Війна приносить нові важкі новини, щодня. Конвертуймо сум і лють у допомогу ЗСУ, як це роблять wowлюди з національних парків! Плетуть сітки, збирають кошти військовим, готують корисну смакоту. Підготували свіженьку добірку про те, як парки допомагають ЗСУ. Долучайтеся!

Рецепти енергетичних батончиків для наших бійців питайте у працівників Яворівського національного парку.

Потрібний подарунок зробили працівники нацпарку “Сколівські Бескиди”: купили і відправили позашляховик у частину, де служить їхній співробітник, а нацпарк “Гуцульщина” передав бійцям генератор. 

У національному парку “Кременецькі гори” співробітники невтомно плетуть маскувальні сітки на фронт.

Святкували з користю. У нацпарку “Бойківщина” зібрали 23 тисячі гривень на ЗСУ на благодійній лотереї з колядками та вертепом.

Нацпарки допомагають не тільки фронту. Національний природний парк "Подільські Товтри" підтримав колег — надіслали гуманітарну допомогу в деокупований нацпарк "Святі Гори".

А національний природний парк "Голосіївський" передав аварійну деревину для обігріву пунктів незламності.

Обирайте ініціативи для натхнення та шукайте свої способи підтримати українське військо. Переможемо разом!

На початку січня 2022 року Президент України підписав указ про створення трьох національних парків — «Холодного Яру», «Куяльницького» та «Пущі Радзівіла». Національний парк «Пуща Радзівіла» на півночі межує з Білоруссю, тому частково закритий для екскурсій і проїзду. Ми поговорили з Юлією Семенюк, виконувачкою обов’язків директора парку, про те, що установі вдалося зробити за цей рік. 

Юлія Семенюк за освітою ентомологиня; вона вже працювала в природоохоронній установі. Коли захворіли батьки, роботу довелося залишити. Потому Юлія три роки працювала в освіті, але ця діяльність принесла вигоряння, тож жінка вирішила повернулася до природоохоронної справи:

Юлія каже, що це і приваблює її в ПЗФ: нацпарки — це відкрита допомога природі, бо це продумана організація, яка працює за алгоритмом міністерства, звітує. Природоохоронці з національних парків перевірену інформацію доносять людям, які проживають біля парку, провадять екоосвіту, як і школи, дитячі садочки:

Упродовж кількох років екоактивісти, науковці та природоохоронці Полісся працювали над створенням нового природно-заповідного об’єкта. Розробляли проєкт та просували його представники міжнародного проєкту «Полісся – дика природа без кордонів». У лютому 2021 року уряд України схвалив проєкт Указу «Про створення національного природного парку «Пуща Радзівіла», у січні 2022 року указ підписав президент.

Між підписом президента, затвердженням положення про парк у Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України та реєстрацією юридичної особи пройшло пів року: загальмувала процес повномасштабна війна. У квітні Юлія почала розробляти концепцію парку. 1 червня її призначили виконувачкою обов’язків директора нацпарку, тоді ж природоохоронниця подала заявку на реєстрацію юридичної особи:

Далі — пошук працівників. Тут допоміг місцевий центр зайнятості: надав трьох працівників із тих п’яти, що зараз є в парку, з освітою та досвідом. Юлія каже, що центр зайнятості та місцеві мешканці зацікавлені в розвитку парку, адже це новий роботодавець: штат заплановано на 124 особи.

На моніторингових рейдах місцеві вітаються з працівниками парку, лісгосп теж налаштований на співпрацю. У роботі з людьми Юлія розраховує на сприяння і підтримку голів місцевих ОТГ, каже, що попередня зустріч із головами показала загальне добре відношення до парку:

Юлія так пояснює різницю між заповідником і національним парком місцевим мешканцям:

Це особливо видно зараз, під час війни, адже снаряди розриваються на українській землі. Національний парк «Пуща Радзівіла» лежить у Рівненській області, яка потерпає від прильотів:

Влітку до парку приїжджали міністри з профільних міністерств Литви й України. Тоді Юлія презентувала концепцію парку, а міністри підписали домовленість про шефство Литви над парком «Пуща Радзівіла». Директор департаменту природно-заповідного фонду та біорізноманіття, Едуард Арустамян, є куратором гуманітарної допомоги для парків; департаменту Юлія завдячує за консультування та конкретну допомогу. Від Литви парк уже отримав автомобілі (як і кілька інших нацпарків України), мультифункціональні пристрої (принтер + сканер), ноутбуки, фотоапарат, навігатор, біноклі, мобільний телефон, камеру спостереження і дрон:

Ця допомога дуже допомогла новоствореному парку з матеріальною базою. Нині друзі з Литви порушили питання про створення візит-центру: хочуть зробити внесок, який не піддається впливу часу.

Від початку війни литовці вже не раз допомагали українським паркам — з автомобілями, гуманітарною допомогою. Шефство ж саме над парком «Пуща Радзівіла» пов’язане з історичною пам’яттю, адже Радзивіли — старий литовській рід, який мав володіння на Волині, Поліссі. У 1930-х князь Радзивіл володів дванадцятьма гектарами лісу в цій місцевості та заповідав їх — щоб зберегти формацію рододендрону жовтого. 

У складі литовської делегації був нащадок Радзивілів, згадує Юлія. Їм показали тоді одну з головних природних пам’яток парку — Юзефинський дуб, дерево, якому понад 1000 років і яке могло бути свідком походів на древлянські землі київського князя Ігоря 945 року. Цей дуб охороняли ще до створення парку; хоч він і зазнав біди — відвалилася одна гілка — його врятували, нині дерево стоїть упевнено. Дуб обріс легендами: нібито молитва біля нього допомагає жінкам позбутися безпліддя.

Ще одна природна пам’ятка парку — «Юзефинська дача». Це лісовий масив, який нібито з’явився ще при Радзивілах, кілька століть тому. У його основі — веймутова сосна. Туди зручний доїзд, ці пам’ятки розташовані поблизу дороги та села Глинне. Вони відкриті для огляду й під час війни. Також у нацпарку добре збережені водно-болотні угіддя басейну річки Ствига, озера, ставки, але це прикордоння, тому ця територія закрита нині й не до кінця досліджена. У парку проживає біля 230 видів тварин, 30 видів птахів і тварин внесено до Червоної книги. У парку можна побачити сірих журавлів, лелек, річкових видр, європейських бобрів, рисей, дев'ять видів кажанів. 

Національний природний парк охоплює території Сарненського району Рівненської області. До складу парку включені угіддя двох державних лісових господарств – Рокитнівського та уже ліквідованого Остківського, землі водного фонду та вже наявні заповідні території — пам’ятка природи «Юзефинська дача», заказники «Грабунський» та «Глиннівський», заповідне урочище «Самити». Площа парку — понад 24 тисячі гектарів, заповідної частини — понад 20 %, як і прописано в законі, каже Юлія:

Литовські друзі під час візиту запросили відвідати природоохоронницю відвідати Литву:

Кілька днів Юлія разом із директорами Деснянсько-Старогутського, Нобельського нацпарків та парку «Подільські товтри» відвідували регіональні парки Литви; науковцям розповідали, як шукати міжнародні проєкти та працювати з ними.

Працівники литовських парків були здивовані, що їхні українські колеги працюють в умовах війни, дивувалися, як узагалі вдалося відкрити новий парк, як не побоялися:

Натомість жодних контактів із білорусами в парку немає, каже Юлія, — ні наукових, ні побутових:

Литовські селяни вже давніше припинили «ходити на Білорусь», а природоохоронні об’єкти Литви теж обмежили контакти з білорусами на своєму кордоні, побудували там стіну, не проводять спільних досліджень, не обмінюються науковими даними щодо суміжних природоохоронних об’єктів.

Через війну парк не функціонує повноцінно; військові перевіряють Юлині фото, щоб на них не потрапили укріплення. Природоохоронниця згадує, як у липні натрапила на міни:

У концепції парку передбачені тематичні локації:

• інтерактивний екологічний музей;
• музей бджільництва;
• пам’ятки містичної історії (адже Полісся з його болотами й туманом, каже Юлія, здавна створює загадкову атмосферу з русалками, мавками — парк розповідатиме відвідувачам історію української міфології);
• кам’яний парк — місце для відновлення;
• оглядові вежі;
• візит-центр;
• сучасні екостежки;
• мисливський будинок часів Радзивіла (упродовж чотирьох століть на цій території Радзивіли полювали на кабанів, мали тут мисливські угіддя, це буде реконструкція будинку XVI століття).

Також документ передбачає реабілітаційний центр для зубрів. У парку є місце для нього та природні умови для життя зубрів; тварин може надати литовський «зубровнік». У Литві Юлія бачила, як він влаштований, чула, як його будувати, облаштовувати, щоб врахувати особливості життя зубрів. Однак нині це питання відкладене через війну — адже в разі небезпеки тварин доведеться евакуювати.

Так само відкладене питання розвитку рекреаційної зони. По-перше, наразі в парку ще немає рекреаційного відділу (який і мав би розробляти туристичні стежки), по-друге, діють обмеження щодо пересування територією, по-третє, парк не хоче перетягувати на себе державні кошти, які, каже Юлія, потрібніші іншим паркам для відбудови:

В умовах війни вдалося зареєструвати парк, уже є адміністрація, облаштовуються приміщення, співробітники виїжджають з рейдами на територію. Важливою для Юлії є міжнародна співпраця; у Литві природоохоронниця отримала важливий досвід — побачила їхні парки, що допомогло їй остаточно сформулювати погляди на концепцію та підказало шляхи розвитку.

У 2023 парк працюватиме із землями, облаштовуватиме територію, науковці робитимуть фото та відео поки недоступних для огляду територій. Юлія Семенюк, як і решта українців, чекає на перемогу, вірить, що Сили оборони України незабаром виженуть російських окупантів, і вже до кінця року сподівається запросити людей до парку на відпочинок і прогулянки.

Читайте наші матеріали про деокуповані нацпарки: історію природоохоронця з НПП "Голосіївський" і військового Андрія Хрутьби, Володимира Клетьонкіна з деокупованого НПП “Дворічанський”, що на Харківщині, інтерв'ю з науковцем нацпарку "Кремінські ліси" Володимиром Яроцьким, інтерв'ю з деокупованими нацпарками "Кам'янська Січ" та "Святі гори". 

Чому в Україні 5 біосферних заповідників, але 8 біосферних резерватів? Яка різниця між цими об’єктами природно-заповідного фонду? Розпитали заступника начальника відділу науково-дослідної роботи Карпатського біосферного заповідника Василя Покиньчереду. 

Біосферні заповідники в Україні почали створювати з 1992 року. До 1995 їхня основна мета відповідала меті біосферних резерватів ЮНЕСКО, започаткованих у 1970-х: зберігати еталони всіх біомів біосфери (екосистем глобального масштабу) і спостерігати, як цей еталон розвивається.

На той час в Україні було 4 біосферні заповідники: «Асканія-Нова», Дунайський, Карпатський і Чорноморський, вони відповідали статусу резервату ЮНЕСКО. Однак 1995 року було прийнято Севільську стратегію для біосферних резерватів ЮНЕСКО, яка змінила концепцію біосферних резерватів: якщо раніше територія призначалася суто для збереження ландшафтного і біологічного різноманіття, то тепер ставала місцем реалізації концепції сталого розвитку.

Тобто біосферні резервати це – комплексні території, що включають природоохоронні (природно-заповідні) території, населені пункти з традиційним землекористуванням та змінені або деградовані екосистеми, які можна відновити до стану, близького до природного. 

Відповідно, щоб біосферний заповідник набув статусу біосферного резервату, він має включати транзитну територію. Нині законодавство України не знає терміна “транзитна територія”, тому біосферні резервати ЮНЕСКО поділяються на “старі” (створені до 1995 року) і “нові”, які вже мають транзитну територію. 

Згідно до вимог ЮНЕСКО, старі біосферні резервати на початку 2000-х мали або трансформуватися, або їх би виключили з міжнародної мережі. Нині в Україні 5 біосферних заповідників (2016 року додався Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник), але 8 біосферних резерватів, адже кілька національних парків мають статус резерватів.

Це перелік усіх біосферних резерватів ЮНЕСКО в Україні:

• Біосферний заповідник імені Ф. Е. Фальц-Фейна НААН України (“Аксанія-Нова”);
• Дунайський біосферний заповідник НАН України як частина транскордонного українсько-румунського біосферного резервату "Дельта Дунаю";
• Чорноморський біосферний резерват;
• Карпатський біосферний резерват;
• Українська частина транскордонного українсько-польсько-словацького біосферного резервату "Східні Карпати" (Ужанський НПП і регіональний ландшафтний парк “Надсянський”);
• Деснянський біосферний резерват; 
• Українська частина  транскордонного українсько-польсько-білоруського біосферного резервату "Західне Полісся" (Шацький НПП);
• Українська частина транскордонного українсько-польського біосферного резервату "Розточчя" (природний заповідник “Розточчя”, Яворівський національний природний парк, регіональний ландшафтний парк “Равське Розточчя”).

Мета біосферного резервату на транзитній території — зробити так, щоб господарська діяльність там проходила на засадах сталого розвитку. Тобто змінити підходи в природокористуванні так, щоб воно могло тривати на цій території безкінечно, каже Василь Покиньчереда. Наприклад, якщо йдеться про користування лісом, то його можна брати, не перевищуючи щорічного приросту. 

У цьому зацікавлене й місцеве населення, якщо мислить перспективно. Так, при суцільних рубках лісова екосистема відновлюється набагато повільніше, ніж при вибіркових. Якщо ліс вирубують суцільно, зникає біологічне різноманіття і екосистемні послуги стають недоступними на десятки років (як-от дрова, ділова деревина, чиста питна вода, звичний мікроклімат, лісові ягоди, гриби).

Набуття статусу “біосферного резервату” справа непроста. Розповімо на прикладі Карпатського біосферного заповідника. 

Він існує з 1986 року, тому з початку 2000-х теж постав перед завданням оновлюватися. ЮНЕСКО періодично нагадувало заповіднику, що він не відповідає критеріям біорезервату. 2015 року Карпатський біосферний заповідник вирішив оновити свій статус і створив транзитну територію. 

Нині Карпатський біосферний заповідник займає третину Карпатського біосферного резервату ЮНЕСКО, а ⅔ — транзитна територія: 14 населених пунктів, лісові масиви, полонини.

Тепер завдання резервату на транзитній території — організувати сталий розвиток. Через законодавчу лакуну та відсутність подібного досвіду в Україні, воно є складним. Парк вивчає досвід резерватів країн-партнерок, як організувати роботу на транзитній території.

Інші наші матеріали про природно-заповідний фонд читайте на фб-сторінці проєкту.