджено 2016 року, фігуру Покрови Пресвятої Богородиці — 2005 року, храм св. Івана Боско — 2020 року на честь італійського святого, покровителя молоді. Комплекс лежить у мальовничому місці на горі Покрови пресвятої Богородиці.
Джерело питної води. На галявині, в урочищі Верхній Ванч, можна перепочити біля джерела з питною водою. Підземні води на території парку слабомінералізовані, без специфічних компонентів і властивостей. Вміст нормованих компонентів і сполук значно нижчий за гранично допустимі концентрації — це значить, що вода не забруднена діяльністю людини.
Полонина. Полонинами називають гірські пасовища, вищі за верхню межу лісу. Тут зростають рідкісні та червонокнижні рослини, серед яких арніка гірська, чемериця біла, любка дволиста, траунштейнера куляста, зозулині сльози, лілія лісова.
Хребет Парашки. Із цього місця відкривається панорамний краєвид на хребет Парашка, названий на честь доньки князя Святослава — Парасковії.
Тимків Верх. Гора заввишки 1227 м. За однією з легенд, її назвали на честь Тимка — нареченого Параски. Століттями вони стоять поруч — висока, заплетена в довгі трав’яні коси, із червоним горобиновим намистом Параска поряд із коханим Тимком. І лиш буйні вітри, що літають над їхніми головами, гомонять про вічне, святе… І тягнуться сюди шеренги мандрівників, щоб побачити красу смарагдових полонин, пізнати історії, що їх береже нечуй-вітер.
Місце загибелі князівни Парасковії. Біля підніжжя вершини є пам’ятна плита з написом «1015 р. загинула й похована дочка к. Святослава Парасковія. І цю гору названо г. Параска». Одна з легенд оповідає, ніби поблизу цього місця князь Святополк наздогнав і вбив свого брата Святослава. Параскева тікала разом із батьком і нібито заховалася на горі в замку. Воїни Святополка спалили замок, і дочка Святослава загинула.
Вершина г. Парашки. Парашка — найвища гора Сколівських Бескидів. Висота над рівнем моря — 1268 м. У 1999 році на вершині гори молодь міст Сколе і Самбір встановила 10-метровий металевий хрест.
Повернутися можна тим самим маршрутом або через урочище Красне до села Коростів, або на місто Сколе чи село Корчин, село Крушельниця.
2 день
У першій половині дня радимо відвідати водоспад Кам’янка та Журавлине озеро.
Водоспад Кам’янка 49.033778, 23.563781 утворився в місці, де річка Кам’янка перетинає смугу потужних твердих пісковиків. Каскад водоспаду розбивається об скелю на два потоки. Перепад висот у водоспаді становить майже 6 метрів! Око туриста вражають величезні брили пісковику в руслі водоспаду, дикі прямовисні скелі на лівобережжі, за які чіпляються корінням ялиці та смереки. Влітку сонячного дня над водоспадом можна побачити веселку. Восени навколишні ліси чарують яскравим спектром жовтого, помаранчевого та червоного листя і зеленню шпилькових дерев. Щоб милуватися водоспадом було зручніше, ми облаштували поруч оглядовий майданчик.
Озеро Журавлине («Мертве») 49.033062, 23.568327 розташоване поблизу водоспаду Кам’янка, лежить на висоті 620 метрів над рівнем моря. Формою нагадує овал, а завдовжки озеро — близько 50 м. Люди називають його мертвим, бо начебто тут нічого не росте й не живе. Але якщо вдивитись у воду, то можна побачити, що озеро — живе. У намулі метушаться невеликі, майже прозорі рачки, пропливають личинки бабок.
Озеро Журавлине отримало назву від журавлини болотної, яка росте неподалік на болоті. Поруч із журавлиною зростають рідкісні в Бескидах пухівка, осока багнова та хижа рослина — росичка круглолиста. М’який і нібито надійний, але насправді зрадливий килим утворюють кілька видів сфагнових мохів. Це торфовище дуже підступне, оскільки під шаром торфу залягає трясовина, у яку легко потрапити і з якої практично неможливо виборсатися. Тут потрібно поводитися дуже обережно, щоб не трапилося біди — на поверхню болота заходити категорично заборонено.
У другій половині дня радимо пройти туристичний шлях «Стежками легендарної Тустані» (с. Урич)
Протяжність маршруту — 3,5 км, тривалість 2,5 год.
Початок маршруту. Інформаційний знак. 49.184607, 23.401269 Маршрут починається перед мостом, звідки видно скелі, відомі в народі під назвою «Камінь». Це видніється наскельний комплекс Тустань. Археологічні дослідження свідчать, що наскельна фортеця була тут уже в IX столітті, а найбільший її розквіт припав на часи Галицько-Волинського князівства (XII—XIII ст.). Наскельна фортеця була важливим елементом оборонної лінії, яка тягнулася вздовж Українських Карпат, слугувала митницею на давньому торговому сольовому шляху. За народними переказами, назва фортеці походить від наказу «Ту стань», що означає «Стій тут».
В’їзна вежа. На північ після моста, перед скелями, у тому місці, де дорога підходить до оборонного рову, — була перша в’їзна вежа. Через неї можна було в’їхати на територію підгороддя Тустані, а основна дорога проходила дном рову, який обходив фортецю з півдня і виводив на східну дорогу.
Камінь. Камінь видніється край височини, що пролягає між Церковним, Вороновим та Гусячим потічками. Камінь — це основне місце забудови й один із найбільших масивів: територія укріплень Тустані на Камені, разом із трьома лініями оборони, має 3 гектари. Дитинець здіймається над прилеглою долиною на 51 м, загальна висота скельного масиву майже 80 м над рівнем долини! Під час забудови для кращого сполучення дерев’яних конструкцій зі скелями в камені вирубували вертикальні пази та вруби. На скелях Тустані їх знайшли понад 4000. За цими пазами та врубами можна реконструювати дерев’яну забудову, включно з профілем даху. Загальна висота житлової забудови — 25 м, а висота наземних оборонних стін становила 13–15 м.
Дитинець. З південного боку відкривається вигляд на долину ставів, оборонний рів і залишки валу. Попереду — Велике Крило заввишки понад 50 м, у якому вирубаний чіткий профіль оборонної стіни.
Зі східного боку Каменя проходила лінія оборони. Це були три рови з валами, де було влаштовано двоє воріт — Північні, які проходили по гребеню давнього шляху, гостинця, і виводили в напрямку Східниці та Дрогобича, і Південно-східні (внутрішні), через які можна було потрапити на територію «окольного граду» (давньоруські міста мали дві укріплені частини — центральну, дитинець, і зовнішню — окольний град).
Єдиним доступним входом на територію фортеці є розрив у скельних складках Великого й Малого Крила, де був організований в’їзд на дитинець. З усіх наявних на Камені площ це місце найкраще надавалося до забудови.
Цистерна. На скелях досліджено три цистерни для води: муровану з тесаних блоків на висоті 60 м; видовбані в скелі завглибшки 8 м та 14 м — а також криницю завглибшки 30,4 м.
Криниця «Оберіг». Від 30-метрової цистерни пішохідними трапами спускаємося до цілющої криниці «Оберіг».
Про неї оповідає давня легенда. Нібито в місті-фортеці Тустань проживали лише чоловіки-воїни. Біля кринички, з якої вони набирали воду, одного разу з’явилася Божа Мати. Вона опустила в криницю долоню і промовила: «Вийшла ти із землі сеї та оберігати будеш землю сю і нарід землі сеї». Відтак цілюща вода заліковувала рани воїнів. Згодом на місці джерела звели церкву Пресвятої Трійці. Сучасні жителі Урича збудували там каплицю зі скульптурою Діви Марії в центрі. Про тутешню воду писав Іван Франко: «Побував я з дружиною в Уричі, коли заслаб на очі. Мешкали ми в скромній плебанії урицького священника, щоранку ходили до джерела під скалою, у якому я промивав очі; вода в ньому насправді цілюща — помагала».
Острий камінь. Від джерела лісовою дорогою в північно-західному напрямі від Каменя йде шлях до Острого Каменя. Він стоїть на віддалі 1124 м і входить у групу «Мала Скеля». Це залишок піщаника із дуже крутими бічними частинами. Оскільки скеля невелика, археологи припускають, що її використовували як сторожовий пункт.
Фестивальна галявина. Від Острого каменя стежкою по хребту сходимо до фестивальної галявини «Тустань». Це — закінчення маршруту та місце проведення фестивалів, зокрема про середньовічну культуру. Про події, які відбуваються в Тустані, можна довідатися тут.
Що можна відвідати поблизу парку:
Палац баронів Гредлів
Історико-краєзнавчий музей «Сколівщина» (0678560236, Тетяна)
Що робити в м. Сколе та околицях:
Скористатися тролеєм на водоспаді Кам'янка
Рибалити, грітися в чані, грати в більярд, спати на вуликах можна в розважально-оздоровчому комплексі Золота форель
Інформацію про маршрути, перелік локацій для відвідування та фото для туристичних програм надали співробітники національних парків і заповідників.