Тиша дубового лісу та історія опору, яка триває: мандрівник Євгеній Довгалюк побував у нацпарку “Холодний Яр”

Указ про створення національного природного парку «Холодний Яр» у Черкаській області Президент підписав за півтора місяця до повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Попри несприятливі обставини для розвитку туризму, парк уже проклав, облаштував і запустив один туристично-пізнавальний маршрут, який приваблює туристів історичними та природними локаціями.

У листопаді 2023 року в парку побував мандрівник Євгеній Довгалюк разом зі знімальною командою та зробив відео про парк. Ми поговорили з командою про цю поїздку.

Як доїхати до національного природного парку «Холодний Яр»?

Євгеній:

З Києва ми їхали десь три з половиною години. Дорога пролягає через дубовий ліс «Холодного Яру». І тут нас спіткав мінус цього парку — погана дорога останніх кілометрів п’ятнадцять.

Євгеній Довгалюк і Олександр Лавров

Розкажи про природу цього місця.

Євгеній:

Ліс дубовий, і це магічно. Я вперше був у дубовому лісі. Дуби — це величезні дерева, у яких гілки починаються високо над головою. І ти ходиш у такому просторі, серед стовбурів, але не в листі — отак виглядає цей ліс. Його треба відчути, він особливий за характером породи дерева. Він неймовірний.

Де ви ночували?

Євгеній:

На під’їзді до парку, фактично в лісі, є близько десяти дворищ, які приймають гостей. Здебільшого вони працюють влітку, у високий сезон. Ми зупинялися в комплексі «Дикий Хутір», який працює весь рік.

Очільник парку, Богдан Легоняк, і директорка «Дикого Хутора», пані Леся, добре комунікують, дружать і допомагають одне одному. Це класна модель співпраці національного парку та бізнесу.

Розкажи більше про «Дикий Хутір». Які там умови проживання?

Євгеній:

«Дикий Хутір» починався як сімейний бізнес: чоловік із дружиною років двадцять тому купили ділянку з хатою на узліссі неподалік Дуба Максима Залізняка (природна пам’ятка Холодного Яру. — Ред.). Згодом викупили ще кілька будівель, відремонтували, і тепер приймають там гостей. Ще є нові будинки в стилі української традиційної архітектури.

У будинках є кондиціонери, гаряча вода — там комфортно й дуже доступно. Наприклад, одна з хат на 10 людей коштує 1800 грн. На території комплексу є музей-ресторан, чан, яблуневий сад, ферма з курочками, свиньми.

У цьому ресторані ви й харчувалися?

Євгеній:

Снідали ми субліматами (висушена їжа. — Ред.) від JamesCook, вони нас підтримують в експедиціях, і швиденько їхали знімати — бо світловий день короткий. У «Дикому Хуторі» обідали-вечеряли.

Позиція власниці бізнесу — щоб заклад працював весь рік. Там багато відвідувачів, Новий рік заброньований ще з весни, буде двіж великий на зимові свята.

Там готують українську традиційну кухню, дуже смачно нас пригощали. Реберця, м’яско, капусточка — от прям класний смачний борщ. Сметанка, сальце — усе як треба. А вартість — 95 гривень за порцію!

Що варто побачити в парку?

Євгеній:

Передусім — Дуб Максима Залізняка, йому понад 1100 років! Це нереально велике дерево, одне з найбільших у Європі. 2022 року в нього відпала гілка; ми точно розуміємо, що воно не розквітне й не буде молодшати, гілки поступово будуть всихати, дуб перестане плодоносити. Нині за деревом доглядають працівники та
фахівці-арбористи. Навіть тільки до нього одного варто з’їздити в цей парк.

Дуб Залізняка

У парку повно оглядових майданчиків, пам’яток різних епох. Ще там бував Тарас Шевченко, є пам’ятний камінь, де він писав Мотронинський монастир (малюнок називається «Мотрин монастир». — Ред.). На жаль, зараз це монастир московського патріархату, але найближчим часом усе має змінитися.

У цій установі вагомий історичний складник, й очільник національного парку, пан Богдан, добре розуміється на історії. Нам пощастило з ним поїздити парком. Дуже раджу потрапити до нього на екскурсію: він класно проводить тури, має експертизу й говорить дуже цікаво. Це крутий, енергійний, сучасний екскурсовод.

З Богданом Легоняком

Передусім нам показували місця козацько-гайдамацької доби, це історія останніх 300—400 років. Ще в парку є скіфські вали й кургани. Серед лісу влітку їх не видно, а от взимку ми навіть нагору залізли. Уявити тільки: колись там був насип 22 метри! Навіть зараз фізично складно на нього піднятися. Сподіваюся, у парку й цю, ще давнішу історію, будуть глибоко опрацьовувати.

Які пам’ятки козацько-гайдамацької доби можна побачити в парку?

Євгеній:

Команда парку вже має пропозиції готових маршрутів місцями козацької слави. Позначено місце, де висів великий мідний казан, ударами в який скликали загони на наради. Подейкують, що з Мотронинського монастиря є підземні ходи, які виводять в потаємні місця Холодного Яру, але поки що їх не знайшли.

Можна побачити Гайдамацький став, біля якого збиралися для освячення зброї, — неймовірне місце! Ще одна локація — місце поховання Гната Голого (козака, гайдамацького отамана, який знищив зрадника Саву Чалого. — Ред.). Там відновили колодязь, альтанку поставили. І все це посеред лісу.

Гайдамацький став

Чому ти вирішив їхати в Холодний Яр пізньої осені?

Євгеній:

Моя думка така, що можна весь рік їздити скрізь.

У парку ми побачили скіфські вали й кургани. Без листя це простіше. Ми приїхали, коли щойно починалася зима, падав сніг. Села навколо негазифіковані, будинки обігрівають дровами — і це створює навколо особливий аромат. Коли їдеш, відкриваєш віконце або виходиш із машини і відчуваєш цей дим, потім дивишся в горизонт і бачиш, як димки виходять із труб… Це така особлива емоція, мало де таке побачиш.

Ще одна перевага — менше туристів. Влітку в парку повно наметів, а від осені до різдвяних свят — затишшя. І ти можеш просто насолодитися тим, що так мало людей навколо, стоїш сам у лісі і слухаєш лісову тишу.

Щоправда, у парку дуже багато дятлів: перегукуються, співають, стукають — і це теж прикольна емоція. З нами в експедиції був фотограф, бьордвочер Ігор Вєтохін. Він оцінив ліс із позиції споглядання птахів: там їх багато, бо це великий дубовий ліс.

Ігорю, яких птахів ви бачили під час експедиції?

Ігор:

Бачив канюка звичайного, зимняка, фазанів. Шпаки й горобці здалися мені фоновими видами для початку грудня, коли ми були в парку.

Осіння міграція на той час уже майже закінчилася. Мене вразила кількість дятлів. Зазвичай у різних куточках України звик чути одного дятла близько й інколи другого десь далі. У Холодному Яру інколи здавалося, що до 5 дятлів навколо стукали — і мені це було цікаво. Думаю, у парку можна побачити всіх українських дятлів, крім карпатських / поліських (жовни зеленої, білоспинного і трипалого дятла). А всі інші — жовна сива, чорна; дятли звичайний, середній, малий, сирійський — мають бути в Холодному Яру. Також, думаю, там цікаво пошукати сов, наприклад сову сіру.

Як і в будь-якому місці в Україні, птахоспоглядати найкраще навесні, коли птахи співають, і тоді їх простіше ідентифікувати.

Який новий досвід отримала команда під час поїздки?

Євгеній:

У ресторані «Дикого Хутора», де ми зупинялися, посередині є велике вогнище. Ти стоїш, дивишся на цей вогонь — і відчуваєш надпотужну енергію взаємодії людини з вогнем.

Будинки, які здають в оренду, мають дров’яне опалення. Тому там можна зрозуміти, що таке рубати дрова, як опалювати будинок дровами. Як мінімум, важливо цього навчитися — хоча б підкидати дрова. Бо ж зараз люди часто повертаються з міста в села, споруджують собі каміни.

Коли ми говоримо про національні природні парки, то передусім говоримо про природу. У цьому парку є цей унікальний стан — тиша посеред лісу зі співами птахів і величчю дубів. Це теж був особливий досвід.

Через воєнні обмеження частина парку закрита для відвідувачів, заборонено відвідувати ліс. Можна побачити пам’ятки парку вздовж дороги Т2402 і поблизу (їх позначено на гугл-мапі): місце останнього бою та загибелі головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака; поховання гайдамацького отамана Гната Голого; Гайдамацький став — місце освячення зброї; Онуфріївське джерело; Святотроїцький Мотронинський монастир; могилу Холодноярського сотника Івана Компанійця (на території монастиря); пам’ятний знак загиблим бійцям 93 ОМБр «Холодний Яр» і Пантеон Героїв; пам’ятник Холодноярським партизанам; скіфські вали, рови та кургани; пам’ятний знак «Склик»; музейно-етнографічний комплекс «Дикий Хутір»; 1100-літнього велета «Дуб Максима Залізняка».

Дізнатися актуальну інформацію щодо відвідування парку можна за номером 0964397742 (Легоняк Богдан Васильович) або поштою fholodniyyar@ukr.net.

Ми готуємо велике інтерв’ю з очільником парку, Богданом Легоняком. З нього ви дізнаєтеся більше про те, як працює національний природний парк «Холодний Яр» в умовах воєнного стану, що вдалося зробити за рік роботи. А про попередню поїздку Євгенія Довгалюка до Шацького національного парку читайте тут. Залишайтеся з нами!

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Новини

Зупинитися в нацпарку на ніч. Мезинський

Національні парки — це установи, які оберігають особливо цінні куточки природи. Ще одна важлива функція нацпарків — працювати з туристами. Ми часто розповідаємо про туристичні маршрути й екостежки, а чи знали ви, що в парку можна не тільки гуляти, а й лишитися на ніч?

  • Без категорії
  • Мандри

Учитися говорити простіше. Співробітники нацпарків і заповідників пройшли тренінг з комунікації

“Якщо ми будемо й далі робити свою роботу, але висловлюватися простіше, то наші ідеї знайдуть більше читачів, слухачів і прихильників”: 17-19 травня Українська природоохоронна група провела комунікаційний тренінг для співробітників природоохоронної галузі.

  • Без категорії
  • Війна
  • Конференція
  • Наука

Ніч у музеї, розлив Десни і вода з присмаком м’яти: мандрівка в Мезинський нацпарк

Мандрівник Євгеній Довгалюк, який досліджує природу озера Супій у Київській області, вирішив відвідати з друзями всі національні парки України. Сьогодні розповідаємо про поїздку до Мезинського національного парку в Чернігівській області.

  • Мандри
  • Без категорії

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: