Шакал. Вид, який відновлює свій історичний ареал

Науковці Нижньодністровського національного парку провели дослідження існування шакалів на Півдні України.

Шакал звичайний (Canis aureus) менший за розміром від вовка чи гієни, проте більший за лисицю. У середньому важить 7-14 кг. Для людини, як правило, загрози не становить, проте шкодить сільському господарству та переносить небезпечні хвороби. Всеїдний. Споживає фрукти, комах, плазунів, птахів та їхні яйця, гризунів, зайців, малих копитних. В Україні поширений повсюдно, займає переважно заболочені біотопи.

Вперше шакала звичайного в пониззі Дністра у 1998 році зафіксував Микола Роженко. За словами науковця, в цей період тут оселилися щонайменше дві пари, які за декілька років утворили зграї по 8-10 особин у кожній. До 2005 року саме ці зграї шакалів були джерелом розселення тварин на суміжні території.

Після створення у 2008 році Нижньодністровського національного природного парку дослідження щодо розселення шакала стали системними. Науковцями були визначені маршрути постійних обліків. Обліки проводились шляхом фіксації слідів у зимовий період та на вологих берегових ділянках. Також реєструвалися голосові комунікації між окремими тваринами та зграями, які значно доповнювали отриману інформацію щодо чисельності звірів. Проводились опитування рибалок та місцевих жителів, які зустрічали шакалів на територіях, що не були охоплені дослідженнями.

Загальна чисельність шакалів була визначена шляхом диференційованої екстраполяції на всю площу парку. Найщільніша чисельність шакалів близько 12 особини на 1 000 га. Зафіксована у межах берегових смуг Дністровського лиману. Цей показник значно перевищує існуючі санітарно-епідеміологічні норми. Натомість, у ділянках плавнів та межиріччя Дністра і Турунчука, така щільність складає 0,5 особин на 1 000 га, що свідчить про нерівномірність заселення територій парку.

Багаторічні дослідження в межах Нижньодністровського національногопарку дозволили визначити наявність восьми угрупувань шакалів у межах парку загальною чисельністю щонайменше 120 особин. Низька обізнаність серед громадян щодо особливостей їх біології негативно впливає на туристичні потоки у регіоні.

Загалом, поява шакала – одна з найважливіших подій за останнє століття з точки зору зоогеографії України. А детальне вивчення аспектів екології цього виду дозволило зоологам зробити висновки про те, що шакал – не просто вселенець, це вид, який відновлює свій історичний ареал.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Про парк

Новини

Ніч у музеї, розлив Десни і вода з присмаком м’яти: мандрівка в Мезинський нацпарк

Мандрівник Євгеній Довгалюк, який досліджує природу озера Супій у Київській області, вирішив відвідати з друзями всі національні парки України. Сьогодні розповідаємо про поїздку до Мезинського національного парку в Чернігівській області.

  • Мандри
  • Без категорії

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: