Створений у 1999 році як перший тристоронній у світі транскордонний біосферний резерват "Східні Карпати", має площу 213 211 га і складається з трьох національних і трьох ландшафтних парків у трьох країнах: у Польщі – Бещадський національний парк і ландшафтні парки "Ціснянсько-Ветлінський" та "Долина Сяну" (понад 50 % площі); у Словаччині – національний парк "Полоніни" (майже 20 % площі); в Україні – Ужанський національний природний парк і Надсянський регіональний ландшафтний парк, на базі якого у 2019 році створено національний природний парк "Бойківщина" (майже 30 % площі).
У межах біосферного резервату проходить чорноморсько-балтійський вододіл, зберігаються значні за площею масиви букових та буково-ялицевих пралісів, ділянки субальпійських та надлісових (полонинних) лук, раритетні види флори і фауни, розташовані значні дикі простори на польській стороні та досить густо заселені території в українській частині з обробленими долинами, сінокосами, пасовищами та листяними лісами, із збереженням традиційного землеробства і тваринництва, пам’яток народної і сакральної бойківської та лемківської архітектури.
Екологічна характеристика біосферного резервату
На території української частини біосферного резервату існують сприятливі екологічні умови для поширення зональних букових лісів, а також ялицевих (Abieto-Fagetum) та яворових (Acereto-Fagetum) бучин, фрагментарно трапляються ліси з дуба звичайного та скельного. Тут зростає чимало південно-східнокарпатських ендемів: жовтець карпатський, перестріч скельний, молочай карпатський, фітеума Вагнера, бузок угорський та інші; відоме єдине місцезростання західнокарпатського ендему – грястиці словацької.
Територія резервату важлива для існування таких рідкісних видів: молюска синявки карпатської, турунів Завадського і золотистого, дельтомеруса карпатського, кведіуса карпатського, марени дунайсько-дністровської, пічкура дунайського, міноги карпатської. Для орнітофауни характерна наявність 8 видів дятлів: білоспинного, жовни чорної, жовни зеленої та ін., 6 видів сов: довгохвостої, сірої, вухатої та ін., лелеки чорного, пронурка, підорлика малого і беркута. Великі хижі ссавці представлені такими раритетними видами, як ведмідь бурий, рись європейська та кіт лісовий. У річках і потоках мешкають видра річкова, кутора велика та мала, на Ужоцькому перевалі на висоті 890 м н.р.м. – гірська популяція бобра європейського. Наявність великих масивів старих листяних і мішаних лісів, сусідство із Закарпатською низовиною з її порівняно теплішими кліматичними умовами сприяють проживанню 21 виду різноманітних рукокрилих.
В українській частині транскордонного біосферного резервата розташована ділянка "Стужиця-Ужок" об’єкта всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО "Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи", території Смарагдової мережі Європи UA0000032 "Ужанський національний природний парк" та UA0000118 "Регіональний ландшафтний парк "Надсянський".
Соціально-економічна характеристика біосферного резервату
Місцеві мешканці зайняті переважно лісогосподарською діяльністю, вирощуванням великої рогатої худоби та дрібним органічним землеробством.
Тут швидко розвивається туризм. Серед культурних заходів – фестивалі, зокрема присвячені популяризації унікальних природних, культурних та історичних об’єктів краю. У 2017 році в Ужанському національному природному парку був започаткований міжнародний етно-екофестиваль "Праліс-Фест", який популяризує та підтримує природно-заповідні території, життєдіяльність місцевих громад, їх побут, традиційне ведення господарства та етнокультурну спадщину регіону, сприяє налагодженню транскордонної співпраці.
Своєрідною візитівкою для розвитку культурологічного туризму краю є шість дерев′яних храмів XVII – XVIII ст.: Церква св.Василя Великого, 1703 р., с. Сіль; церква Покрови Пресвятої Богородиці, 1645 р., с Кострино; церква св.арх. Михайла, 1745 р., с. Ужок; церква св. арх. Михайла, 1700 р., с Вишка; церква св. Івана Предтечі, 1679 р., с.Сухий; церква св. Миколи Чудотворця, 1655 р., с. Гусний. Церква св.арх. Михайла (1745 р.), що в селі Ужок, входить до весвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО "Дерев’яні церкви Карпатського регіону в Польщі та Україні" (https://whc.unesco.org/en/list/1424, http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245264987&cat_id=245264015).
