Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник – найбільший і наймолодший об’єкт природно-заповідного фонду України. Його створили у 2016 році, через тридцять років після аварії на ЧАЕС, на території Іванківського та Поліського районів Київської області в межах зони відчуження і зони обов'язкового відселення, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
1. Природа тут – справжній господар
У заповіднику – вражаюче біорізноманіття. Серед його унікальних природних ландшафтів зафіксовано майже 400 видів хребетних тварин, з яких 75 видів занесені до Червоної книги України.
2. Тут живуть близько 150 диких коней
За останні десятиліття в екосистемах зони відчуження сталися суттєві зміни. Одна з найбільш помітних – поширення коней Пржевальського. 30 коней сюди завезли у 1998-99 роках з Біосферного заповідника "Асканія-Нова".
У 2007 році з’явилися повідомлення єгерів Поліського радіаційно-екологічного заповідника білоруської частини зони відчуження про появу на їх території перших коней Пржевальського, які перейшли з української частини зони. На сьогодні білоруські табуни диких коней налічують кілька десятків голів.
А в Україні їх вже 150.
© Денис Вишневський
3. Ще більше бобрів
Ще одна тварина, яка помітно впливає на ландшафтні екосистеми – бобер. Їх кількість в зоні відчуження та зоні обов’язкового відселення суттєво зросла, і вони неабияк змінюють довкілля. Створюючи дамби, бобри регулюють водний режим на покинутих меліоративних каналах та місцевих водоймах.
4. У зоні відчуження з’явився ведмідь бурий
Звір, який ще століття тому був постійним мешканцем поліських лісів, а потім цілком зник з території, де стала активно господарювати людина. Сліди цього великого хижака почали систематично виявляти з 2010-го року. Пізніше бурі ведмеді стали потрапляти в об’єктив фотопасток. Проте й досі науковці не можуть стверджувати однозначно: він тут вже перебуває постійно чи лише заходить з білоруської частини зони відчуження.
© Денис Вишневський
5. Покинуті хати – для тварин
У зоні відчуження є унікальні оселища, які постійно або тимчасово використовують тварини протягом року. Це – будівлі колишніх населених пунктів. А колишні сільгоспугіддя перетворились на нетипові для Полісся відкриті ландшафти лучно-степового типу.
6. Унікальна зона для наукових досліджень
Тут не лише вільно почуваються, а й відтворюють свою чисельність багато видів диких тварин. Це – унікальна можливість для проведення наукових спостережень, експериментів та можливість спостерігати природне відтворення в умовах неоднорідного радіаційного забруднення територій. А ще – можливість трансформації отриманого досвіду "керування" процесами здичавіння природи для створення природоохоронних об’єктів або відновлення територій після техногенних чи природних катастроф або воєнних дій в інших куточках планети.
© Денис Вишневський
7. За 35 років після аварії рівень радіоактивного забруднення суттєво зменшився. Але треба ще 350 років
Точніше, минув період напіврозпаду основних радіоактивних ізотопів – цезію і стронцію. Тобто гамма випромінювання зменшилась лише удвічі. Потрібно ще десять періодів напіврозпаду, аби знизити цей рівень до близько нульових показників, а це – 350 років.
Однак, крім цих радіоактивних елементів, на радіаційну ситуацію на території площею 227 тис. гектарів, що підпорядкована Чорнобильському заповіднику, вливає наявність ще двох трансуранових елементів – ізотопів плутонію та америцію (останній навіть збільшує свою кількість).
Все це означає насамперед те, що і сьогодні, і завтра, і післязавтра в зоні відчуження та зоні обов’язкового відселення необхідно дотримуватись радіаційної гігієни. А якщо й відвідувати заповідник чи пам’ятні місця з туристичною метою, то лише на визначених і перевірених спеціалістами екологічних стежках.