Archive for Травень, 2024

Учитися говорити простіше. Співробітники нацпарків і заповідників пройшли тренінг з комунікації

“Якщо ми будемо й далі робити свою роботу, але висловлюватися простіше, то наші ідеї знайдуть більше читачів, слухачів і прихильників”: 17-19 травня Українська природоохоронна група провела комунікаційний тренінг для співробітників природоохоронної галузі.

Про що говорили

Як побудувати комунікаційну стратегію; які її цілі, завдання та інструменти – про це з учасниками тренінгу говорила Тетяна Шаміна, керівниця комунікацій Української природоохоронної групи, у перший день тренінгу. Передусім ішлося про вагу спілкування з аудиторією:

Комунікаційники не боги. Ми не можемо комунікаціями розвʼязати всі проблеми, адже є ще питання інфраструктури, безпеки, але комунікація може підсилити команду, допомогти досягти цілей.

Кожен теоретичний блок підсилювався практикою. Оскільки здебільшого учасниками тренінгу були співробітники національних природних парків і заповідників, вони могли подумати над розвʼязанням реальних проблем своїх установ. Наприклад, розписували комунікаційну стратегію для того, щоб вплинути на паліїв трави чи збільшити кількість науково-практичних практик в установах.

У другій частині семінару Тетяна розповідала про написання текстів: говорили про спрощення, виділення головного, структурування інформації. Учасники мали нагоду поредагувати тексти та запропонувати свої варіанти формулювання дописів.

Окремо говорили про роботу з негативом в коментарях, реагування на критику та проблеми:

Конструктивна критика допомагає бути кращими. Говорити про проблеми потрібно, бо коли ми не говоримо, складається враження, що їх не існує. Конструктивна критика наближає на крок до розвʼязання.

У другий день з учасниками спілкувалися спікери з Чехії:
– Якуб Зелений, радник з питань зміни клімату People in need, розповідав про механіку інформаційних кампаній, обговорював з учасниками екологічні відеоролики;
– Домініка Бенешова, представниця організації Green Dock, розповідала про те, як працює поведінкова наука під час соціальних кампаній.

Хто взяв участь

Комунікаційниця wownature Анастасія також побувала на тренінгу та поговорила з організаторами. Тетяна Шаміна розповіла, що на тренінг потрапили 15 учасників, хоча заявок було близько 90. Усі ці люди пишуть тексти для соцмереж і сайтів своїх установ. Часто вони не мають спеціальної освіти, поєднують основну зайнятість з комунікаційною роботою:

Ми стежимо за діяльністю всіх нацпарків і заповідників і давно відчували потребу провести такий тренінг – хоча й не знали, чи самі установи відчувають потребу покращити комунікацію. Ми обирали людей, яким можемо найбільше допомогти – тих, хто нещодавно працює.

Обираючи учасників, організатори брали до уваги регіон розташування установи: хотіли підтримати тих, хто постраждав і повсякчас потерпає від дій Росії. Так, у тренінгу брали участь відповідальні за комунікації представники Сходу (Слобожанського нацпарку), Півночі (Мезинського, Деснянсько-Старогутського національних парків; Поліського природного заповідника, Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника), Півдня (нацпарків “Бузький Гард”, “Тузлівські лимани”, природного заповідника “Єланецький степ”), співробітники регіональних ландшафтних парків – “Диканський” і “Приірпіння”, обласних департаментів охорони природних ресурсів прикордонних регіонів.

Отримавши ці навички, люди зможуть ефективніше виконувати роботу. Вони втратили так багато. Сподіваємося, що учасники впровадять почуті практики в себе на місцях, і це допоможе установі отримати більше прибічників, відвідувачів.

Тетяна каже, що задоволена активністю учасників, виявленим інтересом. Наголошує: важливо писати людською мовою, тобто говорити якомога простіше до аудиторії, тоді озвучені ідеї доходитимуть до якнайбільшого кола людей.

Такі тренінги Українська природоохоронна група планує організовувати й надалі:

Знайомства, спілкування підсилюють природоохоронну спільноту. Нас стає більше. А коли нас більше, ми можемо зробити більше.

 

Захід було організовано за підтримки чеської неурядової організації NESEHNUTÍ, що фінансується програмою TRANSITION Міністерства закордонних справ Чеської Республіки.

Коментарі Вимкнено до Учитися говорити простіше. Співробітники нацпарків і заповідників пройшли тренінг з комунікації

Ніч у музеї, розлив Десни і вода з присмаком м’яти: мандрівка в Мезинський нацпарк

Тра 15 2024 Published by under Без категорії,Мандри

Мандрівник Євгеній Довгалюк, який досліджує природу озера Супій у Київській області, вирішив відвідати з друзями всі національні парки України. Сьогодні розповідаємо про поїздку до Мезинського національного парку в Чернігівській області.

Про житло

У парку можна орендувати житло, є будиночки мандрівника. Ми зупинялися в с. Городище біля с. Оболоння в переробленій старій сільській школі, з кімнатою-етномузеєм — фактично в нас була ніч у музеї.

Це житло на 8 людей. Вартість проживання — 120 грн/доба влітку і 170 грн/доба в опалювальний сезон. Є душ, туалет, кухня. Ремонт старий, але все ціле й охайне. Ще є будинок у Радичеві. Там 4 кімнати, 13 ліжок. Вартість за добу влітку — 150 грн, взимку — 200 грн. Усі вигоди є.

Про дорогу

До Мезина ми їхали 4 з половиною години з Києва, офіс парку розташований у с. Деснянське. На території парку дуже погані дороги між локаціями. Бракує заправок, найближча — у місті Короп.

Де поїсти

Поїсти можна в Понорниці. Нас пригощали смачною домашньою їжею, насолоджувалися місцевими смачними продуктами — готують із яєць, молока, мʼяса. Поширена традиційна кухня. Уперше скуштували пелюхи, щось на кшталт сирників, тільки ще смачніше. Для нас ця поїздка була гастротуром — бо приймали дуже гостинно.

Що бачили

Ми обʼїхали весь парк, бачили 4 оглядові майданчики. Дуже раджу Пузиреву гору, ліс, монастирі та дуплястий дуб у с. Рихли, Мезинський археологічний науково-дослідний музей імені В. Є. Куриленка (там нам провела класну екскурсію Наталія Сіра).

Найкращі види на Десну — у селах Вишеньки та Черешеньки, хоча розлита Десна така мальовнича, що де б не дивитися, скрізь гарно! Нам пощастило прогулятися зі співробітницями парку — Аллою Наливайко та Людмилою Науменко — вони показали топові місця. Готуємо відео, де всі їх покажемо.

Яка на смак вода

Я люблю пробувати воду у водоймах парків, як ми відвідуємо. Мезинський парк не став винятком. Оскільки луки залило, деснянська вода має присмак мʼяти й інших трав — це дуже смачно й ні на що не схоже.

Що побачити, крім природи

Разом із Євгенієм подорожує фотограф і відеограф, Олександр Лавров. Спитали його, чим запам’яталася ця поїздка:

Окрім всеохопної краси Десни, тут є ще дещо цікаве — історія цих місць. Вражають знахідки стоянки давньої людини камʼяної доби, якій понад 22 тисячі років! Тут є рештки кісток мамонтів і жител первісної людини. У парку кажуть, що тут колись ходили мамонти! Також було цікаво пройтися з ліхтариком вузьким лабіринтом печер Рихлівського монастиря, що розташований посеред вікових дубів.

Нині Мезинський національний природний парк працює з обмеженнями через дію воєнного стану, однак прогулянки вздовж Десни доступні для відвідувачів. Телефонуйте для замовлення екскурсій 0951104904 і стежте за подіями в парку на сторінках у фейсбуці та інстаграмі. Більше фотографій дивіться тут.

Читайте про інші поїздки Євгенія Довгалюка в національні парки: «Прип’ять-Стохід», Вижницький, до Шацького національного парку читайте тут, до “Холодного Яру” ось тут.

Коментарі Вимкнено до Ніч у музеї, розлив Десни і вода з присмаком м’яти: мандрівка в Мезинський нацпарк

Голосисті, люблять сонце, а важать як перепелине яйце. 9 фактів про райок (квакш)

Тра 02 2024 Published by under Без категорії,Тварини

Науковці національного природного парку “Королівські Бескиди” розповіли про мешканців свого парку, квакш. Ділимося почутим:

1. В Україні трапляється 2 види – квакша деревна (Hyla arborea L.) та квакша східна (Hyla orientalis Bedriaga). Зовні вони дуже схожі, однозначно визначити видову приналежність можна генетичним аналізом.
2. Ці амфібії розміром близько 5 см і вагою 10 г можуть влаштувати мегагучний концерт, який чути на відстані 1-2 км!
3. Відомі в Україні за різними назвами – квакші, райки, рахкавки.
4. Це теплолюбне земноводне з гладкою шкірою, довгими ногами та виразними очима. Характерна особливість – круглі сисальці на кінчиках пальців.
5. Квакші спаровуються та відкладають яйця в стоячих, мілких, добре освітлених сонцем водоймах. Ікринки відкладають у кілька невеликих кульок на водні рослини. Зазвичай за 1,5-3 місяці пуголовки перетворюються на повноцінних жаб, які виходять на сушу.
6. Поза сезоном розмноження квакші ведуть наземний спосіб життя, часто приймають сонячні ванни, сидячи на листі ожини або вербових гілках.
7. Харчуються в основному комахами. Здатні до довгих стрибків, квакші успішно полюють навіть на тих комах, що швидко літають.
8. Зимують у землі, в ущелинах скель, в компостних купах і в опалому листі.
9. Тривалість життя в природних умовах складає орієнтовно 5 років, в тераріумах може сягати 10-12.
Більше цікавого про квакш та інших мешканців парку читайте на сторінці установи.

Коментарі Вимкнено до Голосисті, люблять сонце, а важать як перепелине яйце. 9 фактів про райок (квакш)