Карпатська конвенція

Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат

(The Framework Convention on the Protection and Sustainable Development of the Carpathians) була започаткована 22 травня 2003 року у Києві під час 5-ї Всеєвропейської міністерської конференції "Довкілля для Європи"  і має також скорочені назви Карпатська конвенція та Київська конвенція. Україна була ініціатором підготовки конвенції та однією з перших країн, яка її ратифікувала, а Міністерство закордонних справ України до того ж є Депозитарієм конвенції. 

Підставою для започаткування Карпатської конвенції стало спільне визнання Карпат країнами регіону унікальним природним скарбом визначної краси та екологічної цінності, важливим центром біорізноманіття, притулком для багатьох видів рослин і тварин, що перебувають під загрозою зникнення, та найбільшою у Європі територією з пралісами, важливою складовою довкілля екологічного, економічного, культурного, рекреаційного характеру та загалом середовища існування у серці Європи, спільного для багатьох народів та країн. Звідси починають свій хід ріки Чорного та Балтійського морів: Дунай, Дністер, Вісла.

Штаб-квартирою Карпатської конвенції є Віденський офіс Програми ООН з довкілля.

Наразі учасниками (членами) Карпатської конвенції є сім країн Центральної та Східної Європи: Чехія, Угорщина, Польща, Румунія, Сербія, Словаччина та Україна.

Загальні цілі та принципи Карпатської конвенції

Сторони конвенції проводять всебічну політику та співпрацюють для охорони та сталого розвитку Карпат з метою поліпшення якості життя, зміцнення місцевих економік та громад, збереження природних цінностей та культурної спадщини. 

Для забезпечення виконання Карпатської конвенції Сторони розробили та затвердили Протоколи:

Протокол про збереження і стале використання біологічного та ландшафтного різноманіття

Протокол про стале управління лісами

Протокол про сталий транспорт

Протокол про сталий туризм

Протокол про сталий розвиток сільського господарства та сільської місцевості

Керівним органом конвенції є Конференція Сторін Карпатської конвенції, остання 6-а сесія якої відбулася 25 листопада 2020 року в онлайн-режимі, номінально у м. Жешув, Республіка Польща.

На виконання Карпатської конвенції створено вісім робочих груп.

Робоча група з питань збереження та сталого використання біологічного та ландшафтного різноманіття;

Робоча група з питань просторового розвитку;

Робоча група з питань розвитку сільського господарства та сільських місцевостей;

Робоча група з питань сталого управління лісами;

Робоча група з питань сталої промисловості, енергетики, транспорту та інфраструктури;

Робоча група з питань сталого туризму;

Робоча група з питань культурної спадщини та традиційних знань;

Робоча група з питань адаптації до кліматичних змін, 

а також Керівний комітет Карпатської мережі природно-заповідних територій.

На сесіях Конференції Сторін Карпатської конвенції були схвалені такі документи: Стратегічний план дій для Карпатського регіону, Стратегічний план дій на виконання Протоколу про збереження і стале використання біологічного та ландшафтного різноманіття, Карпатська мережа природоохоронних територій – Середньострокова стратегія, Стратегічний порядок денний щодо адаптації до зміни клімату, Стратегія розвитку сталого туризму в Карпатах, Стратегічний план дій на виконання Протоколу про стале управління лісами, Міжнародний план дій із збереження великих хижих тварин та забезпечення екокоридорів для них у Карпатах, Спільний стратегічний план дій на 2021-2026 роки щодо імплементації Протоколу про сталий транспорт, Довгострокове бачення до 2030 року щодо боротьби зі зміною клімату в Карпатах.

Наказом Мінприроди України від 31 грудня 2004 року № 535 було створено Координаційну раду з виконання положень Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат (на сьогодні її склад оновлюється). Ця Координаційна рада опрацювала Стратегію виконання Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 року № 11.

Мета цієї Стратегії полягає у забезпеченні збереження та відновлення унікальних природних комплексів Карпат, що мають важливе природоохоронне, естетичне, наукове, освітнє, рекреаційне, оздоровче і ресурсне значення, запобіганні негативному впливові на гірські екосистеми та організації скоординованої з екологічної точки зору діяльності в Карпатському регіоні. 

До головних завдань Стратегії виконання Карпатської конвенції належать: 

організація скоординованої діяльності Сторін конвенції; 

формування збалансованої з екологічної точки зору політики і розроблення програм просторового планування, спрямованих на охорону та сталий розвиток Карпат; 

проведення системних прикладних наукових досліджень; здійснення заходів щодо впровадження альтернативної енергетики. 

Забезпечення збереження, збалансованого використання і відтворення біо- та ландшафтного різноманіття в Карпатах, зокрема, передбачає: 

формування Карпатської екомережі в рамках національної екомережі – складової Всеєвропейської екомережі; 

розроблення і здійснення першочергових заходів щодо екологічно збалансованого та інтегрованого управління водними ресурсами і річковими басейнами; 

розроблення і здійснення заходів щодо екологічно збалансованого ведення лісового та сільського господарства, розроблення планів інтегрованого управління земельними ресурсами; 

сприяння розробленню екологічно збалансованої політики у галузі транспорту; 

надання підтримки впровадженню екологічно збалансованого ведення туризму; 

проведення оцінки впливу на довкілля Карпатського регіону із забезпеченням належного функціонування системи моніторингу довкілля; 

сприяння підвищенню рівня обізнаності громадськості із станом справ та залучення її до участі в ухваленні рішень стосовно охорони та сталого розвитку Карпат.

На вирішення цих завдань був спрямований План заходів з реалізації Стратегії виконання Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат,  затверджений міністром охорони навколишнього природного середовища
17 грудня 2007 року.

Реалізації положень зазначеної Стратегії сприяють закони України "Про статус гірських населених пунктів в Україні", "Про заборону на проведення суцільних рубок у гірських ялицево-букових лісах Карпатського регіону" , здійснення низки заходів на виконання Україною Угоди про асоціацію України з ЄС, затвердження Основних принципів (Стратегії) державної екологічної політики України до 2030 року". 

Указом Президента України від 21 листопада 2017 року № 381 "Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства, раціонального природокористування та збереження об'єктів природно-заповідного фонду"  доручено Уряду забезпечити реалізацію положень Карпатської конвенції та протоколів до неї, заповідання пралісів і квазіпралісів, а також передбачено розроблення регіональних програм щодо здійснення розчистки та регулювання русел річок, поліпшення екологічного стану водних об'єктів з метою забезпечення захисту громадян, населених пунктів від шкідливої дії вод, а також підтримання стабільності русел річок.

На виконання цього Указу розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2019 року № 232 була схвалена Концепція розвитку гірських територій українських Карпат, а постановою Кабінету Міністрів України  від 20 жовтня 2019 р. № 880 була затверджена Державна програма розвитку регіону Українських Карпат на 2020—2022 роки. Охороні та сталому розвитку Карпат сприяє також реалізація Плану заходів щодо збереження української частини природного об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО "Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи"  та сталого розвитку прилеглих до нього територій, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.11.2018
№ 892. 

З огляду на розроблення та затвердження в рамках Карпатської конвенції п’яти зазначених вище протоколів, схвалення нової статті конвенції 12bis "Зміни клімату", ратифікованої Законом України від 2 грудня 2020 року, ухвалення низки стратегій та планів заходів, оновлення національного законодавства та планування діяльності, заплановано поновлення Стратегії виконання Карпатської конвенції. 

У регіоні Карпат уже функціонують Карпатський біосферний заповідник, природний заповідник "Горгани", національні природні парки: Карпатський, "Синевир", "Вижницький", "Гуцульщина", "Ужанський", "Сколівські Бескиди", "Зачарований край", "Верховинський", "Черемоський", "Бойківщина"  і "Королівські Бескиди", розташовано 13 з 15 в Україні ділянок транснаціонального об’єкта всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО "Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи", 7 з 50 українських водно-болотних угідь міжнародного значення (Рамсарська конвенція), 33 з 377 в Україні території Смарагдової мережі Європи (Бернська конвенція).

На рівні центральних органів влади особливо важливою є міжсекторальна взаємодія. Підписавши протоколи до Карпатської конвенції, відповідні центральні органи виконавчої влади взяли на себе відповідальність за збалансований розвиток того чи іншого виду діяльності в регіоні Карпат: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів – щодо сталого збереження біорізноманіття і розвитку мережі природоохоронних територій, Державне агентство лісових ресурсів – щодо сталого управління лісами, Міністерство культури та інформаційної політики та Державне агентство розвитку туризму – щодо сталого туризму, Міністерство інфраструктури – щодо сталого транспорту,  Міністерство розвитку громад та територій і Міністерство аграрної політики, що створюється – щодо сталого розвитку сільського господарства та сільської місцевості. 

Значна роль у впровадженні конвенції належить і місцевим органам влади та самоврядування. Їх роль значно підвищується в процесі реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади на засадах децентралізації в Україні. 

Міндовкілля співпрацює з Українським товариством охорони птахів, WWF Україна і Франкфуртським зоологічним товариством з питань збереження карпатських пралісів, квазіпралісів та інших груп природних лісів.

Переважно в Українських Карпатах впроваджується українсько-німецький проєкт за кошти Уряду Німеччини (14 млн євро) "Підтримка природно-заповідних територій в Україні", зорієнтований на розширення управлінських природно-заповідних можливостей та підтримку місцевих громад національних природних парків і заповідників Карпатського регіону. 

Посилання на вебсайти

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Надіслати