Головним завданням заповідників та національних парків України є збереження природних екосистем та біорізноманіття — збереження життя. З початком широкомасштабної агресії російської федерації на території нашої держави у заповідних установах знайшли прихисток і вимушені переселенці з найгарячіших місць, де ведуться бойові дії.

Співробітники національних парків та заповідників продовжують сумлінно виконувати свою роботу та підтримують людей, які були змушені переїхати у більш безпечне місце. У цей весняний час вони організовують пізнавальні екскурсії, майстер-класи, еко-квести. Люди, яким доводиться тимчасово знаходитись далеко від своїх домівок, мають змогу побачити та відчути красу природи інших регіонів, пізнавати різноманіття своєї рідної країни.

Окремо співробітники екоосвітніх відділів заповідних установ проводять заняття з дітьми. У вигляді різноманітних ігор та забавок вони разом вивчають рослинний та тваринний світ, роблять поробки на весняну тематику, обговорюють необхідність збереження природи. Дітям, у цей складний час, увага особливо потрібна.

Матеріали для проведення різних заходів співробітники заповідних установ розробляють самі або беруть за основу вже готові наробки. Ось посилання на деякі приклади:

• Посібник “Як створити екостежку та провести природничу школу”
• Настільні екологічні ігри та методичні матеріали з екоосвіти, які адаптовані українським екологічним клубом “Зелена хвиля”

Дякуємо співробітникам заповідників та національних парків України за самовіддану роботу та підтримку, яку вони надають людям в умовах воєнного стану.

У час, коли весь світ впроваджує заходи зі збереження рідкісних та вразливих видів рослин, російська федерація знищує їх, а разом із ними і європейське біорізноманіття. Вже сьогодні ворожа техніка знищила значну кількість брандушки різнобарвної (Bulbocodium versicolor) в заповідній зоні НПП «Великий Луг». Ця рослина однією з перших зацвітає в нашій країні. Вона охороняється на державному рівні та занесена до Червоної книги України.

Збереження первоцвітів — це одна з найбільших природоохоронних кампаній, які проводять щороку в Україні. Усі природоохоронні установи здійснюють наукові, екоосвітні та охоронні заходи з метою збереження українського барвистого весняного різноманіття, яке килимом вкриває наші ліси, степи та луки.

У Національному природному парку «Великий Луг» брандушка різнобарвна зростає на відкритих степових ділянках, степових схилах балок та в розріджених лісонасадженнях.

Маячанська балка — місце, де знаходиться найбільша популяція цього виду. Парк впродовж 16 років проводить роботу щодо охорони, збереження та відновлення брандушки різнобарвної, і зміг розширити площу зростання виду в цьому місці до 2 га.

Однак багаторічна самовіддана праця фахівців тепер може зійти нанівець в результаті збройної агресії російської федерації проти України. Збитки, завдані популяції окупантами, неможливо буде швидко усунути. На це знову підуть десятки років.

Дякуємо нашим природоохоронцям за те, що вони самовіддано захищають наші території та дбають про українські природні багатства.

За кожною подією та перемогою стоять люди – українці з хоробрими та відкритими серцями, вірою в свою країну, і кожен зі своєю історією. Війна стала для всіх випробуванням – на мужність і незламність, відданість обов’язку та рівень любові до рідної землі, а ще, безперечно, на людяність. Ми почали збирати реальні історії українців, що якнайкраще розкривають кожен із цих елементів. Вважаємо, що про них має знати світ.

Сьогодні розповімо історію однієї сім’ї, яка знайшла притулок в нашому національному парку. Деталями поділилася з нами пані Катерина:

«Наша сім’я з Києва. Ми мешкали в Оболонському районі. Але ранок 24 лютого все змінив. У день напередодні я, як зазвичай, відвела сина до садочка, сама поїхала на роботу. Ввечері ми традиційно вечеряли з сім’єю та обговорювали, як пройшов день. Спокійно лягли спати, знаючи, що зранку прокинемось і підемо по справах.

Ранок 24-го, напевно, не забуде ніхто. Мене розбудив чоловік словами: «Прокидайся, почалася війна». Важко було повірити. Він продовжив: «Слухай, вибухи. Путін напав на Україну». І я їх почула. Стало по-справжньому страшно.

Наш п’ятирічний син спав, а ми з чоловіком думали, що робити. Треба збирати речі. Ми не були готові до війни. Я не могла швидко відреагувати, визначити, що брати з собою. Але знала – точно потрібні документи, ліки та речі для дитини.

Почалися сирени. Перша десь о 7 ранку. Люди прокинулися, відкрили телефони, ввімкнули телевізори – дійсно йдуть обстріли. Всі почали хаотично збиратися, сідати в машини та просто виїжджати за місто. Більшість знайомих так зробили. Були впевнені, що там безпечніше.

В перший день ми нікуди не поїхали. Бо Київ став величезним затором. На ніч не могли їхати, бо з дитиною це складно й комендантська година не дозволяла. Під вечір пішли до бомбосховища в сусідньому будинку. Там страшно й холодно. Діти плачуть, бо не розуміють, чому туди слід іти. Кожен сидів на тому, що взяв із собою. Хтось на стільчику, хтось на ковдрі, а хтось – на бетонній підлозі. На ранок обстріли були по Київській області, частково – по Оболонському району. Ми жили поруч із трасою, яка йде на Вишгород. Тим шляхом йшли російські війська.

О 7 ранку ми з сім’єю поїхали на захід України. Шукали різні варіанти, знайомі порадили прихисток у національному парку в Карпатах. Як на мене, зараз це найбезпечніше місце, хоча є сирени, але не літають літаки й не плачуть діти. Дитина моя спокійна, може спати, не каже, що страшно. Для батьків це – найбільше щастя. Тут дуже добрі люди. Нам дали теплі речі, засоби гігієни, їжу. Ми відчуваємо турботу. За кордон не збираємося, ми хочемо додому. Наш дім – Україна. Я впевнена, що ми будемо тут жити. Щойно керівництво держави скаже, що безпечно їхати додому – ми повернемось.Після перемоги зустрінуся з рідними та друзями, які залишилися в Києві, обніму їх і подякую за те, що зберегли мій дім».

Дякуємо співробітникам парку за самовіддану роботу, захист рідної землі та допомогу тим, хто цього потребує.