Карпатський біосферний резерват включений до Всесвітньої мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО 15 лютого 1993 року площею 58035,8 га в межах Карпатського біосферного заповідника.
Площа Карпатського біосферного резервату зросла до 195 тис. га в 2016–2017 роках у рамках підготовки періодичного звіту до Секретаріату Програми ЮНЕСКО "Людина і біосфера". Відповідно до критеріїв Статутних рамок (Положення) для Всесвітньої мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО і на виконання рекомендації щодо цілісності території резервату, було сформовано транзитну зону за рахунок включення неприродоохоронних земельних ділянок державних лісогосподарських підприємств та навколишніх населених пунктів площею 136,9 тис. га. Про це було офіційно оголошено на 29 сесії Міжнародної координаційної ради Програми МАВ ЮНЕСКО 12-15 червня 2017 р. у Парижі.
Екологічна характеристика біосферного резервату
У складі Карпатського біосферного резервату є шість заповідних масивів (природних ядер): Чорногірський, Свидовецький, Марамороський, Кузій-Трибушанський, Угольсько-Широколужанський і Долина нарцисів та 2 ботанічні заказники: "Чорна Гора" і "Юлівська Гора". Ці масиви розташовані на висоті від 180 до 2061 м над р. м. і вони практично повнiстю репрезентують ландшафтне та бiогеографiчне рiзноманiття Схiдних Карпат. Тут представленi малопорушені та практично незачеплені людською діяльністю передгiрні дiброви, гiрські букові, мiшані та смерекові лiси, субальпiйські та альпійські луки з сосново-вiльховим криволiссям і скельно-лишайниковими ландшафтами; майже 90% території заповідника вкрито лiсами – переважно пралiсами.
У заповiднику вiдмiчено 307 видів флори i фауни, занесених до Червоної книги України, також багато видів занесені до міжнародних Червоних списків.
На території біосферного резервату розташований найбільший масив букових пралісів у Європі (Угольсько-Широколужанський масив) з таємничими карстовими утвореннями – вапняковою аркою, відомою за назвою "Карстовий міст", та печерою Молочний камінь. Тут також найвища вершина Українських Карпат – г. Говерла (2061 м), найвисокогірніше озеро Українських Карпат – Бребенєскул, унікальна Долина нарцисів, де збереглася найбільша рівнинна популяція високогірного виду нарцису вузьколистого.
На території Карпатського біосферного заповідника розташовані ділянки об’єкта всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО "Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи": Чорногора, Кузій-Трибушани, Мараморош, Свидовець і Уголька-Широкий Луг; водно-болотні угіддя міжнародного значення: Долина нарцисів, Печера Дружба та Урочище Озірний-Бребенескул; має статус території Смарагдової мережі Європи. Заповідник є єдиною в Україні природно-заповідною територією, яка нагороджувалася Дипломом Ради Європи для природоохоронних територій, та ще й чотири рази поспіль: у 1997, 2002, 2007 та 2012 роках. Крім того, кілька його масивів були сертифіковані Європейським Товариством Дикої Природи (The European Wilderness Society) в якості зразків недоторканої "Дикої природи Європи".
Соціально-економічна характеристика біосферного резервату
Карпатський біосферний резерват розташований на території Закарпатської області в 4 адміністративних районах – Рахівському, Тячівському, Берегівському та Хустському, включає близько 20 населених пунктів з населенням близько 100 тис. осіб. Переважна частина населення Закарпаття живе в селах (62,9%), включаючи високогір’я, де традиційними видами господарської діяльності є високогірне полонинне (полонинське) господарювання та дрібне фермерство. Останніми роками інтенсивно розвивається туристична діяльність, зокрема "зелений туризм", та зростає залученість населення до надання туристичних послуг. Водночас тут високий рівень сезонних трудових міграцій.
Прикордонне розташування Закарпатської області сприяло формуванню багатонаціонального складу населення, що також відобразилося на культурних та гастрономічних традиціях місцевих жителів, що саме собою вже є додатковою туристичною атракцією.
Карпатський біосферний заповідник налагодив співпрацю з місцевими громадами, сформувавши транзитну зону резервату як територію сталого розвитку. Місцеве населення забезпечується паливними дровами (оскільки територія негазифікована), вільним доступом до полонин та сінокосіння, збору дикорослих ягід та грибів на безоплатній основі. Для дієвого спілкування, залучення громад до процесу ухвалення рішень та вирішення повсякденних питань, уникнення конфліктних ситуацій було сформовано Координаційну раду резервату – колегіальний орган з дорадчими функціями.
