Барви листяних і мішаних лісів, прогулянки екологічними стежками, останні пташині змахи крил, рекреаційний туризм — разом із туристичним експертом Сергієм Підмогильним зібрали для вас парки, які особливо чудесні восени та до яких легко дістатися.

1. Національний природний парк «Кременецькі гори» (Тернопільська область)

Цей парк лежить довкола міста Кременець, яке й саме варто відвідати, якщо вас ваблять давні костели, замки, кам’яниці. До парку найзручніше дістатися з Дубна, Тернополя, Острога. Місцевість парку мальовнича та гориста, тут зручно займатися скелелазінням, їздити на велосипеді. Радимо пройтися стежкою до джерел, підійнятися на гори Бона, Дівочі скелі, звідки видно місто.

2. Національний природний парк «Північне Поділля» (Львівська область)

Туристи часто відвідують Підгорецький, Олеський замки, однак не знають, що поряд із палацами є і природна атракція. Букові ліси, карстові водойми, скелі, нова та старовинна церкви — на трьох екостежках, доступних для пішого та велотуризму. Радимо добиратися до парку із Золочева або з Бродів.

3. Національний природний парк «Подільські Товтри» (Хмельницька область)

Товтрами називають сильно розчленовані, скелясті вапнякові пасма. Їх можна побачити в найбільшому українському природному парку, одному із 7 природних чудес України. Це тут розташоване затоплене місто Бакота, тут проводять екологічні екскурсії та показують унікальну ландшафтну систему, сформовану близько 20 млн років тому. Водоспади, печери, фортеці, каньйони, скельний монастир поєднані стежками завдовжки 150 кілометрів. Тут можна сплавлятися, займатися дайвінгом і повітроплаванням, їздити велосипедом, зупинятися з наметом. Стартувати радимо з Кам’янця-Подільського.

4. Національний природний парк «Пирятинський» (Полтавська область)

У цьому парку неподалік Києва 6 екотуристичних маршрутів, якими можна ходити, їздити велосипедом і навіть сплавлятися. Місцевість багата на водойми, природні пам’ятки та пам’ятки архітектури, як-от ансамбль садиби Закревських. Зупинитися можна в містечку Пирятин, де також відвідати археологічні та ботанічні пам’ятки.

5. Національний природний парк «Вижницький» (Чернівецька область)

Гори, вкриті різнобарвним килимом листяних і хвойних дерев, скелі (як-от Протяте каміння та Соколине око), басейни річок, перевал Німчич, водоспади — це 12 маршрутів для мандрівок, завдовжки понад 160 км. Тут можна ставити намет, їздити велосипедом, лазити скелями, сплавлятися Черемошем, а взимку — ходити на лижах. Тут розвинута рекреаційна зона, поширені садиби зеленого туризму, а отже, можна відпочити в селі з користю для здоров’я.

Усіма природними парками можна гуляти і в будні, і у вихідні, однак зважайте, що деякі ділянки — заповідні, а отже, недоступні для огляду. Звіряйтеся з прогнозом погоди та відпочивайте активно!

Харизматичні науковці, фантастичні природні локації, лояльна аудиторія — деякі національні природні парки дуже успішно використовують свої переваги та організовують чудові події, які приваблюють нових відвідувачів, волонтерів і навіть допомагають залучити кошти.

1. Запросити художників на пленер чи фотографів на майстер-класи.

НПП «Гуцульщина» проводив такий захід для своїх працівників: учасники в межах співпраці з Франкфуртським зоологічним товариством навчалися фотографувати, обробляти знімки у фоторедакторі.

Парк поділився результатами воркшопу:

Розмістіть оголошення про таку можливість на своїй сторінці, інформаційному стенді, у групах місцевих художників і фотографів. Як бонус ви отримаєте якісні фото свого парку.

2. Влаштувати прогулянку з птахами (можна спостерігати за міграцією, слухати співи, вчитися їх розрізняти; до речі, 8 жовтня Ганна Кузьо влаштовуватиме саме таку подію в с. Стільсько, Львівське Опілля).

Національний природний парк «Північне Поділля» запрошував спостерігати за міграцією птахів, а киян довкола бьордвочінгу гуртує Українське товариство охорони птахів: вони регулярно організовують прогулянки з птахами. Ось фотозвіт після однієї з них:

3. Організовувати віртуальні екскурсії. Так популяризують навіть окуповані території! Українська Природоохоронна Група — UNCG разом із Херсонським державним університетом проводять серію онлайн-зустрічей про Херсонщину, під час яких збирають кошти на допомогу природоохоронцям, постраждалим від війни. Перша зустріч була присвячена херсонським подам (екосистеми степових ландшафтів), друга — урочищу «Долина курганів», ще одна — давній країні Гілеї в Пониззі Дніпра).
4. Проводити толоки: прибирати територію, збирати трави, встановлювати лісові меблі — подумайте, якої допомоги ви потребуєте, і запросіть волонтерів (зробіть спільні фото, покажіть таємні закутки парку, пригостіть людей лісовим чаєм — і вони неодмінно повернуться ще).

У середині вересня сторінки природних парків рясніли дописами про прибирання, до якого долучилися співробітники та відвідувачі в межах Всесвітнього дня прибирання. Можна збирати волонтерів і для інших подій: наприклад, у київському парку «Феофанія» кличуть активістів інвентаризувати дерева.

Люди відгукуються на такі ініціативи, бо одержують можливість долучитися до хорошої справи, провести час на природі, відчувають залученість до спільноти. А природні парки можуть так отримати мотивованих помічників.

5. Читати онлайн-лекції на вузькі теми. Орнітологиня Ганна Кузьо розказувала про птахів, які не літають «у відпустку», ботанік Олексій Коваленко регулярно розповідає дітям і дорослим про ботанічні дива, новітні екологічні дослідження чи про хижі рослини; 29 вересня розповідатиме про переможців Антинобелівської премії.

Наука давно перестала бути нудною. Відгуки відвідувачів цих заходів доводять, що популяризувати знання про природу потрібно, що людям це цікаво. Тільки дібрати влучний формат!

Нині триває збір підписів у петиції до президента України щодо врегулювання джипінгу в Карпатах. Станом на 27 вересня вона зібрала майже 18 тисяч голосів із 25 тисяч необхідних.  

Авторка документа, Христина Жук, звертається з проханням врегулювати на законодавчому рівні пересування в горах транспортом підвищеної прохідності. Ідеться передусім про джипи, ендуромотоцикли, квадроцикли, багі.

У цьому матеріалі пробуємо розібратися, чи допоможе петиція зупинити джипінг, як справляються з проблемою за кордоном, згадуємо передісторію петиції та пробуємо назвати усіх залучених.

У чому проблема?

Загугліть “джипінг”, і інтернет сам запропонує місце для розваги. Одна з найпопулярніших локацій — Карпати (про інші осередки джипінгу в Україні, зокрема на природоохоронних територіях, можна дізнатися тут, ще одне велике розслідування — тут). Підіймаючись горами, навіть діставшись вершин, ми часто бачимо колії від шин: спотворений краєвид — це наслідок джипінгу номер один. 

Далі — гірше: понівечена природа, ерозія ґрунтів (а отже, повені та паводки), шкода флорі та фауні, зрештою — людині, бо піший турист джиперу заважає, а отже, мусить тікати від машини. Це ті наслідки, які перераховує авторка петиції; ще не забуваємо про шум, викиди за яким ви точно не їхали в Славське чи Яремче, і який відлякує тварин і птахів, перешкоджає їхній життєдіяльності.

 Екологиня міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» Катерина Полянська пояснює глибші наслідки:

• знищення та пошкодження осередків проживання рідкісних видів тварин (саламандр, тритонів);
• руйнування рослинного покриву (крокусів, ісландського моху) і молодих корінців дерев.

Регулювання джипінгу — питання комплексне, адже, з одного боку, потребує державного втручання (і для цього ми підписуємо петицію, бо нині джипінг сяк-так нормується наказом Міністерства екології та природних ресурсів та є порушенням правил дорожнього руху). З другого — оскільки джипінг в Україні не ліцензований і будь-хто може стати джипером, карпатські підприємці не втрачають нагоди заробити: за годину їзди на джипі  турист платить не менш як 500 грн. А тому якось потрібно впливати на підприємців. А як? Якщо попит на послугу тільки зростає, до того ж в Україну приїжджають розважитися туристи з інших країн, де джипінг заборонений або контрольований. 

Джипінг: історія одного розслідування

Розголосу набув ролик 2021 року з українськими краєвидами, де добре видно колії від джипів на гірських хребтах. Тоді про проблему заговорили в соцмережах і згодом з’явилося відео, де піші туристи перешкоджали джиперам підійматися на вершину на території Карпатського біосферного заповідника.

Віра Лабич у матеріалі для НТА дослідила, як у Карпатському біосферному заповіднику зреагували на публікацію відео. Там утворили комісію для розслідування, пообіцяли більше рейдів, а на потенційних місцях в’їзду в заповідник установили дерев’яні шлагбауми, засипали вирви, запросили туристів сповіщати про порушення та патрулювати гори, у 2023 році планують встановити обмежувальні інформаційні стенди:

Станом на літо 2022 року джипінг врегулювати в Карпатському біосферному заповіднику не вдалося: інспекторів бракує, джипери (іноземні в тому числі) об’їжджають шлагбауми та розорюють нові луки, туристичні агенції рекламують джипінг на банерах прямо поблизу заповідника. 

Що пропонує авторка петиції

Встановлювати шлагбауми, видавати ліцензії на джипінг, штрафувати за їх відсутності, при повторному порушенні — віддавати машини на потреби ЗСУ, визначити законні маршрути для джипінгу, а отримані з ліцензування кошти скерувати на патрулювання заповідників. За кордоном, каже авторка петиції, проблему розв’язують саме через ліцензування. 

Проблема джипінгу це ще й питання до збирання чорниці фургонами і вже ж лісовозів з попиляними деревами. Тут спостерігаємо традиційну тенденцію: якщо відбувається порушення і всі мовчать, то проблема наростає (а часом набуває статусу норми); тобто покладаємося на екоактивістів, які зупинятимуть джиперів, поститимуть фото порушників у соцмережах і тегатимуть нацпарки, які прогледіли джип на своїй території, ходитимуть у рейди, ще й пильнуватимуть, чи дотримуються усі суб’єкти закону. 

Сподіваємося, ця петиція полегшить життя активістам. Як мінімум, нагадає, що проблема ніде не ділася і ми все ще не опускаємо рук. 

Програма LIFE — це проєкт Європейського Союзу стосовно довкілля та клімату. Її пріоритетні напрями — природа та біорізноманіття, кругова економіка та якість життя, регулювання кліматичних змін та адаптація до них, перехід до чистої енергетики. Проєкти реалізують апліканти, які подають конкурсні заявки та отримують гранти від програми. LIFE діє вже 30 років — тут є мапа з реалізованими кейсами.

Україна стала першої країною з-поза ЄС, яка долучилася до програми LIFE. 20 вересня Верховна Рада проголосувала за ратифікацію угоди.

Що це нам дає

На початку липня в Україну приїздив Віргініюс Сінкявічюс, екокомісар ЄС та на власні очі побачив наслідки російського вторгнення:

А партнерство з LIFE якраз дасть змогу приватним і державним організаціям отримати фінансування на проєкти з очищення та відновлення забруднених територій.

Як узяти участь у програмі

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України опублікувало новину на своїй фейсбук-сторінці. Профільний міністр підкреслив, що через співфінансування LIFE можна буде, серед іншого, відновлювати природні екосистеми, будувати центри реабілітації тварин та ревіталізувати річки. Руслан Стрілець назвав і кілька важливих цифр:

Нині українські природоохоронці передусім подаються на проєкти для повоєнного відновлення; загалом же проєкти можуть стосуватися розробки та апробації екоінноваційних методів і підходів, просувати нові практики природоохоронної діяльності тощо. 

Цьогоріч іще можна встигнути подати заявку на програми щодо кругової економіки та якості життя, природи й біорізноманіття, регулювання кліматичних змін (до 4 жовтня), чистої енергетики (16 листопада).

Подати заявку можна тут.

Пам'ятник Тарасові Шевченку в Бородянці та Григорію Сковороді в Харкові.

Пам'ятник-танк у Бучі. 

Після деокупації частини Харківщини з’ясувалося, що росіяни воювали  ще й із половецькими кам’яними бабами IX—XIII ст., які стояли тут з початку 1990-х. 

Гора Крем’янець — це комплексна пам’ятка природи в місті Ізюм. Цій горі близько 200 мільйонів років. У часи Київської Русі, припускають учені, поблизу неї проходив кордон держави і тут міг зупиняти князь Ігор Святославич (про що є згадки в пам'ятці української мови — "Слові про Ігорів похід").

Кам’яними скульптурами, поширеними в українських степах, половці вивершували свої святилища. Коли Ізюм окупували ворожі військові, то спочатку спаплюжили комплекс, примотавши до однієї з фігур свій прапор, а потім розбили кілька бовванів.

З історії знаємо, що половці особливо шанували предків. Росіяни ж воюють з усіма, не розбираючи. То ж сподіваємося, агресору прилетить ще й від половців. 

Фото: istpravda, Перша приватна мемарня: https://t.me/privatnamemarnya/40437

Кінбурнська коса простягається в західній частині Кінбурнського півострова, який лежить у межах Миколаївської та Херсонської областей. Відпочивальники приїжджають сюди на пляж — 25 кілометрів білого піску з морським і річковим узбережжями. Ще одна природна особливість цього місця — багата рослинність: дубово-березові, осикові й вільхові гайки розкидані серед піщаних просторів півострова. 

Нині Кінбурнський півострів окуповано, росіяни використовують його як плацдарм для обстрілів Очакова. Від квітня це дивовижне місце потерпає від російських обстрілів, через які аж до кінця серпня на косі лютували пожежі. Росіяни замінували частину півострова, перешкоджали гасити вогонь. Місцеві мешканці з працівниками лісгоспу та волонтерами гасили пожежі самотужки, людям бракувало пального та пожежної техніки. Ліси навколо трьох сіл, які розташовані на косі, вигоріли: поверхня моря була вкрита попелом та залишками кори, 3720 га земель уражено, за словами заступника директора НПП «Білобережжя Святослава» Павла Холодняка. Під загрозою знищення поле диких червонокнижних орхідей на 60 гектарів, ліси, рожеві озера, тварини – а це 4 700 видів, з яких 132 види червонокнижні, – близько 240 видів птахів. Так, пелікани, які щороку зупиняються на косі, цьогоріч полетіли на Одещину. Станом на початок вересня пожежі на півострові припинилися, але він так само під загрозою. 

Нині працівники парку здебільшого евакуювалися в Очаків, 13 людей залишається на півострові. Керівництво природного парку підраховує збитки: у серпні заручилися для цього  допомогою громадської організації «Чорноморське (Одеське) Регіональне відділення Української екологічної академії наук». Місяць тому йшлося про 708 мільйонів гривень — однак точну суму можна буде назвати тільки після деокупації та розмінування півострова. Парк уже подав позов до прокуратури, готують позов до міжнародних судів, говорить Павло Холодняк. Адміністрація вже консультується з українськими та міжнародними спеціалістами (зокрема литовськими) про шляхи відновлення Кінбурнської коси, додає заступник директора парку:

Заступник директора наголошує, що не можна залишити як є, “на самовідновлення” — потрібно висаджувати дерева, бо інакше наслідки можуть бути тяжкими та непередбачуваними. 

Переглянути більше фотографій з парку та дізнатися про те, чим він жив у мирний час, можна на нашому сайті.

6 років. Саме стільки часу Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник чекав належного оформлення, пройшовши шлях від реєстрації бюджетної установи до отримання свідоцтва про державну атестацію наукової установи, повідомив Руслан Стрілець, міністр захисту довкілля та природних ресурсів України.

10 вересня уряд передав 226 964,7 гектара (за площею — як три Києва) у постійне користування заповіднику, а це — найбільший резерват дикої природи у Європі. Ядром заповідника є Чорнобильський заказник та північні лісові масиви. 

Що це означає для заповідника:

• включення до Державного реєстру наукових установ — а отже, можливість отримати державне фінансування на науково-дослідні роботи;
• долучення до європейського дослідницького простору — а це важливо для розвитку міжнародного науково-технічного співробітництва, зокрема обміну знаннями та можливостями для дослідників;
• ширші можливості для відновлення після воєнних дій (Міндовкілля оцінило збитки від окупації російськими військами у майже 2,5 млрд грн.).

Чорнобильський заповідник, отримавши доступ до найновіших наукових знань, зможе ефективніше управляти заповідною територією для збереження біотичного й ландшафтного різноманіття, адаптації природних комплексів до змін клімату.