«Щойно війна закінчиться, тут будуть натовпи туристів. І нам це треба використати». Історія Євгенія Довгалюка із Супою

Євгенію Довгалюку 35 років. Каже, йому пощастило вже в 35 зайнятися справою, яка робить його максимально щасливим. Почалося все з того, що у 2019 році Євгеній придбав будинок, здійснивши дитячу мрію — жити біля озера. Тепер це місце стало Центром вивчення і збереження природи, культури й архітектури «Озеро Супій», і воно приваблює туристів, митців і волонтерів. Як можна без спеціальної освіти досліджувати природу, розвивати туризм і насолоджуватися життям — у нашому матеріалі.

Вивчати природу без біофаку

Євгеній жив у Києві та шукав будинок неподалік столиці. Враховував 3 параметри:

  • асфальтна дорога до будинку;
  • придатний для життя стан будівлі;
  • фізичний вихід до води.

Об’їздив приблизно 10 локацій і зупинився на озері Супій, у селі Червоне Заріччя Яготинського району, де сходяться Київська, Чернігівська, Черкаська та Полтавська області. Це будинок 1960 року, він має 60 кв. м площі. Зараз активіст живе там:

Є парадокс назви, тому що Супій це не озеро, а річка, але в 1960-х тут будували супійську осушувальну систему, дамби — і за рахунок цих дамб утворилося 3 озера вздовж течії річки Супій: Малий Супій 1, Малий Супій 2 і Великий Супій. Ми знаходимося на озері Малий Супій 2.

Під час карантину COVID-19, навесні 2020 року, Євгеній побачив, як на це озеро сідає з пів сотні диких лебедів:

Я був дуже здивований їхньою кількістю — просто все небо в птахах. Почав досліджувати це місце — так народився Центр вивчення і збереження природи, культури й архітектури «Озеро Супій» (Євгеній заснував громадську організацію «СЕЙВ ЕНД ЕКСПЛОР», щоб мати статус юридичної особи та розширити коло можливостей для центру. — ред.).

Щоб досліджувати довкілля, необов’язково мати спеціальну освіту: у світі набуває поширення громадянська наука (citizens science). Євгеній пояснює: вважається, що людина, яка, наприклад, закінчила фізмат, для розв’язання завдання обере одну з формул, яку вивчила в інституті. У громадянській науці, де людина без освіти розв’язує завдання, вона може або взагалі не впоратися — що відбувається частіше — або вигадати геть новий спосіб. На його думку, так відбувається маленька еволюція, коли людина щось винаходить, придумує:

Це основна цінність громадянської науки, я оцінив цей напрям. Коли проаналізував своє дитинство, життя, то зрозумів, що досліджувати природу, спостерігати за нею мені дійсно подобається, це мій особистий фан. Маючи бажання досліджувати природу, я почав думати, у кого можу цього навчитися. Найперше мені спав на думку фонд дикої природи (WWF — Всесвітній фонд природи — міжнародна неурядова організація, що займається збереженням природи, дослідженнями та відновленням природного середовища. — ред.).

На зустрічі представники фонду розповіли про інвентаризацію природи, і Євгеній це почав робити: обстежує 2 гектари від свого дому до озера:

Узимку раз на день, а влітку двічі обходжу територію, фіксую флору і фауну. Я вже знаю, куди мені йти в яку пору року: під сухим пеньком наприкінці червня буде ужик із малюками, у середині липня там з’явиться жук-олень; наприкінці травня на дорозі, яку я називаю черепашою тропою, вилізуть із боліт черепашки, щоб класти яйця. Коли я там ходжу, то можу помітити й інші види, нові. У мене є собака, і так ми гуляємо з фотоапаратом.

Активісту вдалося інвентаризувати на своїй ділянці по 180 з гаком видів флори і фауни. Зокрема він сфотографував 12 видів Червоної книги України, які тут раніше не фіксували (наприклад, жука-оленя, жука-носорога, синявцевого метелика). Результати інвентаризації він щорічно видає окремою книгою.

Синявець Аргус
Жук-олень

Як iNaturalist допомагає українським науковцям

Позаяк Євгеній не має спеціальної освіти, розпізнавати види живого йому допомагає додаток iNaturalist, продукт National Geographic Society.

Додаток доступний і на десктопі, і на смартфоні. Він є доволі простим, каже Євгеній: фотографуєш, завантажуєш, а додаток визначає, що на фото (точно або приблизно). Цей знімок потрапляє в мережу зі статусом «фото». Далі науковець із будь-якої точки світу заходить на це фото й підтверджує чи спростовує назву виду, який було обрано при завантаженні. І тоді це фото отримує дослідницький статус, опиняється на мапі планети, і будь-який дослідник бачить, що скажімо, певна орхідея трапляється в Іспанії, Чилі, Австралії і ось в Україні. Здавалося б, це просто фото, але на основі них можна суттєво спростити дослідження флори й фауни.

Цю думку Євгенія підтверджує досвід його друзів, науковців Пирятинського національного парку: у 2022 році на платформу iNaturalist вони завантажили близько 2000 фотоспостережень за об’єктами флори та фауни.

Євгеній розповів про розмову з науковцями Пирятинського нацпарку про iNaturalist:

За обідом я чув класні відгуки науковців про додаток, який їм допоміг визначити більш як сто видів флори і фауни, у яких вони не були спеціалістами. Скажімо, орнітолог може сфотографувати метелика на смартфон — і не потрібно викликати ентомолога і всіх інших науковців. Завантажуєш фото в додаток — й отримуєш підтвердження назви виду від науковців з усього світу.

Цікаво, що не обов’язково фотографувати дику природу: можна зазнимкувати, скажімо, кущ під будинком (і позначити це в додатку). Навіть такі спостереження, не в диких умовах, каже Євгеній, дають усвідомлення, як у природі все пов’язано:

Ми, люди, дуже прив’язані до екосистеми, ми не є головним видом на планеті. Біля мого озера лежить старий пеньок, у ньому відкладає яйця жук-олень. І якщо немає такої деревини, то жуку важко розмножуватися — через це і є проблема популяції. А в яйцях жука-оленя кладе яйця сколія, це комаха, схожа на осу. Тобто якщо не буде пня, то не буде ні жука-оленя, ні сколії.

Сколія

Євгеній вбачає перспективу таких досліджень як альтернативи полювання:

Раніше було круто мати зброю і пристрелити качку, тримати її за шию і фотографуватися, а зараз круто з-за кущів сфотографувати велику кількість видів. Коли я завантажую фото, то не знаю, хто їх використовує. Щоб уберегти тварин від браконьєрів і мисливців, не викладаю фото в режимі реального часу.

Активіст називає дослідження природи поки непопулярною темою в Україні; тому, каже, тут кожна комунікація і симпатія максимально цінні:

Такі стосунки в нас склалися з працівниками Пирятинського парку, і я дуже хотів би мати таких друзів в усіх національних парках. Люди, які там працюють, за замовчуванням люблять природу. Неможливо там працювати, якщо тобі це не подобається.

Не тільки інвентаризація. Волонтери

Нині центр розвиває такі взаємопов’язані напрями: громадянську науку, мистецьку резиденцію, спостереження за птахами, волонтерство, медіаконтент, магазин, локальні тури, партнерство з освітянами.

Євгеній розповів про кілька напрямів, які може розвивати природоохоронна установа, щоб залучати туристів:

Мистецькі резиденції цікаві передусім морально: коли людина приїжджає у якесь місце, яке має надихнути її на створення нового — через подорож, нову енергію навколо. У мене є будівля на території, у яку приїжджатимуть митці — українські і світові — для створення нових ідей і реалізації цих ідей тут, на місці.

Крім роботи з митцями, Євгеній планує тісно працювати з волонтерами. Тепер вони зупиняються в нього вдома; однак цього року активіст хоче добудувати гостьову будівлю — Будинок волонтера, де одночасно зможе приймати 8 людей:

Біля будинку є господарська будівля — я забрав там внутрішні стіни, замінив перекриття даху, поклав дерев’яну підлогу. Там уже є вікна, двері, підведена вода, газ, відремонтована підлога, половина приміщення вже обшита всередин. Я маю вже 500+ запитів приїхати до нас на територію допомогти, подосліджувати, вивчати.

Волонтери на Супої займаються різними активностями: інвентаризують і фотографують природу, досліджують птахів, фарбують паркан. Назар з Івано-Франківська, який у своєму місті організовує забіги, коли приїхав до Євгенія, то вперше оббіг Супій, завантажив трек у Strava (мобільний застосунок для відстеження спортивної активності через GPS) — вийшло майже 11 кілометрів. Й отаке волонтерство може бути. Наступний план Євгенія для роботи з волонтерами — побудувати пірс, щоби було зручно влітку виходити на воду.

Євгеній розповідає, що раніше працював у великій компанії, називає своє життя до Супою дуже динамічним, бо керував відділом логістики, займався перевезенням вантажів в Україні та за кордоном, мав 700–800 подій на місяць, часто ці події були непрогнозовані через аварії, проходження кордонів тощо:

Я зрозумів, що коли ти в супердинаміці знаходишся і не встигаєш узагалі зрозуміти, хто ти й що тут робиш, — це життя. І коли сидиш нога на ногу на ґанку із чаєм і розглядаєш популяцію жовтоногого мартина на плавучому острові — це також життя. І зрозумів, що slow life — це прикольно (з англ. сповільнене життя. — ред). Поки я зупинився на цьому, мені це приносить задоволення. Зупинятися і просто підіймати голову в небо важливо й цінно, і для цього в нас усього достатньо.

У гонитві за грошима цього досягнути непросто. Волонтерство ж дає таку можливість:

Мені здається, що самі результати сильно магічніші виходять, коли мотивацією не є гроші, а щось інше. Тоді є інші відчуття, інші бажання.

Зібрати 10 тисяч гривень за 12 годин. Сила якісного контенту

Волонтери, доброчинці здебільшого знаходять Євгенія в соцмережах. За сторінкою Супою в інстаграмі стежить майже 8 тисяч людей, його підтримують на патреоні (щомісячно це 470 доларів; проєкту 3 роки й зараз він дотується наполовину). Активіст витрачає мінімум 2 години на день на роботу із соцмережами: постить якісні фото й відео, розповідає про неспішне життя на ютубі, ділиться відкриттями, показує історії співпраці та говорить про потреби проєкту. Так, нещодавно йому вдалося за 12 годин закрити збір на катамаран, з якого він зробить плавучий острів — щоб спостерігати за птахами на воді. Тут можна подивитися, як Євгенію це вдалося.

Соціальні мережі, каже Євгеній, тому й називаються соціальними, бо вони об’єднують соціум:

Людина дедалі більше витрачає часу для досліджень у соцмережах. Я аналізую свій досвід: де гарніша, якісніша картинка, там мені цікавіше розглядати. Якщо обиратиму черевики, то ймовірніше оберу ті, де якісніше фото. Для бізнесу, який щось продає, логічно та звично робити якісні фото.

Охорона й дослідження природи не є бізнесом, але має аудиторію і велику потребу в залученні людей:

Чим більше людей буде розуміти важливість охорони й дослідження дикої природи, то успішнішою буде ця справа. І якщо там буде якісний контент, це буде підключати більшу кількість людей, більше зацікавлених буде за цим спостерігати. Було б класно, якби праця природоохоронців була гідно оцінена, а парки ділилися своїми успіхами з іншими парками й людьми загалом.

Євгеній мріє об’їздити всі національні парки України та популяризувати їх. Стежить за об’єктами природно-заповідного фонду у соцмережах, шукає можливості для співпраці. Також спостерігає за роботою об’єктів США, Іспанії, Великої Британії. Каже, видно, що там проводять велику роботу над створенням саме якісного контенту — наймаючи окремі команди, залучаючи волонтерів. Скрізь є акцент на якісні фото природи. 

Це список улюбленців Євгенія:

  • Вірунга: національний парк на території Демократичної Республіки Конго
  • National Park Service: федеральне агентство, яке управляє всіма національними парками США
  • Національний парк Denali (США)
  • Національний парк Canyonlands (США)

З українських проєктів Євгеній захоплюється парком природи «Беремицьке»:

Це класна модель, яку можна зичити всім нацпаркам: у них хороший підхід до маркетингу, вони класно описують свої події. Парки ж часто соромляться хвалитися своїми успіхами, подіями, а їм слід розповідати про це, розповідати історію.

Рецепт туристичної привабливості від Євгенія Довгалюка

Євгеній помітив, що іноземні парки заробляють на додаткових програмах, продаючи мерч, організовуючи тури, запрошуючи на проживання у свої готелі. Американська державна програма National Park Service об’єднує бізнес, який працює на території національних парків: продає сувеніри, фастфуд. Частину вторгованих коштів інвестують у парки. І всі задоволені: туристи залюбки подорожують своєю країною, а парки можуть розвиватися:

Якщо я їду в парк, я б хотів бачити фото умов проживання, фото їжі, тури, куди піти. Поподорожував світом, був користувачем міжнародного туризму. 90 % моїх турів були описані зрозумілою для мене мовою. Коли я перебував у Шрі-Ланці, Таїланді, і турагенція розповідала мені англійською про тур — це працювало. Тобто перше, як привабити туриста, — розповідати про себе англійською, навіть якщо переклад зроблено через гугл-транслейт.

Міжнародному туристу потрібен сервіс і переклад зрозумілою мовою, щоб він усвідомлював, куди їде й що отримає, вважає активіст:

До повномасштабної війни Київ був у топі міст, які потрібно відвідати. Щойно війна закінчиться, тут будуть натовпи туристів, і нам це треба використати. Не треба вважати, що тур до Ейфелевої вежі цінніший за тур до болота Вінницької області: на кожну цінність є свій турист, але треба розповідати про такі можливості — усіма можливими інструментами.

І першим із них Євгеній називає гугл-карти, де кожна установа може нанести свої локації, дати коротку інформацію українською та англійською мовами, тож відвідувачі зможуть визначити, де вони є і зв’язатися з персоналом. Так, Євгеній робить експедиції Київщиною в пошуках туристичних атракцій, шукає забуті або маловідомі місця (будівлі, парки, ліси, церкви, пам’ятники):

Хочу додати об’єкти, яких на карті зараз немає. Я знайшов дерев’яну церкву, про яку ніхто ніде не говорив, у селі на двісті людей. Ми її зняли гарно зняли з неба, завантажили.

Він планує запрошувати туристів увесь рік:

Узимку Супій замерзає, на ньому можна кататися, дерев’яні церкви такі само прекрасні, квадратний ліс без листя, але так само диво. Попит на подорожі є завжди. Український турист взимку їде грітися, а йому можна запропонувати щось біля пічки з дровами цікаве — і це теж матиме успіх.

Згодом Євгеній планує організовувати тури з обідом, проживанням прямо з київського вокзалу. Тому зацікавлений у розвитку туристичної інфраструктури свого регіону: підтримує місцеві громади, популяризує локацію, купує в місцевих магазинах будматеріали, щоб зробити багатшою місцеву громаду. Жодного негативу, каже, наразі не отримав, від влади в тому числі:

Я привезу туристів у місцевий кейтеринг, хай і гірший за якістю — і це буде мій йому кредит довіри, бо із часом він ставатиме кращим. Більшість туристів розраховує на все готове, це їм і треба дати. 

Для розвитку проєкту активіст також бере участь у грантових програмах. Так, Центр вивчення і збереження природи, культури й архітектури «Озеро Супій» переміг у конкурсі USAID з проєктом малої архітектурної форми — вежі для бьордвотчингу. Його мала втілити агенція просторового розвитку ZVIDSY, однак через повномасштабне вторгнення РФ в Україну проєкт призупинився.

 Цього року Євгеній планує:

  • видати 4 книги (макрофото природи Супою, археологічні знахідки регіону, туристичні локації та книжку про яготинців),
  • добудувати будинок волонтера;
  • провести великий день спостереження за птахами з українськими бьордвотчерами (World Migratory Bird Day);
  • облаштувати пірс;
  • зробити 4 експедиції Супоєм — дослідити розвиток жовтоногого мартина на плавучих островах;
  • завантажити в додаток Alltrails 9 маршрутів регіоном (піші — до 5 км, вело — до 30 км, авто — до 100 км);
  • проводити інвентаризацію природи;
  • облаштовувати бібліотеку (це буде окремий будинок, мистецька резиденція для дослідження України, бо саме такі книжки збирає Євгеній — про природу, культуру та архітектуру);
  • планує спілкуватися зі студентами про туризм, екологію, сталий розвиток і багато говорити про проєкт загалом (щоби популяризувати його та відкривати нові сенси для себе).

Життя Євгенія не зупинилося після звільнення з великої компанії. У нього багато планів, ідей, які наповнюють життя сенсом та дозволяють рухатися в комфортному темпі, щоб якісно проживати кожну мить:

Коли ти на ногах з’їдаєш бургер чи шаурму, то отримуєш енергію; але ти не живеш свого життя, яке відбувається тут і зараз. Натомість італійці придумали слоу фуд — коли ти розумієш, що ти їси, що із чим поєднується, отримуєш від цього задоволення. Це ж можна сказати і про життя взагалі.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Новини

Залізнична романтика, цвітіння пізньоцвіта осіннього та ще 5 причин побувати восени в Ужанському нацпарку

Ужанський національний природний парк - Uzhanskyi National Nature Park розташований у Закарпатській області. Розповідаємо, чому ми любимо це місце і кличемо туди вас:

  • Без категорії
  • Мандри

Орендувати житло в національному парку. Ужанський

Якщо ви плануєте поїздку в гори, радимо зупинитися на ніч в одному з національних парків Карпатського регіону. Розповідаємо про будиночки, де можна заночувати та провести табір в Закарпатській області, в Ужанському парку.

  • Без категорії
  • Мандри

10 причин відвідати Яворівський національний природний парк

Літо минуло, а значить, у потязі чи автотранспорті вже не так спекотно й до національного природного парку комфортніше дістатися. Виїзд на природу — це гарний спосіб перепочити душею та перемкнути думки. У цьому дописі називаємо 10 причин, чому варто поїхати в Яворівський національний природний парк Львівської області.

  • Без категорії
  • Мандри

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: