Кінбурнська коса простягається в західній частині Кінбурнського півострова, який лежить у межах Миколаївської та Херсонської областей. Відпочивальники приїжджають сюди на пляж — 25 кілометрів білого піску з морським і річковим узбережжями. Ще одна природна особливість цього місця — багата рослинність: дубово-березові, осикові й вільхові гайки розкидані серед піщаних просторів півострова.
Нині Кінбурнський півострів окуповано, росіяни використовують його як плацдарм для обстрілів Очакова. Від квітня це дивовижне місце потерпає від російських обстрілів, через які аж до кінця серпня на косі лютували пожежі. Росіяни замінували частину півострова, перешкоджали гасити вогонь. Місцеві мешканці з працівниками лісгоспу та волонтерами гасили пожежі самотужки, людям бракувало пального та пожежної техніки. Ліси навколо трьох сіл, які розташовані на косі, вигоріли: поверхня моря була вкрита попелом та залишками кори, 3720 га земель уражено, за словами заступника директора НПП «Білобережжя Святослава» Павла Холодняка. Під загрозою знищення поле диких червонокнижних орхідей на 60 гектарів, ліси, рожеві озера, тварини – а це 4 700 видів, з яких 132 види червонокнижні, – близько 240 видів птахів. Так, пелікани, які щороку зупиняються на косі, цьогоріч полетіли на Одещину. Станом на початок вересня пожежі на півострові припинилися, але він так само під загрозою.
Нині працівники парку здебільшого евакуювалися в Очаків, 13 людей залишається на півострові. Керівництво природного парку підраховує збитки: у серпні заручилися для цього допомогою громадської організації «Чорноморське (Одеське) Регіональне відділення Української екологічної академії наук». Місяць тому йшлося про 708 мільйонів гривень — однак точну суму можна буде назвати тільки після деокупації та розмінування півострова. Парк уже подав позов до прокуратури, готують позов до міжнародних судів, говорить Павло Холодняк. Адміністрація вже консультується з українськими та міжнародними спеціалістами (зокрема литовськими) про шляхи відновлення Кінбурнської коси, додає заступник директора парку:
До кожної ділянки треба підійти по-особливому. З одної сторони півострова — прісна вода Дніпровсько-Бузького лиману, з другої — Ягорлицька затока. Там є солонець, плавні, багато скупчень озер — солоних і прісних, тому потрібно проаналізувати кожну ділянку і кожну відновлювати по-своєму, щоб не нашкодити і допомогти природі самовідновлюватися.
Заступник директора наголошує, що не можна залишити як є, “на самовідновлення” — потрібно висаджувати дерева, бо інакше наслідки можуть бути тяжкими та непередбачуваними.
Переглянути більше фотографій з парку та дізнатися про те, чим він жив у мирний час, можна на нашому сайті.