Найстарший Техас (4 місяці), середущий Мустанг (2 з половиною місяця) та наймолодша півторамісячна Тезора – ці лошата додали драйву та приємних турбот працівникам Центру розведення та збереження нащадків диких коней тарпанів. Керівниця центру Марія Антоненко розповіла, що лошата почуваються чудово, гарно ростуть і насолоджуються просторами Яворівського національного природного парку. Загалом в центрі доглядають вже дев’ятеро нащадків тарпанів. Це один жеребець Троль – тато всіх новонароджених лошат – і п’ятеро кобил.
© Ostap Protsyk
Колись дикі коні-тарпани масово заселяли ліси та степи Євразії, однак поступово людський вплив призвів до їх повного винищення. Згодом науковці-селекціонери у Польщі, де, як і в Україні, проживали останні з тарпанів, вирішили відновити вид. Зробили це так – вишукували по селах коней, які народжувались від змішаних "шлюбів" тарпанів та свійських коней. І далі шляхом їх спарювання між собою добивались потомств, які все більше нагадували своїх предків, поки не досягли максимально наближеного до оригіналу результату. Тарпановидний нащадок диких предків отримав назву – польський коник.
У 2009 році польські колеги з Розточанського національного парку, де розводять тарпанів, подарували своїм українським колегам трьох коней – жеребця Троля (ви вже про нього чули – він активно працює татом) і двох кобилок – Турню і Міку.
© Ostap Protsyk
"Ці коники справді відрізняються від своїх свійських родичів. Вони виносливіші, не бояться поганої погоди, не вибагливі до їжі – можуть їсти навіть кору. На зиму обростають густою шерстю, яку скидають влітку. І при тому, що мають гени диких предків, гарно співпрацюють з людьми. Можуть і діток покатати, і в господарстві допомогти", – розповідає Марія Антоненко.
© Svitlana Kryzhanivska-Blinova
Працівники центру запрошують до себе гостей та туристів. Сюди, на давній і дуже мальовничий хутір Мочари неподалік Львова, можна приїхати і провести день, а то й кілька днів – на території працює гостьовий будинок.
© Андрій Курмельов
А ще на честь тарпанів названо швидкісний потяг Крюківського вагонобудівного заводу. Тож будете наступного разу їхати одним з рейсів Інтерсіті, зверніть на це увагу і можете розповісти цю історію своїм попутникам.