Сколівські Бескиди — край гір, працьовитих бойків, природних див, резерват самобутньої природи в околицях курортної місцевості Східниці, Славського, Тисовця з м’яким кліматом та найвищою горою Львівщини заввишки 1268 метрів. Тут створено однойменний національний парк, де можна побачити вікові величні ліси, смарагдові полонини, панорамні краєвиди, 6 найкращих водоспадів Львівщини, високогірне озеро Журавлине. 

У парку збереглася геологічна пам’ятка природи — могутня Тустань, місто-фортеця IX—XIII ст., могила київського князя Святослава 1015 р., дерев’яний храм у м. Сколе 1597 р., палац баронів Гредлів XIX ст. Для мандрів прокладено 146 км туристичних шляхів, облагороджено 27 природних джерел мінеральної води. Тут зростає 43 видів рослин та водиться 74 види тварин, що занесені до Червоної книги України.

2021 року національний природний парк «Сколівські Бескиди» отримав звання «Найкращого природного парку України» та головну туристичну премію України — Ukraine Tourism Awards 2021. У подорожі, яку ми пропонуємо в цій програмі, ви переконаєтеся, що ця нагорода більш ніж справедлива!

Що можна побачити в парку:

У парку «Сколівські Бескиди» можна відвідати 2 еколого-пізнавальні стежки, 19 туристичних шляхів.

Нижче ми пропонуємо дводенну програму, щоб побачити якнайбільше.

Куди їхати:

Адміністрація парку розташована у Львівській області, у місті Сколе, вул. Князя Святослава, 3, тел. 0989092805 (Роман).

В адміністрації можна спитати оптимальний маршрут, якщо ви хочете відвідати конкретну місцину; ознайомитися з картосхемою всіх маршрутів.

Чим їхати:

Щоб найбільше побачити, варто їхати автомобілем. Автобусне сполучення найкраще зі Львовом (109 км). Відстань від Києва до м. Сколе — 650 км. Сколе має залізничне сполучення з Києвом, Харковом, Вінницею, Хмельницьким, Львовом, Ужгородом.

Вартість послуг станом на березень 2025 р.:

Проведення екскурсії маркованими маршрутами, екологічними стежками для групи до 10 осіб: для дітей (7–14 років) — 40
грн/особа, дорослі — 80 грн/особа; для групи понад 10 осіб: для дітей (7–14 років) — 35 грн/особа, дорослі — 70 грн/особа.
Мінімальна вартість екскурсій — 400 грн.

Оплатити послуги парку заздалегідь та дізнатися актуальні ціни можна тут. 

1 день

У перший день подорожі пропонуємо пройти пішки туристичним шляхом «Монастир — Парашка».

Протяжність маршруту — 7 км, тривалість — 3 год. Початок маршруту: с. Коростів, інформаційний знак на садибі Бутивлянського лісництва.

Екоцентр Бутивлянського лісництва 49.010108, 23.430435 Передусім запрошуємо на екскурсію в екоцентр, де ви познайомитеся з побутом бойківського краю, його сакральною архітектурою та культурою, старовинними звичаями та обрядами, побачите виставку писанок. Ми зібрали 100-річні та сучасні фотографії місцин нашого парку, і ви зможете порівняти різні архітектурні та природні об’єкти на світлинах, а потім побачити їх — під час прогулянки парком. Діти в нашому центрі люблять шукати фігури живих істот на «Дереві-загадці».

Музей «Коростівська вузькоколійка» 49.025760, 23.412655 розташований у селищі Коростів (Сколівський район). Станом на червень 2023 року побудовано близько 350 метрів колії, можна оглянути 12 одиниць рухомого складу: два мотовози 1960-х, дрезину 1940-х, вагони різних часів та інші історичні експонати. Матеріали колії є автентичними: їх зібрали по вузькоколійних залізницях, які вже не працюють. Мета проєкту — зберегти історичну спадщину вузькоколійних залізниць України. Ще музей прагне розвивати зелений і залізничний туризм у Карпатах і в країні загалом. Підтримати ініціативу можна тут.

Монастир отців Салезіян УГКЦ, 49.031567, 23.414439. Монастир споруджено 2016 року, фігуру Покрови Пресвятої Богородиці — 2005 року, храм св. Івана Боско — 2020 року на честь італійського святого, покровителя молоді. Комплекс лежить у мальовничому місці на горі Покрови пресвятої Богородиці.

Джерело питної води. На галявині, в урочищі Верхній Ванч, можна перепочити біля джерела з питною водою. Підземні води на території парку слабомінералізовані, без специфічних компонентів і властивостей. Вміст нормованих компонентів і сполук значно нижчий за гранично допустимі концентрації — це значить, що вода не забруднена діяльністю людини.

Полонина. Полонинами називають гірські пасовища, вищі за верхню межу лісу. Тут зростають рідкісні та червонокнижні рослини, серед яких арніка гірська, чемериця біла, любка дволиста, траунштейнера куляста, зозулині сльози, лілія лісова.

Хребет Парашки. Із цього місця відкривається панорамний краєвид на хребет Парашка, названий на честь доньки князя Святослава — Парасковії.

Тимків Верх. Гора заввишки 1227 м. За однією з легенд, її назвали на честь Тимка — нареченого Параски. Століттями вони стоять поруч — висока, заплетена в довгі трав’яні коси, із червоним горобиновим намистом Параска поряд із коханим Тимком. І лиш буйні вітри, що літають над їхніми головами, гомонять про вічне, святе… І тягнуться сюди шеренги мандрівників, щоб побачити красу смарагдових полонин, пізнати історії, що їх береже нечуй-вітер.

Місце загибелі князівни Парасковії. Біля підніжжя вершини є пам’ятна плита з написом «1015 р. загинула й похована дочка к. Святослава Парасковія. І цю гору названо г. Параска». Одна з легенд оповідає, ніби поблизу цього місця князь Святополк наздогнав і вбив свого брата Святослава. Параскева тікала разом із батьком і нібито заховалася на горі в замку. Воїни Святополка спалили замок, і дочка Святослава загинула. 

Вершина г. Парашки. Парашка — найвища гора Сколівських Бескидів. Висота над рівнем моря — 1268 м. У 1999 році на вершині гори молодь міст Сколе і Самбір встановила 10-метровий металевий хрест. 

Повернутися можна тим самим маршрутом або через урочище Красне до села Коростів, або на місто Сколе чи село Корчин, село Крушельниця.

2 день

У першій половині дня радимо відвідати водоспад Кам’янка та Журавлине озеро.

Водоспад Кам’янка 49.033778, 23.563781 утворився в місці, де річка Кам’янка перетинає смугу потужних твердих пісковиків. Каскад водоспаду розбивається об скелю на два потоки. Перепад висот у водоспаді становить майже 6 метрів! Око туриста вражають величезні брили пісковику в руслі водоспаду, дикі прямовисні скелі на лівобережжі, за які чіпляються корінням ялиці та смереки. Влітку сонячного дня над водоспадом можна побачити веселку. Восени навколишні ліси чарують яскравим спектром жовтого, помаранчевого та червоного листя і зеленню шпилькових дерев. Щоб милуватися водоспадом було зручніше, ми облаштували поруч оглядовий майданчик.

Озеро Журавлине («Мертве») 49.033062, 23.568327 розташоване поблизу водоспаду Кам’янка, лежить на висоті 620 метрів над рівнем моря. Формою нагадує овал, а завдовжки озеро — близько 50 м. Люди називають його мертвим, бо начебто тут нічого не росте й не живе. Але якщо вдивитись у воду, то можна побачити, що озеро — живе. У намулі метушаться невеликі, майже прозорі рачки, пропливають личинки бабок. 

Озеро Журавлине отримало назву від журавлини болотної, яка росте неподалік на болоті. Поруч із журавлиною зростають рідкісні в Бескидах пухівка, осока багнова та хижа рослина — росичка круглолиста. М’який і нібито надійний, але насправді зрадливий килим утворюють кілька видів сфагнових мохів. Це торфовище дуже підступне, оскільки під шаром торфу залягає трясовина, у яку легко потрапити і з якої практично неможливо виборсатися. Тут потрібно поводитися дуже обережно, щоб не трапилося біди — на поверхню болота заходити категорично заборонено.

У другій половині дня радимо пройти туристичний шлях «Стежками легендарної Тустані» (с. Урич)

Протяжність маршруту — 3,5 км, тривалість 2,5 год.

Початок маршруту. Інформаційний знак. 49.184607, 23.401269 Маршрут починається перед мостом, звідки видно скелі, відомі в народі під назвою «Камінь». Це видніється наскельний комплекс Тустань. Археологічні дослідження свідчать, що наскельна фортеця була тут уже в IX столітті, а найбільший її розквіт припав на часи Галицько-Волинського князівства (XII—XIII ст.). Наскельна фортеця була важливим елементом оборонної лінії, яка тягнулася вздовж Українських Карпат, слугувала митницею на давньому торговому сольовому шляху. За народними переказами, назва фортеці походить від наказу «Ту стань», що означає «Стій тут».

В’їзна вежа. На північ після моста, перед скелями, у тому місці, де дорога підходить до оборонного рову, — була перша в’їзна вежа. Через неї можна було в’їхати на територію підгороддя Тустані, а основна дорога проходила дном рову, який обходив фортецю з півдня і виводив на східну дорогу.

Камінь. Камінь видніється край височини, що пролягає між Церковним, Вороновим та Гусячим потічками. Камінь — це основне місце забудови й один із найбільших масивів: територія укріплень Тустані на Камені, разом із трьома лініями оборони, має 3 гектари. Дитинець здіймається над прилеглою долиною на 51 м, загальна висота скельного масиву майже 80 м над рівнем долини! Під час забудови для кращого сполучення дерев’яних конструкцій зі скелями в камені вирубували вертикальні пази та вруби. На скелях Тустані їх знайшли понад 4000. За цими пазами та врубами можна реконструювати дерев’яну забудову, включно з профілем даху. Загальна висота житлової забудови — 25 м, а висота наземних оборонних стін становила 13–15 м.

Дитинець.  З південного боку відкривається вигляд на долину ставів, оборонний рів і залишки валу. Попереду — Велике Крило заввишки понад 50 м, у якому вирубаний чіткий профіль оборонної стіни.

Зі східного боку Каменя проходила лінія оборони. Це були три рови з валами, де було влаштовано двоє воріт — Північні, які проходили по гребеню давнього шляху, гостинця, і виводили в напрямку Східниці та Дрогобича, і Південно-східні (внутрішні), через які можна було потрапити на територію «окольного граду» (давньоруські міста мали дві укріплені частини — центральну, дитинець, і зовнішню — окольний град). 

Єдиним доступним входом на територію фортеці є розрив у скельних складках Великого й Малого Крила, де був організований в’їзд на дитинець. З усіх наявних на Камені площ це місце найкраще надавалося до забудови. 

Цистерна. На скелях досліджено три цистерни для води: муровану з тесаних блоків на висоті 60 м; видовбані в скелі завглибшки 8 м та 14 м — а також криницю завглибшки 30,4 м.

Криниця «Оберіг». Від 30-метрової цистерни пішохідними трапами спускаємося до цілющої криниці «Оберіг».
Про неї оповідає давня легенда. Нібито в місті-фортеці Тустань проживали лише чоловіки-воїни. Біля кринички, з якої вони набирали воду, одного разу з’явилася Божа Мати. Вона опустила в криницю долоню і промовила: «Вийшла ти із землі сеї та оберігати будеш землю сю і нарід землі сеї». Відтак цілюща вода заліковувала рани воїнів. Згодом на місці джерела звели церкву Пресвятої Трійці. Сучасні жителі Урича збудували там каплицю зі скульптурою Діви Марії в центрі. Про тутешню воду писав Іван Франко: «Побував я з дружиною в Уричі, коли заслаб на очі. Мешкали ми в скромній плебанії урицького священника, щоранку ходили до джерела під скалою, у якому я промивав очі; вода в ньому насправді цілюща — помагала».

Острий камінь. Від джерела лісовою дорогою в північно-західному напрямі від Каменя йде шлях до Острого Каменя. Він  стоїть на віддалі 1124 м і входить у групу «Мала Скеля». Це залишок піщаника із дуже крутими бічними частинами. Оскільки скеля невелика, археологи припускають, що її використовували як сторожовий пункт.

Фестивальна галявина. Від Острого каменя стежкою по хребту сходимо до фестивальної галявини «Тустань». Це — закінчення маршруту та місце проведення фестивалів, зокрема про середньовічну культуру. Про події, які відбуваються в Тустані, можна довідатися тут.  

Де ночувати:

Для туристів парк рекомендує такі заклади для проживання.

Де їсти:

У м. Сколе є ресторани, кав’ярні, піцерії, супермаркети й магазини. Рекомендуємо завітати в такі заклади.

Що можна відвідати поблизу парку:

Палац баронів Гредлів

Історико-краєзнавчий музей «Сколівщина» (0678560236, Тетяна)

Що робити в м. Сколе та околицях:

Скористатися тролеєм на водоспаді Кам'янка

Рибалити, грітися в чані, грати в більярд, спати на вуликах можна в розважально-оздоровчому комплексі Золота форель 

Територія національного природного парку «Північне Поділля» лежить у межах надзвичайно цікавої області України — Галичини, багатої на історичні, культурні, археологічні, архітектурні та природні пам’ятки. Туристи можуть поєднувати відвідування замків, монастирів, церков, музеїв із відпочинком на природі. До більшості пам’яток парку легко дістатися, а тому радимо його для сімей із дітьми. 

Що можна побачити в парку:

У парку «Північне Поділля» можна відвідати 5 еколого-пізнавальних туристичних маршрутів. Ми пропонуємо дводенну програму, щоб побачити якнайбільше.

Куди їхати:

Опорні точки для туриста — с. Підгірці, с. Гавареччина Львівської області (Золочівський район). 

Чим їхати:

Щоб найбільше побачити, варто їхати автомобілем. Відстань від с. Підгірці до Києва — 458 км; до Львова — 89 км; до Тернополя — 85 км. Найближча залізнична станція — у м. Золочів (18 км).

Вартість послуг станом на червень 2023 р.:

Піші екскурсії на екологічно-пізнавальних туристичних маршрутах: група до 10 людей — 300 грн;  більше як 10 людей: діти — по 30 грн, дорослі — по 40 грн.

Проведення рекреаційно-розважальних спортивно-туристичних заходів на території парку до 4 год: 30 грн з людини.

Проведення веломандрівок із власним велосипедом на території парку: група до 10 людей — 300 грн; більш як 10 людей: діти — по 30 грн, дорослі — по 50 грн.

Оплатити послуги парку заздалегідь можна тут; слід зберегти квитанцію.

Актуальні ціни.

1 день

Археологічна стежка на Підгорецькому давньоруському городищі 49.931025, 24.975559 Неподалік від Підгірців, на хуторі Пліснесько, оглядаємо величезну територію давньоруського городища VIII—XIII ст., де збереглися оборонні вали,  відтворено житло давніх слов'ян, є навіть давні вулики! На мальовничому пагорбі городища можна відвідати Василіянський монастир XVII—XVIII ст., відчути прохолоду джерельної води, побачити сонячний годинник.

Скеля Триніг. 49.94605,25.20214 Геолого-ботанічна пам’ятка природи «Триніг» нагадує античну споруду, але її кам’яні колони та арки — нерукотворні.  Серед лісу та пагорбів скеля-пісковик височіє, наче корабель, що зупинився на дні архаїчного Сарматського моря. 

Карстові джерела парку. 49.930740,25.048942 Карстові водойми «Сині вікна» — диво природи Вороняцького горбогір’я. Вони так називаються через яскраво-бірюзовий відтінок води, якого, імовірно, набувають через розчинення вапнякових гірських порід. Колір води в джерелах змінюється залежно від пори року, а оскільки вони не замерзають, то милуватися тутешньою природою можна і взимку. Вода в джерелах прохолодна й прозора, їхня глибина — 3,5—3,8 метра. Купатися в них не можна, риба там не водиться. 

Дерев’яні храми гірського пасма Вороняків. 49.87219,24.95008 Між Золочевом і Підгірцями розкинулося мальовниче село Сасів. Його окрасою є дерев’яна Миколаївська церква. Науковці вважають, що перший храм тут збудували ще в XV столітті, а історія теперішньої церкви сягає XVIII століття. Про це свідчить напис на одвірку — 1731. Споруду кілька разів перебудовували, проте старовинним залишилось опасання (крита галерея довкола церкви), яке дерев’яними піварками обіймає її по периметру. Храм прикрашає семиярусний іконостас, писаний понад 300 років тому. Нині храм можна оглянути тільки ззовні. 

2 день

Екостежка на г. Менич. 49.95687,24.96411 Стежка проходить горою Менич, національним парком. Під час мандрівки екостежкою ви познайомитесь із рідкісними видами рослин і місцевими видами тварин (наприклад, тут водяться лиси, борсуки),  а ще отримаєте крутезне фото краєвидів із гори Менич. На екскурсії гіди розповідають про відслонення тортонських пісковиків (геологічна пам’ятка природи місцевого значення), легенду про походження гори Менич та історичні факти про цю місцевість.

Пам’ятник-хрест на Білій Горі. 49.93504,24.84629 Пам’ятник-хрест до 100-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича в 1911 році встановили в с. Підлисся на Білій Горі. Споруда є архітектурною пам’яткою монументального мистецтва України, її автор — архітектор Олександр Лушпинський. За його задумом, великий камінь-постамент символізує важке становище українців через вікове поневолення, а висока залізна вежа з хрестом на горі є символом прогресу, науки й культури. На самій горі збереглася степова рослинність і буково-грабовий ліс. З висоти гори видно рівнини Малого Полісся, середньовічний Олеський замок, горбогір’я Гологори.

Перехід екостежкою до с. Гавареччина 49.93472,24.84653 У Гавареччині ви можете пізнати традиції виготовлення димленої чорнолощеної кераміки та сісти за справжній гончарний круг і відчути себе майстром XVII ст. Її унікальність — у насиченому чорному кольорі виробів. Коли бачиш гаварецький посуд уперше, він здається пофарбованим. Насправді ж чорний колір — це результат обробки кераміки в особливих печах, де під час випалювання поєднується дві стихії — вогонь і земля. Унаслідок реакції утворюється чорний дим, який глина втягує через пори й чорніє. Можна придбати локальні сувеніри — глечики, макітри та інший посуд, підсвічники.

Музей-криївка УПА в с. Гавареччина. 49.918591, 24.874239 У густому буковомі лісі розташований музей-криївка, де збиралося вище керівництво УПА. Криївці готували вишкільні матеріали, пропагандистську літературу — листівки, бюлетені з тризубами. Забирали ці матеріали зв’язкові, вони ж приносили харчі. У криївку можна спуститися драбиною, побачити побут партизанського руху. Існують перекази, що в цих лісах були і двоярусні криївки, де на першому поверсі тримали коней.

Храм св. Онуфрія на Святій горі. 49.901812, 24.873346 За переказами, перша писемна згадка про цю церкву датується 1515 роком. Це дерев’яний храм, усередині зберігся різьблений іконостас та камінь із відбитком стопи Богородиці: є свідчення трьох дівчат, що у 1948 році вони бачили Матір Божу над Святою горою. 

Де ночувати:

Заночувати радимо в готелях м. Золочів (18 км від с. Підгірці). Забронювати житло можна на Booking.com.

Де їсти:

Ресторани, кав’ярні, піцерії, супермаркети й магазини є у м. Золочів, також є кілька закладів харчування у с. Олесько (14 км), у с. Гавареччина — в садибі зеленого туризму «У Конашевича», у с. Підгірці — у кафе з видом на Підгорецький замок Hemingway.

Що можна відвідати поблизу парку:

Гора Жбир у с. Ясенів з пам’ятником-обеліском українським воякам дивізії «Галичина»

«Бродівська Сахара» у с. Ражнів: мініпустеля, піщаний острівець серед лісів при дорозі

Музей-заповідник «Підгорецький замок»: пам’ятка державного значення. До комплексу входить триповерховий палац XVII ст., заїжджий двір, костел і парк. 

Музей-заповідник «Олеський замок»: пам'ятка архітектури та історії XIII—XVIII століть, автентику замку представляють фасади будівлі, замкові портали, геральдичні рельєфи з каменю.

Музей-заповідник «Золочівський замок»: збудований в XVII ст., він добре зберігся. В ансамбль замку входять в’їзна вежа, Китайський палац, Великий королівський житловий палац.

Що робити в с. Підгірці та околицях:

Відвідати кінно-спортивний клуб Hemingway

Історична реконструкція та майстерки для дітей: на хуторі Пліснесько з дітьми відтворюють лицарські бої з обладунками та макетами зброї, навчають гончарства, деревообробки, вибійки, іконопису (+380979050634, Ярема). 

Національний природний парк «Бойківщина» — серце Бойківського краю. Тут можна побачити букові та буково-ялицеві праліси, унікальні луки та верхові болота. Безмежні гірські краєвиди, джерела мінеральних вод, велич старовікових лісів — це природна колиска етнічної спільноти бойків, які зберегли свою традиційну кухню та промисли (вишивку, ткацтво), весільні обряди — як-от ладкання, викуп молодої. 

Поблизу парку можна оглянути 17 пам’яток історії та культури, зокрема церкву Собору пресвятої Богородиці в селі Маткові, яка увійшла до переліку Світової культурної спадщини ЮНЕСКО. У парку можна доторкнутися до сивої давнини Карпат, адже саме тут, через Верховинський вододільний хребет, проходив торговий шлях — «Руська Путь». Радимо побувати на найвищій вершині Львівщини — горі Пікуй, побачити витоки річки Стрий, яка є притокою могутнього Дністра.

Що можна побачити в парку та поблизу:

У нацпарку «Бойківщина» можна відвідати 3 екологічні стежки (маршрути «Від витоків ріки Дністер до витоків ріки Сян»,  «Від пам’ятника Українським Січовим Стрільцям до хутора Ліски», «Прикордонна веломандрівка Беньова — Боберка» можна буде відвідати після нашої перемоги). 

Куди їхати:

Адміністрація парку знаходиться у Львівській області, Самбірський район, смт Бориня, вулиця Вояків УПА, 32, телефон: +380664481568. Там можна замовити екскурсію, спитати оптимальний маршрут, якщо ви хочете відвідати конкретну локацію. Маршрут цієї програми починається в с. Кривка (28 км від смт Бориня). 

Чим їхати

Щоб найбільше побачити, найкраще їхати автомобілем. Автобусне сполучення найкраще зі Львовом, Ужгородом. Найближчі залізничні станції: Турка, Сянки, Нижня Яблунька, Беньова. Зі Львова з автобусної станції «Західна» можна дістатися громадським транспортом.

Вартість послуг станом на червень 2023 р.

1. Екскурсія екологічними стежками для групи до 10 осіб — 50 грн з особи, для групи понад 10 осіб — 40 грн з особи. Під час екскурсії можна користуватися автостоянкою (40 грн до 5 год) та альтанками (альтанка на 15 осіб — 300 грн за 3 год).
2. Розміщення відпочивальників у приміщенні парку — 150 грн/1 день/1 особа

Оплатити послуги парку можна тут. 

Актуальні ціни.

1 день

У перший день подорожі пропонуємо пішохідний туристичний маршрут «Бойківська автентика в підніжжі г. Пікуй». Його можна продовжити підйомом на г. Пікуй та завершити в с. Верхнє Гусне (довжина маршруту — 27 км, тривалість 9 годин). Стартувати найкраще тут: 48.893506, 23.071831

Село Кривка. Перша згадка про село датована 1558 роком. Тут збереглася ужиткова бойківська автентика, традиційна бойківська забудова та способи обробітку землі, догляду за худобою (відгінний випас на полонинах, випас свиней разом із коровами). Діє в селі церква Непорочного зачаття пресвятої Богородиці 1927 року з фантастичними вишивками до різних свят,  досі працює столітня школа! До речі, саме із с. Кривка до львівського Шевченківського гаю було перенесено церкву 1795 р. побудови.

Пам’ятний знак на місці бункера вояків УПА. Поблизу села на полях, які мають назву Стинища, у 1991 р. було встановлено пам’ятник на місці головного зимового бункера бійців УПА. Серед бійців були жителі села Кривка, які 5 січня 1948 року загинули від рук членів спецпідрозділу Міністерства державної безпеки СРСР.

Панорама хребта Боржава та г. Пікуй. Поблизу пам’ятника відкривається велична панорама хребта Боржава та найвищої вершини Східних Бескидів — г. Пікуй. Тут можна зробити зупинку та фотопаузу.

Гора Пікуй — найвища вершина Вододільного (Верховинського) хребта, який продовжує пасмо Східних Бескидів. Височіє  на межі Львівської та Закарпатської областей; найвища точка Львівської області. Висота гори — 1408,3 м. Схили вкриті буковими і ялицевими лісами. Підйом доступний для людей різного віку, а по дорозі є джерело з п’явками.

Село Верхнє Гусне. Лежить на півдні Турківщини, уперше згадується в письмових документах 1556 р. Особливо цікаво тут на зелені свята, коли довколишні ландшафти розкошують у зелені, а корів заквітчують вінками. У селі варто оглянути Церкву Собору пресвятої Богородиці, яку збудував у бойківському стилі у 1890 році майстер із села Погар Лука Снігур на схилі гори. У 1949–1989 роках церква була закритою, нині працює. У 2000 році в центрі села, у місцині, що зветься на Загонах, постала дерев’яна церква Святих апостолів Петра й Павла. Її проєктували турківські архітектори Михайло Лофій та Іван Бесєдін. Будівлю зводив місцевий майстер Йосип Ришкович.

2 день

На другий день подорожі кличемо відвідати еколого-пізнавальні стежки в смт Бориня.

Історично-краєзнавча стежка «Історичні та природні таємниці урочища Бабінець»

Стежка має два маршрути: «довгий» завдовжки 5 км та «короткий» — 1,5 км. Стартувати найкраще тут: 49.059029, 23.013107

На стежці можна побачити пам’ятники підрозділам ОУН та УПА, які боролися за незалежність України, і стишитися серед краси лісів національного парку «Бойківщина».

Історичні таємниці стежки: пам’ятник воїнам УПА та кам’яні хрести на місцях поховання вояків УПА з відділів командирів Біра та Рена. Та й саме селище Бориня, перші письмові згадки про яке датовано 1552 роком з його мурованою церквою Зіслання Святого Духа (Пресвятої Євхаристії), варте прогулянки! Церкву звели 1912 року за проєктом львівського архітектора Олександра Лушпинського з рисами романського стилю. На іконостасі руки Осипа Куриласа святі зображені у вишиваних одежах.

Природні таємниці стежки: потік Монастерський із прибережними вологолюбними рослинами. Тут ростуть реліктові хвощі, рідкісні та лікарські рослини, сосни, ялини, ялиці, буки, клени-явори. Окрема зупинка — мертва деревина. Вона дає життя і притулок багатьом грибам, бактеріям, комахам і мохам.  Ростуть тут і примхливі дикі орхідеї: вони зацвітають на 5—7-й рік після потрапляння насіння в ґрунт, квітнуть і ростуть лише в симбіозі з грибами.

Еколого-пізнавальна стежка Боринським лісорозсадником «Як вирощують ліс: від насіння до великих дерев»

Це стежка завдовжки 2,8 км, тривалість прогулянки — 3 години. Стартувати найкраще тут: 49.093550, 22.976200

Ідучи стежкою разом із працівником національного парку, ви дізнаєтеся, як із насінини завбільшки 1 см виростає дерево заввишки 30–40 м! Є тут колекція насіння різних порід дерев, на власні очі ви побачите, як відбувається живцювання, дізнаєтеся, чим відрізняються сіянці від саджанців. Що таке шкілки та клонові плантації, з яких дерев ростуть ліси Карпат, які є екзотичні дерева-інтродуценти в дендрарії парку — усе це на екскурсії стежкою. Під час мандрівки ви зможете скуштувати мінеральну воду «Нафтуся», відпочити в альтанці та придбати рослини для дому чи ландшафтних композицій.

Де ночувати:

Переночувати можна в наметах, готелях, садибах. 

Де їсти:

Інформація про заклади харчування на сайті парку.

Що ще можна побачити в парку та поблизу:

Гора Дрогобицький Камінь (1186 м), інформація тут

Старовікові буково-ялицеві ліси, інформація тут

Вододільний хребет, інформація тут

Церква села Матків, інформація тут

Що робити в парку та околицях:

Можна відвідати м. Турка,  бірюзове озеро 49.155216,23.010741, у готелях і колибах замовити традиційні страви бойківської кухні.