1. Природа тут – справжній господар

У заповіднику – вражаюче біорізноманіття. Серед його унікальних природних ландшафтів зафіксовано майже 400 видів хребетних тварин, з яких 75 видів занесені до Червоної книги України.

2. Тут живуть близько 150 диких коней

За останні десятиліття в екосистемах зони відчуження  сталися суттєві зміни. Одна з найбільш помітних – поширення коней Пржевальського.  30 коней сюди завезли у 1998-99 роках з Біосферного заповідника "Асканія-Нова".

У 2007 році з’явилися повідомлення єгерів Поліського радіаційно-екологічного заповідника білоруської частини зони відчуження про появу на їх території перших коней Пржевальського, які перейшли з української частини зони. На сьогодні білоруські табуни диких коней налічують кілька десятків голів.

А в Україні їх вже 150.

3. Ще більше бобрів

Ще одна тварина, яка помітно впливає на ландшафтні екосистеми – бобер.  Їх кількість в зоні відчуження та зоні обов’язкового відселення суттєво зросла, і вони неабияк змінюють довкілля. Створюючи дамби, бобри регулюють водний режим на покинутих меліоративних каналах та місцевих водоймах.

4. У зоні відчуження з’явився ведмідь бурий

Звір, який ще століття тому був постійним мешканцем поліських лісів, а потім цілком зник з території, де стала активно господарювати людина. Сліди цього великого хижака почали систематично виявляти з 2010-го року. Пізніше бурі ведмеді стали потрапляти в об’єктив фотопасток. Проте й досі науковці не можуть стверджувати однозначно: він тут вже перебуває постійно чи лише заходить з білоруської частини зони відчуження.

5. Покинуті хати – для тварин

У зоні відчуження є унікальні оселища, які постійно або тимчасово використовують тварини протягом року. Це – будівлі колишніх населених пунктів. А колишні сільгоспугіддя перетворились на нетипові для Полісся відкриті ландшафти лучно-степового типу.

6. Унікальна зона для наукових досліджень

Тут не лише вільно почуваються, а й відтворюють свою чисельність багато видів диких тварин. Це – унікальна  можливість для проведення наукових спостережень, експериментів та можливість спостерігати природне відтворення в умовах неоднорідного радіаційного забруднення територій. А ще – можливість трансформації отриманого досвіду "керування" процесами здичавіння природи для створення природоохоронних об’єктів або відновлення територій після техногенних чи природних катастроф або воєнних дій в інших куточках планети.

7. За 35 років після аварії рівень радіоактивного забруднення суттєво зменшився. Але треба ще 350 років 

Точніше, минув період напіврозпаду основних радіоактивних ізотопів – цезію і стронцію.  Тобто гамма випромінювання зменшилась лише удвічі. Потрібно ще десять періодів напіврозпаду, аби знизити цей рівень до близько нульових показників, а це – 350 років.

Однак, крім цих радіоактивних елементів, на радіаційну ситуацію на території площею 227 тис. гектарів, що підпорядкована Чорнобильському заповіднику, вливає наявність ще двох трансуранових елементів – ізотопів плутонію та америцію (останній навіть збільшує свою кількість).

Все це означає насамперед те, що і сьогодні, і завтра, і післязавтра в зоні відчуження та зоні обов’язкового відселення необхідно дотримуватись радіаційної гігієни. А якщо й відвідувати заповідник чи пам’ятні місця з туристичною метою, то лише на визначених і перевірених спеціалістами екологічних стежках.

1. Про нові відкриття

Гетьманський національний природний парк відзначається витягністю і фрагментованістю, до його складу не увійшли ліси і балки. А в них – високе різноманіття грибів. Втім, це не завадило на території Гетьманського парку виявити два нові для науки види Hypomyces gamsii Crous & Akulov та Stylonectria hetmanica Akulov, Crous & Sand.-Den., nom. Prov.

Видова назва останнього походить від назви Гетьманського парку, – Олександр Акулов, кандидат біологічних наук, Заслужений працівник освіти України; доцент кафедри мікології та фітоімунології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.

2. Про співпрацю

В Україні є багато прикладів, коли громади з власної ініціативи намагаються допомагати в розвитку заповідних територій – організовують мистецькі заходи на їх підтримку, розміщують інформаційні стенди, навіть організовують візит-центри або видають книги, – Сергій Панченко, доктор біологічних наук, доцент, начальник науково-дослідного відділу Гетьманського парку.

3. Про актуальність збереження лук

Дуже важливо для них викошування та випасання. При цьому важливо дотримуватися норм кількості худоби на площу або термінів сінокосіння. Як не дивно, але різноманіття птахів зростає, коли луки регулярно використовуються, а особливо коли чергуються з водоймами та перелісками, – Микола Книш, кандидат біологічних наук, доцент, заступник начальника науково-дослідного відділу Гетьманського парку.

4. Про річку Ворсклу

Вона на собі відчуває зміни клімату та вплив господарської діяльності людини. Перерозподіл опадів, тенденцію до посилення кількості сильних злив на фоні тривалих періодів посух. Посиленню ерозії та замуленню річки сприяє висока розорюваність басейну Ворскли. Тому важливо зберігати прибережні заплавні землі – невеличкий буфер для річки. Після виступу порушили тему причин повені в Охтирці два роки тому – проблема річок є дуже актуальною для мешканців, – О. Данильченко, кандидат географічних наук, доцент кафедри загальної та регіональної географії Сумського державного педагогічного університету  А.С. Макаренка, науковий співробітник Гетьманського парку.

5. Про рідкісних риб Ворскли

Всього за останні роки зареєстровано 26 видів риб. Бракує надійних даних, щоб оцінити стан популяції холоднолюбів стерляді та миня. Загалом добре представлені рідкісні види, що полюбляють ділянки із швидкою течією – бистрянка руська та ялець, занесені до Червоної книги. В цілому різноманіття риб Ворскли високе, річка в межах Гетьманського парку є достатньо придатною для забезпечення їх високої чисельності, – Юлія Куцоконь, кандидат біологічних наук, науковий співробітник Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, старший науковий співробітник Гетьманського парку.

6. Про бджіл

Одна із загроз – розорювання ділянок природної рослинності, застосування отрутохімікатів, – О. Дугіна, науковий співробітник Гетьманського парку.

 Що ми робимо з цими проблемами?

Науковці разом із командою парку напрацьовують рішення, аби загрози максимально мінімізувати. В найближчих планах науковців – обстеження русла Ворскли і виявлення критичних ділянок в околицях Охтирки, проведення тижня іхтіології та початок поглибленого дослідження заплавних лук з метою оптимізації їх використання. Всі роботи виконуються з прицілом на розробку нового проєкту організації території парку.

На переможців чекають цінні призи та можливість представити Україну на міжнародному етапі змагання. 

З 1 по 30 червня пройде українська частина міжнародного фотоконкурсу "Вікі любить Землю", присвяченого пам’яткам природи. 2021 року змагання організовується у 30 країнах.

В Україні конкурс проходить дев’ятий рік поспіль і має на меті фотографування об’єктів українського природно-заповідного фонду (ПЗФ). Конкурсні списки містять понад 8 тисяч об’єктів ПЗФ України. Половина з них уже представлена на фотографіях від учасників конкурсу минулих років; загалом зібрано понад 110 тисяч світлин. Водночас ще для близько 4 тисяч пам’яток не було подано жодної фотографії.

Взяти участь у конкурсі можуть усі охочі, як професійні фотографи, так і аматори. Для цього потрібно протягом червня завантажити фото власного авторства, зроблені будь-коли у національних природних парках, заказниках, ботанічних садах тощо. Це можуть бути фото краєвидів, окремих дерев, що є ботанічними пам’ятками, та макрофото флори й фауни ПЗФ. Списки пам’яток та інструкції із завантаження фото доступні на сторінці конкурсу у Вікісховищі: commons.wle.org.ua.

"У захисті природи велике значення має доступ до знань. Цим і пояснюється амбітна мета конкурсу — зібрати у вільному доступі фотографії усіх природних пам’яток України. Завдяки учасникам і учасницям "Вікі любить Землю" це поступово стає можливим, і вже половина об’єктів українського ПЗФ мають світлини у Вікісховищі. Ця база вільних фото може бути використана не лише для ілюстрування Вікіпедії, а й стати в пригоді дослідникам, освітянам, активістам та всім, хто цікавиться пам’ятками природи. Зміни в умовах конкурсу цього року дозволять досягти більшої різноманітності в географії світлин, що ввійдуть у всеукраїнський топ-10. Запрошуємо нових і постійних учасників долучатися, доповнити проєкт власними знімками та позмагатися за перемогу», — прокоментувала Наталія Ластовець, членкиня організаційного комітету "Вікі любить Землю" в Україні.

Основними номінаціями конкурсу є "кількісна" та "якісна". У першій будуть відзначені учасники, що сфотографують найбільше пам'яток (перевага надаватиметься фотографіям об’єктів, які ще не висвітлені у Вікісховищі або висвітлені недостатньо; оцінка залежить від рівня представленості світлини). У межах другої номінації журі обере найкраще фото кожного з 27 регіонів України, а з-поміж них — 10 найкращих фото національного змагання загалом. Для міжнародного етапу будуть окремо відібрані 15 світлин у двох категоріях — пейзажні фото і макрофото тварин, рослин і грибів.

Детальний регламент конкурсу доступний за посиланням: wikilovesearth.org.ua/rules.

На переможців основних номінацій чекають цінні призи. Також в українській частині конкурсу плануються спеціальні номінації, як-от для відеозаписів та аерофото, з окремими призами.

Детальніше з умовами та історією конкурсу можна ознайомитися на сайті: wle.org.ua.

Межі та основні документи понад 8 600 територій та об’єктів природно-заповідного фонду будуть зібрані в публічну базу даних.

Кожен гектар заповідної природи відіграє важливу роль в збереженні різноманіття живого. Без меж – це може бути чергова привласнена ділянка під особняк чи відпочинковий комплекс. З межами – це цінна природоохоронна територія. І тут потрібна кадастрова карта територій та об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ) України.

У чому проблема?

Інша проблема – усі важливі установчі документи природно-заповідних територій зберігаються у паперовому форматі. Крім того, вони ще й розкидані по різних інституціях – деякі у Міндовкіллі, інші – в облдержадміністраціях. Працювати з такими документами незручно, є серйозний ризик їх втрати через недбалість або надзвичайні ситуації, як це сталося з архівом Чернівецької області.

Межі для 8 600 територій ПЗФ

Тому в рамках проєкту "Підтримка природно-заповідних територій в Україні" буде створено відкриту базу даних усіх територій та об’єктів ПЗФ з точними межами, інформацією про їх статус та природоохоронну цінність.

"Ці дані будуть відкритими і доступними для широкого загалу і матимуть важливу інформаційну роль, ніхто не зможе сказати, що не бачив і не знав, що тут заповідна територія. Розробка цих даних також стимулюватиме внесення меж ПЗФ до державного земельного кадастру з подальшим набуттям ними офіційного статусу", - наголосила менеджерка з розробки кадастру ПЗФ Дар’я Свідзінська.

Окрім цього, у зручній цифровій формі будуть оприлюднені важливі документи про території та об’єкти ПЗФ: рішення про створення, положення, охоронні зобов’язання, картосхеми тощо.

У вересні опублікують перші дані

На початку року фахівці розпочали роботу над кадастром ПЗФ. Поступово він буде наповнюватись даними та документацією. Пілотні території і об’єкти Закарпатської та Харківської областей, а це понад 100 об’єктів, опублікують вже у вересні цього року. За два роки до бази даних кадастру поступово буде внесено інформацію про всі території та об’єкти ПЗФ.

Зараз фахівці проєкту збирають вихідні дані та матеріали, спільно з Мінекології розробляють методику створення даних та їх технічні специфікації, працюють над оновленням нормативної бази. Ведення та підтримка кадастру в актуальному стані буде забезпечена  окремим спеціалістом Міндовкілля. Проєктом було передано обладнання для облаштування робочого місця фахівця з кадастру.