Усе почалось з ідеї дослідити міграційні шляхи червоноволих казарок – рідкісних птахів, чисельність яких постійно зменшується. Драматична історія казарки Емілії дозволила наочно побачити виклики, з якими доводиться мати справу цим витривалим та наполегливим птахам під час своїх міграцій.
Ці водоплавні птахи родини качкових долають тисячі кілометрів від місця гніздування в російській тундрі, через "перевалочні бази" на території Казахстану та України аж до зимівлі на Балканах або в Туреччині. Міграція – це непростий шлях з перешкодами та небезпеками. Незаконні полювання, виловлювання, отруєння добривами та пестицидами, освоєння традиційних місць зимівлі або міграційних скупчень – все це зменшило популяцію червоновалих казарок майже вдвічі (до 40 тисяч особин).
Навесні 2019 року міжнародна команда проєкту "LIFE для безпечного польоту" ("LIFE for Safe Flight") поїхала до Казахстану, щоб встановити передавачі на червоноволих казарок. Це було зроблено вперше під час їх міграції. Успішно встановили 10 супутникових передавачів. Мітки використовують GPS для надточного відстеження руху птахів. Вони живляться від сонячних панелей, тому можуть продовжувати працювати впродовж років, відстежуючи безліч міграцій. Мітки дозволили простежити за окремими гусьми до місць їх розмноження в російській Арктиці, особливо на півострові Таймир.
Міграція птахів – одне з найбільш вражаючих чудес природи! Неймовірні подвиги витривалості та наполегливості дозволяють птахам двічі на рік долати величезні відстані під час міграції. Успіх їх щорічної міграції залежить від багатьох факторів. Зокрема, це значною мірою залежить від "перевалочних баз", які пов’язують шлях міграції.
На своїх місцях розмноження казарки гніздяться поблизу сапсана та інших великих хижаків. Гуси отримують вигоду у вигляді захисту хижих птахів, які виганяють наземних хижаків, навзаєм хижі птахи отримують вигоду від багатьох пар неспокійних гусей, які полохають крадіїв яєць, що наближаються. Гніздування в Арктиці дозволяє птахам використовувати довгі дні, щоб скористатися надлишком доступної їжі в цьому віддаленому та особливому місці. Коли літо закінчується, вони мігрують, використовуючи осінні "перевалочні бази", до більш сприятливих умов на місцях зимівлі.
Серед 10 позначених червоноволих казарок була доросла жіноча особина, яку називали Емілія. За її польотом та іншими позначеними птахами можна було спостерігати на вебсайті проєкту savebranta.org. Дані відстеження показали, що вона спарилася з одним з інших позначених гусей - Таню. Вони досягли Арктики з Казахстану всього за сім днів і гніздилися вздовж річки Пясина на Таймирі. Перші яйця Емілія відклала наприкінці червня. За супутниковою інформацією важко однозначно сказати, чи пара була успішною, але вони залишалися в зоні гніздування досить довго, тому ймовірно вони таки дали потомство.
Маркування птахів кольоровими кільцями і установка супутникових міток надають важливу інформацію про рух птахів, їх виживання та успіх розмноження. Ми використовуємо новітні сучасні технології, такі, як супутникове стеження, щоб отримати більш точне уявлення про те, куди птахи направляються і з якими загрозами вони зіштовхуються в місцях, які використовують під час міграції.
У перші дні вересня Емілія вирушила на південь в свою осінню міграцію, пролетівши через Казахстан, Росію та Україну. 21 листопада вона прибула в Румунію однією з перших казарок, які дісталися місця зимівлі. Протягом наступних місяців Емілія літала між декількома водно-болотними угіддями країни, багато з яких важливі для зимівлі гусей. Однак, такі часті пересування, як правило, свідчать про наявні фактори неспокою на цих ділянках.
15 січня сигнал Емілії почав надходити із території маленького села на півдні Румунії, з двору одного із будинків. Це вказувало на серйозну проблему, і ми скерували туди польову групу для розслідування. На задньому дворі, поруч із прив'язаними собаками, наші експерти знайшли мітку, кільця та деякі останки птаха. Дані з мітки показали, що її вбили неподалік села, де вона паслася, а потім відвезли до будинку. Команда бачила, що частина останків Емілії згодували домашнім собакам.
Червоновола казарка – рідкісний птах планети, занесений до Червоної книги України та Міжнародного союзу охорони природи (МСОП). Вона гніздиться виключно в Тундрі (Росія), але восени на зимівлю обов'язково летить через Казахстан в Українське Причорномор'я, Румунію та Болгарію, а навесні – назад до Тундри.
Полювати на червоноволу казарку незаконно в будь-якій з ключових держав, включаючи Румунію. Однак багато червоноволих казарок стають жертвами браконьєрів і під час міграції. Це одна з основних загроз, що спричиняють зникнення виду. До літа 2020 року лише дві з десяти міток, встановлених в Казахстані, продовжують передавати дані. За дев’ять місяців, впродовж яких нам вдалося простежити за рухом Емілії, вона дала нове уявлення про життя червоноволої казарки, подолала понад 10 000 кілометрів і надала понад 7200 GPS-локацій, що дало змогу відстежувати її пересування з вражаючими деталями.
Іван Русєв, доктор біологічних наук, начальник науково-дослідного відділу Національного природного парку "Тузловські лимани"
Довідка про проєкт
Проєкт Європейської комісії "LIFE" (LIFE16/NAT/BG/000847) під назвою "Безпечний перелітний шлях" дає шанс вижити цьому рідкісному птаху – казарці. Він є одним із перших проєктів, в якому беруть спільну участь країни за межами Європейського Союзу. І він охоплює всі країни, де червоновола казарка пролітає під час міграції, перетинаючи два континенти – Азію та Європу.
Проєкт реалізують вже четвертий рік партнери з 5 країн:
- Болгарія: Болгарське товариство захисту птахів (БДЗП) – координатор проєкту;
- Румунія: Міністерство охорони навколишнього середовища; Румунське орнітологічне товариство; Національний парк "Браїлів";
- Україна: Національний природний парк "Тузловські лимани", Громадська організація "Відродження природної спадщини";
- Росія: Національний природний парк "Чорні Землі" в Калмикії, Робоча група щодо гусей в Північній Євразії (РГГ);
- Казахстан: Асоціація зі збереження біорізноманіття.
Головна мета проєкту – збереження виду, зниження смертності і занепокоєння від полювання під час міграції червоноволої казарки до місць гніздування і зимівлі, а також захист виду на місцях зимівель, якими є території Українського Причорномор'я.
Зменшення популяцій перелітних птахів – це перші сигнали про слабке здоров’я Природи та нашого довкілля. Негативні зміни на шляху далеких мігрантів, які перетинають декілька країн та середовищ існування, свідчать про більш широкі зміни навколишнього середовища, які вже відбуваються. Ці зміни торкнуться і нас, людей, тому, рятуючи природне середовище, ми фактично допомагаємо врятувати своє власне майбутнє.
Джерело. Відео про історію казарки Емілії
