Понад 30 років знадобилося природоохоронцям, щоб у грудні 2022 року національний природний парк «Холодний Яр» почав роботу. Очолив установу знавець краю і колишній співробітник Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» Богдан Легоняк. У Черкаську область він переїхав до дружини, полюбив ці місця і залишився працювати. 

Попри війну РФ проти України парк розвивається: співробітники прокладають туристичні маршрути, проводять екскурсії, розповідають про історію Холодного Яру військовим.

Ми поговорили з паном Богданом про вже здійснені проєкти парку, плани з організації туризму та реабілітації військовослужбовців.

У грудні національний природний парк «Холодний Яр» відзначив першу річницю, але фактично ця територія віддавна є туристичним магнітом. Яким був шлях до створення нацпарку?

На цій території у 1980-х роках намагалися створити природний та історико-культурний заповідник. У 1989 розпочав роботу Національний історико-культурний заповідник «Чигирин», а Холодний Яр став його філіалом: тут багато пам’яток історії, культури, природи. Маючи лісівничу освіту, я потрапив на роботу в заповідник науковцем, а потім став завідувачем Холодний Яру.

З 1992 року з директором історико-культурного заповідника ми оббивали пороги — переконували владу, що потрібно створювати природний заповідник. Лісівники були категорично проти.

Тоді ми зайшли з іншого боку: вирішили робити національний природний парк. Якщо природний заповідник — це строга структура, то нацпарк комплексно підходить до розвитку територій (роль природного заповідника — захист і дослідження природи; національний природний парк, крім цього, передбачає відпочинок, екоосвіту, туризм. — Ред.).

Чому на створення національного парку знадобилося 30 років?

Холодний Яр — непростий об’єкт. У природничому плані — це найбагатші широколистяні ліси. Це дорогий природний ресурс, від якого лісівники не хотіли відмовлятися.

З другого боку, це місце сили духу української нації. Багато наших недругів-неукраїнців косо поглядають на це місце, знають і розуміють, що Холодний Яр надихає нас до боротьби.

З 2014 року ми активізувалися — і крок за кроком, залучаючи друзів, громадськість, науковців, довели, що національний природний парк «Холодний Яр» повинен бути.

У січні 2022 року Президент підписав указ про створення нацпарку, потім почалося повномасштабне вторгнення росіян, я пішов на війну. Запустили роботу після мого повернення: 22 грудня 2022 року установа була зареєстрована.

Розкажіть, як ви плануєте облаштувати національний парк для туристів.

Територія будь-якого національного природного парку ділиться на чотири зони:

• 20–25 % — це заповідна територія, де все віддається природі, науці. Там, окрім науковців, співробітників та державної служби охорони, нікого не буде.
• Зона регульованої та стаціонарної рекреації — для туризму, відпочинку, виховання та екоосвіти.
• Господарська зона, де можна проводити лісогосподарські роботи та іншу екологічно безпечну діяльність.

Людям хочемо давати як можна більше якісного туристичного продукту: хочемо відкрити візит-центр, кілька пізнавально-розважальних локацій, де будуть повітряні кулі, канатна дорога, виділити місце для проведення фестивалів та вишколів, повернути фестиваль Нескореної нації. Встановимо у зручних місцях рекреаційні майданчики з альтанками, мангалами, дровами та туалетами. Використаємо те, що залишили лісівники, відремонтуємо — і хай люди користуються. За 30 років роботи в Холодному Яру я добре його вивчив, і це допомагає нам у роботі. 

Уже напрацювали мережу маршрутів для різних груп туристів. Будуть автомаршрути – на стоянках туристи зможуть замовити екскурсовода.

Також облаштуємо веломаршрути стоянками, місцями для відпочинку. Піші кількаденні маршрути теж будуть.

Тепер вибираємо місце для майбутнього візит-центру. Там проводитимемо наукові форуми, конференції; будуть навчальні класи, лабораторії.

Ще буде кілька місць стаціонарної рекреації. Наприклад, до парку увійшла гідрологічна пам’ятка природи Маляреве. Там був дитячий табір, перші 3 роки ми проводили на тому місці фестиваль Нескореної нації. Хочемо на цій території зробити розважально-пізнавальний кластер із готелем, щоб заробіток для парку був. Частину номерів виділимо для реабілітації воїнів, щоб вони сім’ями туди заїжджали.

Ще буде ярмарковий майдан, де буде дитячий майданчик, місце для невеликих фестивалів чи інших заходів. А у двох невеликих ставках можна буде рибу ловити, на човниках із друзями відпочити. Хочемо зробити реабілітаційний притулок для диких тварин, завести кілька коників для дітвори.

Цього року ми запустили один пізнавальний маршрут — «Стежками Максима Залізняка»: він промаркований, облаштований для відпочинку. Інформація про нього є, можна пройтися без гіда.

Має бути ціла мережа таких маршрутів, щоб вони сполучалися, один переходив у інший. Ми шукаємо розумний підхід: щоб відвідувачі мали доступ до природи, а ми зберегли цінні місця. Щоб і вівці цілі, і вовки ситі.

Розкажіть про заповідну зону парку. Що найцінніше ви оберігаєте?

По-перше, хочемо заповідати дубово-грабово-ясенові корінні насадження. Це наші аборигени, вони формують природне середовище Холодного Яру. До частини ділянок підсніжника складчастого, тюльпана дібровного плануємо обмежити доступ.

А з тваринного світу?

У нас поширена козуля європейська, кабан, лисиця, заєць; лось та олень плямистий заходять. Це нормальне місце проживання оленя та лося, їх колись було багато. Коли буде налагоджена робота державної служби охорони парку, будуть присікатися будь-які випадки браконьєрства, лось і плямистий олень знову з’являться. 

Близько 125 видів птаства водиться в Холодному Яру, 11 видів земноводних і плазунів, багато видів комах, 12 видів кажанів.

Завдяки теперішнім обмеженням доступу до лісу (через воєнний стан. — Ред.) у нас немає полювання, популяції тварин зростають. Але водночас і популяція хижаків зростає: лисиці, а особливо бродячі собаки завдають клопоту.

Згадую, за рік чи два до повномасштабного вторгнення РФ упав був великий сніг, тоді дощ, тоді мороз. Подвійна кірка утворилася. Дикі свині ще бродили, хоч і оббивали, різали собі ноги. Козулі ж не могли ходити, розчахувалися на льоду, а бродячі собаки та лисиці на них нападали й загризали. 

Тоді зорганізували небайдужих людей, здебільшого місцеві мисливці прийшли на допомогу: виловили дев’ять козуль, вони були геть немічні! Перетримали їх, і коли ситуація змінилася, відпустили.

У Черкаській області діють обмеження на відвідування лісів через воєнний стан. Розкажіть про виклики першого року роботи.

Знаєте, як бідному жениться, то і дня мало: важко було.

• Через те що ми запустилися наприкінці 2022 року, у бюджет не були включені. Нам дали 10 штатних одиниць і такий кошторис, аби ми вижили.
• Були перипетії з призначенням керівника: люди, які раніше виступали проти парку, після створення установи стали гострити зуби на посаду керівника. Я не планував бути керівником: у мене була прекрасна робота в історико-культурному заповіднику з хорошою зарплатнею, напрацюваннями. Але, побачивши кандидатів у керівники, вирішив очолити парк. Був сильний спротив із їхнього боку, однак мене підтримали громадські діячі, науковці.
• За вимогами директор повинен мати біологічну або екологічну освіту, то я ще довчаюся, стану магістром екології.
• Ще одна складність — усе потрібно робити з нуля. У багатьох мешканців сусідніх громад є негатив проти національного парку: їм довгий час розказували, що національний парк хоче відібрати в людей природу, обнести ліс колючим дротом. Нам доводиться розвіювати ці міфи.
• Заробітні плати в національному парку низькі, тому складно шукати працівників. Мені в цьому Бог помагає: завжди знаходяться однодумці – класні люди, потихеньку формуємо колектив.
• Зараз ми на стадії розробки проєкту землеустрою, маємо перехідний момент. Тільки на основі проєкту нам передадуть всю територію, а поки що вона вже й не лісівників, але ще й не наша. На цей перехідний період на них покладено обов’язки охорони, а ми зараз більше уваги звертаємо на ековиховні моменти, розвиваємо туристичну мережу.
• Національний природний парк це не парк у місті: дехто чекає, що зараз ми облаштуємо доріжки, поставимо лавочки, ліхтарі. А в нас територія біля 7 000 гектарів! Її треба обходити, дивитися, чи немає порушень. Транспорту в нас немає, усе своїм коштом чи пішки. Ще бюрократичні питання — оформлення землі, приміщень. Треба мати досить міцні нерви, щоб мотатися по всіх інстанціях, вибивати документи, довідки. 

Але є вже хороший колектив, велика кількість друзів і небайдужих людей — разом усе зробимо.

Як доїхати до нацпарку «Холодний Яр»?

Офіс національного парку знаходиться в будівлі колишнього Креселецького лісництва. На гугл-мапах позначено, це поряд з місцем загибелі головного отамана Холодного Яру — Василя Чучупака. 

Щоправда, дорога до нас погана. Траса Чигирин — Черкаси поремонтована, а далі, починаючи з Медведівки, розбита. 30 років я тут працюю, і лиш обіцянки про ремонт чую. З другої сторони нацпарку є траса Київ — Дніпро. На жаль, там теж є кусок поганої дороги. Та навіть по «золотій підкові», туристичному маршруті Чигирин — Холодний Яр — Суботів, важко проїхати, бо яма на ямі.

Національний природний парк «Холодний Яр» лежить на території з багатою історією. Розкажіть, як ви плануєте популяризувати історико-культурну спадщину регіону.

Багатьох відвідувачів Холодного Яру притягує історична спадщина. Мені здається, треба і природою, й історією приваблювати туристів. Ми будемо робити це паралельно: наприклад, відтворювати криївки та інші пам’ятки, встановлювати пам’ятники. 

У мене є велике бажання зробити в Холодному Яру меморіальний цвинтар сучасних героїв. Де-де, а тут він повинен бути, поряд з колишнім козацьким цвинтарем.

Цією територією зараз незаконно користується Мотронинський монастир, який досі не перейшов до Православної церкви України й, на жаль, досі має підтримку.

Чи плануєте проводити в національному парку тематичні екскурсії?

На нашій території є пам’ятки різних часів та епох. У Холодному Яру боротьба за Українську державу передавалася і передається з покоління в покоління.

У нас є великі скіфські городища, вали, кургани, поховання — само собою, що про це будемо розповідати. Про козацьку добу, гайдамаків, Українську революцію 1917—1921 рр. Про радянських партизанів, хай би які вони були, теж маємо згадувати, окремо — про похідні групи УПА.

Одну зі сторінок історії боротьби за Українську державу в Холодному Яру ми знаємо передусім за однойменним романом унікальної людини, старшини Армії УНР Юрія Горліса-Горського. Цей твір дав нам поштовх для подальшого дослідження. Ми вже проводимо тематичні екскурсії, будемо прокладати маршрути на основі цього роману.

Уже зараз закладено меморіальний комплекс  «Пантеон героїв», тож про сучасність теж будемо говорити. Зараз багато вояків приїжджають до нас, щоб надихнутись — і йти далі воювати.

Розкажіть більше про роботу з бійцями.

До нас військовий чи військова може приїхати з родиною чи наодинці, поїхати до пам’яток, звернутися щодо екскурсії. А згодом зможе взяти велосипед на прокат і веломаршрутом проїхатися. Так має бути всюди, як і можливості для реабілітації. Обов’язково потрібно робити все, щоб вояки доторкнулися до природи й історії Холодного Яру, відчули його, надихнулися та продовжили боротьбу.  

Як боєць добровольчого підрозділу «Карпатська Січ», я сам бачив, чим вирізняється мотивований підрозділ. Коли людина розуміє, що захищає своє, їй легше йти в окопи. Тому ми проводимо патріотичні заходи, еколого-просвітницьке та патріотичне виховання. Показуємо природничі об’єкти, історичні пам’ятки — цей матеріал треба використовувати для виховання населення, особливо — молоді.

З кількома військовими підрозділами вже уклали договори про співпрацю — підтримуємо хороші стосунки, проводимо екскурсії, напрацьовуємо майбутні заходи. Ми прагнемо як можна більше військових сюди привозити, давати їм інформацію, мотивувати їх.

Слава Богу, тепер є можливість досліджувати нашу справжню історію, користуватися дослідженнями нормальних науковців — міняється все, це вже не совок.

Що ще, крім роботи з військовими, плануєте на 2024?

Ми проводили і плануємо заходи до природничих свят — Дня довкілля, Дня Землі тощо. Працюємо з дітьми: потрібно кардинально міняти уявлення про природу і такі структури, як національний парк.

2024 року плануємо проводити екскурсії для всіх охочих: у 2023 працювали за запитом, здебільшого з військовими.

Поки не маємо жодного науковця, але дружимо з багатьма установами. Торік завдяки співпраці зуміли провести 3 наукові конференції, наприклад із талліннським університетом провели форум, тренінг із розвитку загального туризму, зеленого туризму. Цього року плануємо значно більше заходів, шукаємо партнерів.

Намагаємося вхопитися за міжнародні програми. Бачимо, як це працює на Заході Україні, у Карпатах — і це таки вагома допомога. Бо наша держава в стані війни, коштів бракує.

Є команда, є плани на майбутнє. Насамперед поставимо національний парк на ноги, підготуємо кадри собі на заміну, і тоді я потихеньку буду йти онуків няньчити, а молодь хай працює.

Підписуйтеся на сторінки національного природного парку «Холодний Яр» у соцмережах, щоб знати про всі події та новини. Про подорож мандрівника Євгенія Довгалюка до Холодного Яру читайте тут, а тут дивіться відео.