Національний природний парк «Святі Гори» лежить у північній частині Донецької області, довкола Святогірська, Лиману, Білогорівки та низки населених пунктів, про які часто говорять у новинах зі східного фронту. З початку повномасштабної війни парк втратив двох співробітників, майно, будівлі, зазнав шалених екологічних збитків. Попри це співробітники повертаються до нацпарку, допомагають громаді та сподіваються на відновлення.
На початку жовтня на фейсбук-сторінці нацпарку «Святі Гори» з’явився перший пост після 24 березня. На фото — поруйновані будівлі та погоріла техніка. 12 жовтня 95 % території парку було деокуповано. Через місяць після цього природоохоронниця Анастасія Драпалюк побувала у «Святих Горах» і зустрілася з директором парку, Сергієм Приймачуком.
Анастасія розповіла, що територією парку пересуватися заборонено, ходити можна суто по асфальту в дозволених місцях. Про наукову чи дослідну роботу наразі не йдеться — парк потроху приходить до тями та передусім забезпечує виживання людей, які тут лишилися та повертаються додому (парк охоплює територію довкола сіл і міст Святогірської громади). Разом із місцевою владою парк організовує розмінування, готує документи та забезпечує рубки в господарській зоні, щоб люди мали чим обігріти домівки. Анастасія каже, що негатив, який лишили по собі росіяни, відчутний фізично. Особливо важко людям, які увесь час залишалися на території парку.
Під час тимчасової відсутності місцевої влади нацпарк узяв на себе функцію органу влади — як єдина державна установа в громаді. Так люди бачили, що держава є.
Сергій Приймачук розповів Анастасії, якими були ці місяці російської окупації.
Як війна вплинула на людей
Співробітники парку дуже болісно перенесли окупацію. До окупації, навіть після підриву мосту, яким люди добиралися на роботу із села Богородичне (Краматорський район), вони працювали — переходили пішохідним мостом. Коли бомбардування посилилося, люди стали виїжджати — у Полтавську, Дніпропетровську, Львівську області. Дехто залишився. Першим великим потрясінням для нас стало поранення інспектора охорони — йому осколком пробило щоку. Але найгірше було попереду.
Я відстежував, де перебувають наші співробітники, постійно був із ними на зв’язку. Ми знаємо долю майже всіх, інформації немає лише щодо десяти людей. Колаборантів серед наших співробітників не було. Ті люди, які зараз на території РФ, опинилися там не зі своєї вини.
Один працівник був тяжко поранений у живіт, руку та ногу. Його лікували у Сватовому, у нього дружина тяжко хвора. Вони лишилися на окупованій території; де вони зараз — невідомо. Два співробітники загинули. Через нерви люди почали хворіти, з’явилася онкологія, психічні розлади. Постраждали й сім’ї співробітників, діти.
80 % будівель парку зруйновано
4 червня Святогірськ зайняли російські військові. До цього часу співробітники намагалися вивезти техніку до головної садиби парку. Під вогнем переправили пожежну машину та два трактори до Святогірська. Однак через підрив мостів місто лишилося відрізаним від підконтрольної Україні території, тому працівники не змогли вивезти ні обладнання, ні техніку. Ці речі забрали росіяни.
80 % будівель парку зруйновано. Відносно вціліла тільки головна контора, де жили окупанти. Вона теж розграбована, розбита. Села громади — Долина, Богородичне, Ярова, Тетянівка — мають 90–100 % пошкоджених будівель, практично жодного цілого будинку не лишилося. Вибиті вікна, знесені дахи, вигорілі хати, декому до фундаменту все рознесло.
Нині умови для життя й роботи не зовсім належні. Нам потрібен транспорт (практично весь був знищений), пальне. Я сподіваюся, що до нового року ми ці негаразди якось будемо долати.
Громаді потрібні люди
Зараз з’ясовуємо, хто міг би вже повернутися, однак людям нікуди вертатися, їхні помешкання розбомблені. Своїми силами привести оселі в належний вигляд до зими дуже тяжко. Тому ми допомагаємо кому можемо з ремонтом, шукаємо покинуті помешкання та домовляємося з власниками, щоб пустили туди співробітників. Вони зможуть працювати та забезпечувати дровами людей, які залишаються у Святогірській громаді (місто Святогірськ і 3 селищні ради — 11 населених пунктів). Скрізь люди потребують дров, щоб обігріти оселі.
Медобслуговування у Святогірську станом на початок листопада ще не відновлено. Ми забезпечуємо ліками співробітників, стараємося одне одному допомагати, ми як сім’я. У нас дуже хороший колектив. Люди стоять горою одне за одного.
Чи залишилися діти у Святогірській громаді
Нині в’їзд неповнолітніх у нашу зону категорично заборонено. Дитсадки, школи не працюють, немає змоги ні випрати речі, ні помитися. Електрикою обіцяють забезпечити поки тільки приватний сектор. Умов для життя дітей тут немає. Ба більше: діти хочуть брати до рук усе, що бачать, тому велика небезпека підірватися. Усіх дітей зі Святогірська та громади евакуйовано.
На території парку було багато дитячих закладів — 33 оздоровчі табори, лісова школа-інтернат, зона відпочинку «Смарагдове місто», 2 дитячі дачі — це все не функціонує. Наш парк курував усі школи громади й навіть частково Лиманського району — проводили екоосвітні заняття, конкурси. Виховна та екоосвітня робота була добре поставлена. Відзначали разом свята — день птахів, день довкілля тощо. Зараз усе це в минулому.
Наслідки окупації для парку
Природа схильна до самовідновлення, так. Але я знаю ще по 2014 року — коли градами накрили ділянку в лісництві — що 8 років там навіть трава не росла. Частково це тому, що там піщаний ґрунт, однак усе ж вражені галявини потерпали дуже й дуже довго.
За останніх пів року знищено тисячі гектарів лісу, забруднені ґрунти, води. Крейдяні схили, які є унікальні для всієї Європи, понівечені. Вони всіяні, як і інша територія парку, нерозірваними снарядами та «небезпечними подарунками» від окупантів. Але оцінювати збитки, завдані фауні та флорі, мають спеціалісти.
Науковиця МБО «Екологія-Право-Людина» Катерина Полянська приїхала на територію парку, щоб дослідити ґрунти у вирвах, утворених від попадання ворожих снарядів, на наявність важких металів та інших небезпечних речовин. Вона відібрала зразки ґрунтів, де це було можливо (поки що через забруднення вибухонебезпечними предметами немає доступу до лісів та відкритих ділянок на схилах та полях), а також зібрала уламки снарядів, оскільки вони також можуть бути джерелом забруднення ґрунтів.
Катерина також зафіксувала наявність лісових пожеж на території парку, низових та верхових, ушкодження дерев під час вибухів, пошкодження ґрунтового покриву через проїзд воєнної техніки, зведення фортифікаційних споруд, забруднення паливно-мастильними речовинами та продуктами згоряння техніки. Поспілкувалася з директором щодо фактів загибелі риби та амфібій у річках та озерах парку внаслідок підриву в них різних вибухових предметів.
Як допомогти парку
Хоча загальна вартість шкоди, яку окупанти завдали природі, буде оцінюватися мільйонами або навіть мільярдами гривень, нині навіть маленька допомога може стати в пригоді.
Для відновлення роботи парку потрібні:
- комп’ютери та інша оргтехніка;
- автомобілі;
- електричні генератори;
- матеріали та обладнання для ремонту приміщень;
- пожежна техніка;
- засоби пожежогасіння;
- паливно-мастильні матеріали;
- формений одяг;
- спальники;
- продукти довготривалого зберігання;
Контактна особа: Сергій Приймачук, директор національного природного парку «Святі Гори», +38 099 034 60 38, електронна адреса: nppsvyatygory@gmail.com, сторінка у фейсбуці: https://www.facebook.com/svyatygory.
Читайте інші наші матеріали про деокуповані нацпарки: історію природоохоронця з НПП "Голосіївський" і військового Андрія Хрутьби, Володимира Клетьонкіна з деокупованого НПП “Дворічанський”, що на Харківщині, інтерв'ю з науковцем нацпарку "Кремінські ліси" Володимиром Яроцьким.