Ужанський національний природний парк — це місце, яке поєднує дику природу, багатства культурної спадщини та історію — тут пролягала Руська путь, давній торговий шлях, а у ХХ столітті відбувалися бої двох світових воєн. На території парку ростуть тисячолітні дуби, букові праліси та сходяться кордони трьох держав — України, Польщі та Словаччини. Тут збережено дерев’яні церкви XVII—XVIII століть, залишки військових укріплень часів Другої світової війни, поховання Першої світової війни. Гірські джерела, поїздки австрійською залізницею — ми підготували насичену програму!

Що можна побачити в парку:

Під час воєнного стану в парку діють обмеження; доступний маршрут «Ужоцький перевал – витік річки Уж – село Ужок» та екостежки. Але навіть попри обмеження тут можна багато побачити.

Куди їхати:

Адміністрація парку знаходиться в селищі Великий Березний, вулиця Рибарська, 18, телефон +38 099 790 99 10.  

Тут можна замовити екскурсію.

Чим їхати:

Територією парку проходить автомобільна дорога Н13 Львів — Ужгород, тому зручно відвідувати парк автомобілем. Можна доїхати потягом (сполучення Ужгород — Львів, станція — Великий Березний). Автобусне сполучення найкраще з Ужгородом (50 км). Відстань від Києва до Великого Березного — 753 км.

Вартість послуг станом на червень 2023 р.:

Екскурсії екологічними стежками та туристичними маршрутами — 30 грн/ос для дорослих, 15 грн/ос — для дітей. Супровід гіда — 200 грн\год, автобусна екскурсія — 300 грн/ос (група 8—10 людей), ночівля в кімнатах садиби Новостужицького відділення — 90 грн/ліжко, ночівля в дерев’яному будинку — 120 грн/ліжко.

Оплатити послуги парку заздалегідь можна тут; слід зберегти квитанцію.

Актуальні ціни.

1 день

У перший день подорожі пропонуємо проїхатися горами. Сідайте в приміську електричку Мукачево — Сянки на зупинці Жорнава (або Ужгород, Великий Березний) — і їдьте до зупинки Сянки. Ця залізниця прокладена ще за часів Австро-Угорської імперії. Вона пролягає через Ужоцький перевал (889 м.) і вражає краєвидами з вікна потяга. Особливо ми рекомендуємо відтинок від села Волосянка до села Сянки. У Сянках радимо піднятися на Ужоцький перевал та відвідати оглядовий майданчик 48.996021, 22.882527. Звідти ви побачите північну частину парку, Вододільний хребет.

Далі радимо пройти туристичним маршрутом звідси 49.002945, 22.888653 до витоку річки Уж 48.967210, 22.910725 (близько 4 годин). Він проходить схилами Вододільного хребта. Маршрут веде до села Ужок, де ви можете побачити  дерев’яну Михайлівську церкву 1745 року, яку включено в список Світової спадщини ЮНЕСКО. Також село Ужок відоме мінеральними джерелами. Тут можна замовити чани на мінеральній воді в оздоровчому комплексі «Ужанські Купелі» (де й заночувати). Якщо бажаєте зупинитися ближче до природи, потрібно дістатися до села Стужиця, садиби Новостужицького природоохоронного відділення — і заночувати там (можна замовити трансфер в адміністрації парку за номером +38 099 790 99 10).

2 день

Якщо ви подорожуєте компанією з 8—10 людей, то наступного дня радимо замовити автобусну екскурсію в адміністрації парку. Ми покажемо тисячолітні дуби в Стужиці 49.029191, 22.591013 (це найстарші та найбільші дуби в Україні!), дерев’яні церкви — пам’ятки архітектури в селах Кострино та Сіль, залишки військових укріплень і оборонної лінії Арпада, пороги на річці Уж 48.938478, 22.476585 біля села Забрідь. Звісно, буде й невелика прогулянка — екологічною стежкою «Пасіки» 48.940662, 22.476458.

Альтернатива — туристичний маршрут на гору Красія

Замість автобусної екскурсії можна вийти на гору Красія. Маршрут розпочинається від села Вишка 48.947178, 22.677762 та веде до гірських лук на вершині гори Красія. З вершини відкривається краєвид на центральну частину парку. У добру погоду видно вершини польських Бещад. На схилах гори лежить гірськолижний курорт «Красія», біля вершини є невелика печера.

Де ночувати: Заночувати можна в садибі Новостужицького ПНДВ та в дерев’яних будинках біля центральної садиби, у готелях на території парку, забронювати які можна на Booking.com (с. Сіль — Туркомплекс «Едельвейс», с. Вишка — пансіонат «Урочище» , с. Волосянка — cімейний готель-ресторан «ЛіАн», с. Ужок — «Ужанскі купелі»).

Де їсти:

У Великому Березному є ресторани, кафе, супермаркети та магазини. На території парку в селах Сіль, Вишка, Волосянка, Ужок також є ресторани (радимо спробувати трені пироги, бограч).

Що можна відвідати поблизу парку:

Малоберезнянський монастир Отців Василіян

Невицький замок 48.681602, 22.408938

Ужгородський замок

Лавандова гора на Перечинщині 48.744584, 22.470051

Сколівські Бескиди — край гір, працьовитих бойків, природних див, резерват самобутньої природи в околицях курортної місцевості Східниці, Славського, Тисовця з м’яким кліматом та найвищою горою Львівщини заввишки 1268 метрів. Тут створено однойменний національний парк, де можна побачити вікові величні ліси, смарагдові полонини, панорамні краєвиди, 6 найкращих водоспадів Львівщини, високогірне озеро Журавлине. 

У парку збереглася геологічна пам’ятка природи — могутня Тустань, місто-фортеця IX—XIII ст., могила київського князя Святослава 1015 р., дерев’яний храм у м. Сколе 1597 р., палац баронів Гредлів XIX ст. Для мандрів прокладено 146 км туристичних шляхів, облагороджено 27 природних джерел мінеральної води. Тут зростає 43 видів рослин та водиться 74 види тварин, що занесені до Червоної книги України.

2021 року національний природний парк «Сколівські Бескиди» отримав звання «Найкращого природного парку України» та головну туристичну премію України — Ukraine Tourism Awards 2021. У подорожі, яку ми пропонуємо в цій програмі, ви переконаєтеся, що ця нагорода більш ніж справедлива!

Що можна побачити в парку:

У парку «Сколівські Бескиди» можна відвідати 2 еколого-пізнавальні стежки, 19 туристичних шляхів.

Нижче ми пропонуємо дводенну програму, щоб побачити якнайбільше.

Куди їхати:

Адміністрація парку розташована у Львівській області, у місті Сколе, вул. Князя Святослава, 3, тел. 0989092805 (Роман).

В адміністрації можна спитати оптимальний маршрут, якщо ви хочете відвідати конкретну місцину; ознайомитися з картосхемою всіх маршрутів.

Чим їхати:

Щоб найбільше побачити, варто їхати автомобілем. Автобусне сполучення найкраще зі Львовом (109 км). Відстань від Києва до м. Сколе — 650 км. Сколе має залізничне сполучення з Києвом, Харковом, Вінницею, Хмельницьким, Львовом, Ужгородом.

Вартість послуг станом на березень 2025 р.:

Проведення екскурсії маркованими маршрутами, екологічними стежками для групи до 10 осіб: для дітей (7–14 років) — 40
грн/особа, дорослі — 80 грн/особа; для групи понад 10 осіб: для дітей (7–14 років) — 35 грн/особа, дорослі — 70 грн/особа.
Мінімальна вартість екскурсій — 400 грн.

Оплатити послуги парку заздалегідь та дізнатися актуальні ціни можна тут. 

1 день

У перший день подорожі пропонуємо пройти пішки туристичним шляхом «Монастир — Парашка».

Протяжність маршруту — 7 км, тривалість — 3 год. Початок маршруту: с. Коростів, інформаційний знак на садибі Бутивлянського лісництва.

Екоцентр Бутивлянського лісництва 49.010108, 23.430435 Передусім запрошуємо на екскурсію в екоцентр, де ви познайомитеся з побутом бойківського краю, його сакральною архітектурою та культурою, старовинними звичаями та обрядами, побачите виставку писанок. Ми зібрали 100-річні та сучасні фотографії місцин нашого парку, і ви зможете порівняти різні архітектурні та природні об’єкти на світлинах, а потім побачити їх — під час прогулянки парком. Діти в нашому центрі люблять шукати фігури живих істот на «Дереві-загадці».

Музей «Коростівська вузькоколійка» 49.025760, 23.412655 розташований у селищі Коростів (Сколівський район). Станом на червень 2023 року побудовано близько 350 метрів колії, можна оглянути 12 одиниць рухомого складу: два мотовози 1960-х, дрезину 1940-х, вагони різних часів та інші історичні експонати. Матеріали колії є автентичними: їх зібрали по вузькоколійних залізницях, які вже не працюють. Мета проєкту — зберегти історичну спадщину вузькоколійних залізниць України. Ще музей прагне розвивати зелений і залізничний туризм у Карпатах і в країні загалом. Підтримати ініціативу можна тут.

Монастир отців Салезіян УГКЦ, 49.031567, 23.414439. Монастир споруджено 2016 року, фігуру Покрови Пресвятої Богородиці — 2005 року, храм св. Івана Боско — 2020 року на честь італійського святого, покровителя молоді. Комплекс лежить у мальовничому місці на горі Покрови пресвятої Богородиці.

Джерело питної води. На галявині, в урочищі Верхній Ванч, можна перепочити біля джерела з питною водою. Підземні води на території парку слабомінералізовані, без специфічних компонентів і властивостей. Вміст нормованих компонентів і сполук значно нижчий за гранично допустимі концентрації — це значить, що вода не забруднена діяльністю людини.

Полонина. Полонинами називають гірські пасовища, вищі за верхню межу лісу. Тут зростають рідкісні та червонокнижні рослини, серед яких арніка гірська, чемериця біла, любка дволиста, траунштейнера куляста, зозулині сльози, лілія лісова.

Хребет Парашки. Із цього місця відкривається панорамний краєвид на хребет Парашка, названий на честь доньки князя Святослава — Парасковії.

Тимків Верх. Гора заввишки 1227 м. За однією з легенд, її назвали на честь Тимка — нареченого Параски. Століттями вони стоять поруч — висока, заплетена в довгі трав’яні коси, із червоним горобиновим намистом Параска поряд із коханим Тимком. І лиш буйні вітри, що літають над їхніми головами, гомонять про вічне, святе… І тягнуться сюди шеренги мандрівників, щоб побачити красу смарагдових полонин, пізнати історії, що їх береже нечуй-вітер.

Місце загибелі князівни Парасковії. Біля підніжжя вершини є пам’ятна плита з написом «1015 р. загинула й похована дочка к. Святослава Парасковія. І цю гору названо г. Параска». Одна з легенд оповідає, ніби поблизу цього місця князь Святополк наздогнав і вбив свого брата Святослава. Параскева тікала разом із батьком і нібито заховалася на горі в замку. Воїни Святополка спалили замок, і дочка Святослава загинула. 

Вершина г. Парашки. Парашка — найвища гора Сколівських Бескидів. Висота над рівнем моря — 1268 м. У 1999 році на вершині гори молодь міст Сколе і Самбір встановила 10-метровий металевий хрест. 

Повернутися можна тим самим маршрутом або через урочище Красне до села Коростів, або на місто Сколе чи село Корчин, село Крушельниця.

2 день

У першій половині дня радимо відвідати водоспад Кам’янка та Журавлине озеро.

Водоспад Кам’янка 49.033778, 23.563781 утворився в місці, де річка Кам’янка перетинає смугу потужних твердих пісковиків. Каскад водоспаду розбивається об скелю на два потоки. Перепад висот у водоспаді становить майже 6 метрів! Око туриста вражають величезні брили пісковику в руслі водоспаду, дикі прямовисні скелі на лівобережжі, за які чіпляються корінням ялиці та смереки. Влітку сонячного дня над водоспадом можна побачити веселку. Восени навколишні ліси чарують яскравим спектром жовтого, помаранчевого та червоного листя і зеленню шпилькових дерев. Щоб милуватися водоспадом було зручніше, ми облаштували поруч оглядовий майданчик.

Озеро Журавлине («Мертве») 49.033062, 23.568327 розташоване поблизу водоспаду Кам’янка, лежить на висоті 620 метрів над рівнем моря. Формою нагадує овал, а завдовжки озеро — близько 50 м. Люди називають його мертвим, бо начебто тут нічого не росте й не живе. Але якщо вдивитись у воду, то можна побачити, що озеро — живе. У намулі метушаться невеликі, майже прозорі рачки, пропливають личинки бабок. 

Озеро Журавлине отримало назву від журавлини болотної, яка росте неподалік на болоті. Поруч із журавлиною зростають рідкісні в Бескидах пухівка, осока багнова та хижа рослина — росичка круглолиста. М’який і нібито надійний, але насправді зрадливий килим утворюють кілька видів сфагнових мохів. Це торфовище дуже підступне, оскільки під шаром торфу залягає трясовина, у яку легко потрапити і з якої практично неможливо виборсатися. Тут потрібно поводитися дуже обережно, щоб не трапилося біди — на поверхню болота заходити категорично заборонено.

У другій половині дня радимо пройти туристичний шлях «Стежками легендарної Тустані» (с. Урич)

Протяжність маршруту — 3,5 км, тривалість 2,5 год.

Початок маршруту. Інформаційний знак. 49.184607, 23.401269 Маршрут починається перед мостом, звідки видно скелі, відомі в народі під назвою «Камінь». Це видніється наскельний комплекс Тустань. Археологічні дослідження свідчать, що наскельна фортеця була тут уже в IX столітті, а найбільший її розквіт припав на часи Галицько-Волинського князівства (XII—XIII ст.). Наскельна фортеця була важливим елементом оборонної лінії, яка тягнулася вздовж Українських Карпат, слугувала митницею на давньому торговому сольовому шляху. За народними переказами, назва фортеці походить від наказу «Ту стань», що означає «Стій тут».

В’їзна вежа. На північ після моста, перед скелями, у тому місці, де дорога підходить до оборонного рову, — була перша в’їзна вежа. Через неї можна було в’їхати на територію підгороддя Тустані, а основна дорога проходила дном рову, який обходив фортецю з півдня і виводив на східну дорогу.

Камінь. Камінь видніється край височини, що пролягає між Церковним, Вороновим та Гусячим потічками. Камінь — це основне місце забудови й один із найбільших масивів: територія укріплень Тустані на Камені, разом із трьома лініями оборони, має 3 гектари. Дитинець здіймається над прилеглою долиною на 51 м, загальна висота скельного масиву майже 80 м над рівнем долини! Під час забудови для кращого сполучення дерев’яних конструкцій зі скелями в камені вирубували вертикальні пази та вруби. На скелях Тустані їх знайшли понад 4000. За цими пазами та врубами можна реконструювати дерев’яну забудову, включно з профілем даху. Загальна висота житлової забудови — 25 м, а висота наземних оборонних стін становила 13–15 м.

Дитинець.  З південного боку відкривається вигляд на долину ставів, оборонний рів і залишки валу. Попереду — Велике Крило заввишки понад 50 м, у якому вирубаний чіткий профіль оборонної стіни.

Зі східного боку Каменя проходила лінія оборони. Це були три рови з валами, де було влаштовано двоє воріт — Північні, які проходили по гребеню давнього шляху, гостинця, і виводили в напрямку Східниці та Дрогобича, і Південно-східні (внутрішні), через які можна було потрапити на територію «окольного граду» (давньоруські міста мали дві укріплені частини — центральну, дитинець, і зовнішню — окольний град). 

Єдиним доступним входом на територію фортеці є розрив у скельних складках Великого й Малого Крила, де був організований в’їзд на дитинець. З усіх наявних на Камені площ це місце найкраще надавалося до забудови. 

Цистерна. На скелях досліджено три цистерни для води: муровану з тесаних блоків на висоті 60 м; видовбані в скелі завглибшки 8 м та 14 м — а також криницю завглибшки 30,4 м.

Криниця «Оберіг». Від 30-метрової цистерни пішохідними трапами спускаємося до цілющої криниці «Оберіг».
Про неї оповідає давня легенда. Нібито в місті-фортеці Тустань проживали лише чоловіки-воїни. Біля кринички, з якої вони набирали воду, одного разу з’явилася Божа Мати. Вона опустила в криницю долоню і промовила: «Вийшла ти із землі сеї та оберігати будеш землю сю і нарід землі сеї». Відтак цілюща вода заліковувала рани воїнів. Згодом на місці джерела звели церкву Пресвятої Трійці. Сучасні жителі Урича збудували там каплицю зі скульптурою Діви Марії в центрі. Про тутешню воду писав Іван Франко: «Побував я з дружиною в Уричі, коли заслаб на очі. Мешкали ми в скромній плебанії урицького священника, щоранку ходили до джерела під скалою, у якому я промивав очі; вода в ньому насправді цілюща — помагала».

Острий камінь. Від джерела лісовою дорогою в північно-західному напрямі від Каменя йде шлях до Острого Каменя. Він  стоїть на віддалі 1124 м і входить у групу «Мала Скеля». Це залишок піщаника із дуже крутими бічними частинами. Оскільки скеля невелика, археологи припускають, що її використовували як сторожовий пункт.

Фестивальна галявина. Від Острого каменя стежкою по хребту сходимо до фестивальної галявини «Тустань». Це — закінчення маршруту та місце проведення фестивалів, зокрема про середньовічну культуру. Про події, які відбуваються в Тустані, можна довідатися тут.  

Де ночувати:

Для туристів парк рекомендує такі заклади для проживання.

Де їсти:

У м. Сколе є ресторани, кав’ярні, піцерії, супермаркети й магазини. Рекомендуємо завітати в такі заклади.

Що можна відвідати поблизу парку:

Палац баронів Гредлів

Історико-краєзнавчий музей «Сколівщина» (0678560236, Тетяна)

Що робити в м. Сколе та околицях:

Скористатися тролеєм на водоспаді Кам'янка

Рибалити, грітися в чані, грати в більярд, спати на вуликах можна в розважально-оздоровчому комплексі Золота форель 

Чому цей національний парк називається «Синьогора»? Бо гори, які тут розкинулися, ніби дійсно кличуть у синю даль.  

Національний парк «Синьогора» охороняє екосистеми найвищих вершин Ґорґанського гірського масиву. А це — Мала і Велика Сивулі, Ігровець та Висока (усі вершини — вищі за 1800 м).  Візитівка парку — видовищні ландшафти кам’яних розсипів зі слідами давніх зледенінь, які чергуються з альпійськими луками. Водоспад «Малий Кузьминець», залишки оборонних споруд часів 1 Світової війни, криївка УПА, витоки Солотвинської Бистриці, урвище Пекло — це все тут.

Промарковані туристичні маршрути різної складності загальною протяжністю понад 200 кілометрів, готелі й котеджі, зручна й колоритна дорога, альтанки, водойми з питною водою, мінеральні джерела — у цій подорожі туристу буде цікаво та зручно!

Що можна побачити в парку:

У парку «Синьогора» можна відвідати пішохідні маршрути (мапу парку та перелік дивіться тут). 

Куди їхати:

Адміністрація парку знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, с. Стара Гута, вул. Зарічна, 4, телефон (0342)55–81–32.

Чим їхати:

Щоб найбільше побачити, варто їхати автомобілем. Автобусне сполучення найкраще з Івано-Франківськом (60 км).

Відстань від Києва до парку — 655 км. Туристичні та рекреаційні об’єкти лежать на відстані до 15 км від адміністрації національного парку, добиратися здебільшого треба пішки. Проїзд легкового автомобіля на територію парку можливий на відстань до 10 км.

Вартість послуг станом на березень 2025 р.:

Проїзд машиною на територію парку — 150 грн (1 доба). Оплата на в’їзді (шлагбаумі) або в бухгалтерії парку.

Вхід у парк — 70 грн. 

Більше послуг та актуальні ціни.

Варіант 1

Дводенна пішохідна програма «На г. Сивуля»

Протяжність маршруту — 18 км (в одну сторону), тривалість 2 дні.

АС с. Стара Гута — початок маршруту. Подорож починається з кінцевої автобусної зупинки 48.626109, 24.208364 (де є продуктовий магазин). Якщо ви подорожуєте автомобілем, то можете проїхати до Будинку мисливця за 4,5 км від АС Стара Гута і звідти розпочати піший маршрут.

Річка Кузьминець Великий. Уже після першого кілометра походу вдалині ви побачите гостроверху красуню — Сивулю. Рухайтеся дорогою до річки Кузьминець Великий, а за залізним мостом праворуч буде місце для відпочинку з альтанкою, мангалом. Тут можна поставити намет. 

Водоспад «Малий Кузьминець». Через 500 м від  попередньої зупинки буде дерев’яний місточок через річку Малий Кузьминець. Якщо перед цим мостом звернути на стежку ліворуч, за кілька метрів побачите водоспад заввишки 5 метрів. Тут також є мангал та альтанка.

Гора Журавлева Клива. Приблизно через 2,5 км від водоспаду праворуч ви побачите г. Журавлева Клива (1061 м). На цьому місці можна знову зробити привал, поставити намет. З колодязя можна набрати води в дорогу, напитися досхочу.

Будинок мисливця. Через 1,5 км від г. Журавлева Клива ліворуч ви побачите Будинок мисливця. Раніше його використовувала служба охорони, єгерська служба, тут люди зупинялися на відпочинок, могли погрітися. Нині він зачинений. Біля будинку є місця для встановлення наметів, альтанки, мангал. Неподалік є річка.

Урочище Межиріки. Далі за маршрутом помилуйтеся сінокосами. Праворуч шумітимуть потічки з підніжжя хребта Студеного, а ліворуч виднітимуться руїни лісопункту «Межиріки». У 1960—1980-х там було лісництво Межиріки, яке займалося вирощуванням, рубками й переробкою лісу. Працювала кузня, функціонував гуртожиток на 50 людей (лісозаготівельників), була їдальня, магазин, клуб. 

Полонина Рущина. Доходимо до полонини Рущина. Це останнє місце відпочинку перед підйомом на г. Сивуля. Тут побачите, звідки бере початок річка Солотвинська Бистриця. Легенда оповідає, що Бистриця й Сивуля отримали назви за турецько-татарської орди. Донька, Бистриця, тікаючи від поневолювачів, гаряче молилася Богу — і перетворилася на річку. Мама ж ніяк не могла її знайти, зажурилася біля ріки, посивіла з горя. Коли ж Бистриця озвалася до жінки голосом доньки, вона зраділа й — щоб назавжди бути поряд зі своєю дитиною — перетворилася на гору, Сивулю.

Підйом на г. Сивуля. Це досить складний маршрут, для фізично підготовлених туристів. Під Сивулею є руїни сторожки — вартового приміщення на старому польсько-чеському кордоні. 

Альтернатива — дводенна пішохідна програма «На г. Ігровець» для підготовлених туристів

Дводенна пішохідна програма «На г. Ігровець». Протяжність маршруту — 15 км (в одну сторону), тривалість 2 дні.

Початок маршруту. Як і попередній маршрут, цей починається з кінцевої автобусної зупинки 48.626109, 24.208364. Після річки Кузьминець Великий рушаєте до річки Малий Кузьминець. Помилувашись водоспадом, звертаєте праворуч на маршрут із чорною маркою.

Полонина Плаєк. Далі маршрут веде до полонини Плаєк. Килим з барвінку проходить уздовж маршруту, а на полонині можна помилуватися видами на гори Сивулю Велику, Сивулю Малу та Ігровець. 

Руїни на г. Ігровець. З полонини Плаєк рухайтеся на північний захід, до гори Ігровець. Це місце дивовижних краєвидів. А ще тут ви побачите залишки оборонних споруд часів 1 Світової війни.

Де ночувати:

На території парку працює готель «Синьогора» на 200 місць. Неподалік парку можна орендувати житло в приватних садибах. 

Де їсти:

На території парку є заклади харчування, у яких можна скуштувати бограч, вареники, банош, деруни; радимо страви, приготовані на мангалі — форель, шашлик, короп.

Якщо є більше часу

Полонина Ріпна

Що можна відвідати поблизу парку:

Водоспад під Комином верхній 48.671169964502745, 24.24217369284251

Манявський Скит 48.65609969429732, 24.392661646345278

Манявський водоспад 48.62696684697145, 24.304113485143972

Малиновище 48.618255910352254, 24.276063156558553

Історичний музей 48.72369132875115, 24.264805114088976

Грязьовий вулкан 48.6897923002168, 24.49071176961839

Озеро Синевир — найбільше в Україні гірське озеро, родзинка національного парку. Але це не єдина його принада: тут є лісисті гори, кришталево чисті водоспади, річки й озера, заповідні болота й букові праліси, що внесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. 

У парку можна відвідати реабілітаційні центри для бурих ведмедів і хижих птахів. Ведмеді живуть і в дикій природі парку — а також вовки, рисі, олені, козулі. У смерекових лісах гніздяться глухарі, рябчики, на торф’яні болота залітають білі та чорні лелеки, а високо в небі ширяють беркути.

А ще приїжджайте до «Синевиру» торкнутися душі Карпат — місцевої культури. Як працювали сплавники деревини, можна побачити в Музеї лісу та сплаву. У музеї «Старе село» — зануритися в побут та традиції, яким уже 300 років! А на сторіччя назад можна перенестися в оборонних бункерах лінії Арпада, яку використовувала угорська армія в Другій світовій війні.

Що можна побачити в парку:

У парку «Синевир» можна відвідати 3 екологічні стежки, 6 пішохідних маршрутів.

Ми пропонуємо дводенну програму, щоб побачити якнайбільше.

Куди їхати:

Адміністрація парку розташована в Закарпатській області, у с. Синевир, будинок 1626, тел. +380314627618

В адміністрації можна спитати оптимальний маршрут, якщо хочете відвідати конкретну місцину; ознайомитися з картосхемою всіх маршрутів.

Чим їхати:

Щоб найбільше побачити, варто їхати автомобілем. Відстань від Львова до с. Синевир — 201 км, від Ужгорода — 163 км, від Івано-Франківська — 154 км, від Києва — 742 км.

Вартість послуг станом на червень 2023 р.:

Групова екскурсія з гідом: для груп до 20 людей — 150 грн за годину, для груп понад 20 людей — 300 грн за годину.

Оплатити послуги парку можна заздалегідь — надіслати листа на [email protected], де вказати послугу, кількість відвідувачів і дату. Економічний відділ підготує рахунок і надішле до сплати. Слід зберегти квитанцію.

Актуальні ціни.

1 день

Озеро Синевир. Екостежка до озера починається тут: 48.615145, 23.699589 Десять тисяч років тому внаслідок землетрусу утворилося найбільше озеро українських Карпат природного походження — Синевир. Воно є одним із семи природних чудес України та водно-болотним угіддям міжнародного значення — це цінне середовище існування водоплавних птахів. Розкинулося між горами, серед смереково-ялинового лісу на висоті 989 метрів над рівнем моря, поблизу села Синевирська Поляна. Лиш уявіть: стрімкі схили довкола озера вкриті ялинами, вік яких сягає 140–160 років, а посередині водної гладі, немов зіниця блакитного ока, лежить невеликий острівець. Тому озеро Синевир ще називають Морським оком. Середня глибина озера сягає 8–10 метрів, найглибша його точка — 23,5 метра. Вода тут максимально нагрівається лише до 13 °С. Зауважте, що купатися, рибалити в озері не можна.

Гора Озірна 48.611876, 23.670416 височіє над Синевирським озером, від нього вона й отримала назву. Наче в дзеркало, дивиться Озірна в плесо гірської водойми. Її висота — 1495 метрів, на неї можна вийти стежкою від озера. Якщо з вершини Озірної дивитися на озеро, видно, як водну гладь з острівцем-зіницею огортають, наче вії, зелені смереки. От чому в народній уяві Синевир асоціюється з оком! З вершини Озірної можна роздивлятися гори: Погарь, Канч, Секул, Клева, Попадя.

Водоспад Білий звір 48.55983091212039, 23.65146837795216  розташований біля дороги неподалік села Синевирська Поляна. Холодна вода падає зі скелястого схилу гори, з-поміж смерек і буків, переливається на камінні, перетворюючись на шумовиння. Білий звір має мінливий норов: навесні, коли в горах тануть сніги, він повноводний і несеться, гуркочучи, до річки Тереблі. У посушливе літо водоспад заспокоюється, його русло звужується, але восени знову пробуджується — і аж гримить вода між камінням. А взимку Білий звір спить: коли Карпати сковують люті морози, виснажений гірський водоспад замерзає, обійнявши кригою скелю.

Реабілітаційний центр бурого ведмедя. 48.556032, 23.654198 На території парку з 2011 року діє реабілітаційний центр бурих ведмедів, які зазнали травм через жорстоке поводження чи утримання в неналежних умовах. Побудували реабілітаційний центр для бурих ведмедів в національному парку «Синевир» не випадково, адже ландшафт і клімат цього місця звичний і природний для ведмедів. Вольєр розкинувся на 12 гектарах лісу (для порівняння: площа озера Синевир — 7 гектарів). Тварини мають свої басейни й барлоги, харчуються за індивідуальним раціоном. Здебільшого — яблуками, морквою, рибою і хлібом, а на десерт отримують трохи меду. Про історію кожного звіра можна дізнатися в притулку: на інформаційних табличках та в екскурсоводів. Ведмедям можна передати фрукти й овочі, пожертвувати кошти на розвиток центру.

Лінія Арпада 48.535250, 23.649381 — оборонна система угорської армії часів Другої світової війни з потужних інженерних споруд (вогневих точок, траншей-окопів, бліндажів, протитанкових пірамід тощо). Її будували вздовж державного кордону, який тоді простягався через весь Карпатський хребет. У межах України лінія має понад 300 км і 30 вузлів ешелонованої оборони вглиб на 100–120 км. Будували цю систему з 1940 до 1943 року, а назвали на честь князя Арпада, який у 889 році об’єднав угорські племена й заснував угорську державу. 

2 день

Озеро Озірце (Дике озеро). 48.521881, 23.683983 Тут можна побачити, як природа порядкує без втручання людини: озеро перетворюється на верхове болото. Що цікаво, заболочення відбувається не лише від країв, але й від центру, де лежать острівці-сплавини. Озеро завглибшки десять метрів. Навколо нього облаштовано стежку, а все озеро видно з оглядового майданчика. До водойми можна дістатися ґрунтовою дорогою від центрального офісу національного парку «Синевир» (урочище Остріки) або маркованою стежкою від Музею лісу і сплаву 48.529669, 23.685397 в урочищі Чорна Ріка.

Болото Глуханя 48.465448, 23.637572 Водойма лежить на висоті 620 м над рівнем моря, живиться дощовою водою. На болоті зростають рідкісні рослини: журавлина дрібнолиста, осока малоквіткова, лікоподієла заплавна, шейхцерія болотна, представники родини орхідних — коручка болотна, зозулинець плямистий. 

Музей «Старе село» в Колочаві 48.423305, 23.709330  Село Колочава лежить у мальовничій Тереблянській долині. Тут чудові гірські краєвиди, чисте повітря, джерела з мінеральною водою. Місцеві мешканці досліджують і зберігають історію села, тому його називають «селом десяти музеїв». У музеї-скансені «Старе село» можна побачити архітектуру й побут закарпатців: будинки горян початку ХХ століття з інтер’єрами та начинням. Тут можна дізнатися, у яких хатах жили бідняки, шевці, пастухи, який вигляд мала церковнопарафіяльна школа, сільська парильня (баня), угорська жандармська станція та єврейська корчма.

Мінеральне джерело «Колочава» 48.41292706861272, 23.683917878087804

На околиці села Колочава перейдіть підвісний міст, щоб напитися мінеральної води. Місцеве родовище мінеральних вод відоме з 1876 року: воно є одним із найбільших на Закарпатті, має 4 свердловини та 9 джерел. «Колочава» насичена кальцієм, магнієм, бромом. Один літр води має від 250 до 400 мг кальцію, а це майже половина добової потреби організму дорослої людини!

Центр реабілітації хижих птахів 48.409794, 23.683489  відкрили в національному парку в 2017 році за ініціативи колективу парку та за участю Українського товариства охорони птахів. На момент відкриття тут прихистили 12 соколів, яких браконьєри хотіли нелегально переправити через кордон. Соколів найчастіше намагаються вивезти з України до країн арабського світу. Там їх здавна використовували як ловців, утримували монархи й багаті люди, нині утримування птахів — це хобі для заможних людей. Митники в аеропортах вилучають птахів, коли їх намагаються незаконно вивезти. Перш ніж полетіти на волю, птахи проходять реабілітацію в парку. Центр знаходиться в урочищі Квасовець біля с. Колочава.

Де ночувати:

Національний парк має можливість розмістити туристів у номерах мотелю «Остріки», рекреаційному містечку «Рабачинка» (будиночки сімейного типу), у мотелі «Синевирська Поляна». Житло поблизу можна забронювати на Booking.com.

Де їсти:

Парк рекомендує заклади харчування, де можна скуштувати місцеву кухню: ріплянку, страви з форелі, банош, бограч.

Що можна відвідати поблизу парку:

Музей-церква Святого Духа

Музей лісу і сплаву

Музей військової історії в с. Колочава

Музей Івана Ольбрахта 

Форелеве господарство в с. Колочава 48.43836464491793, 23.743077353606132

Екопарк з оленями, ламами 48.55207116446176, 23.654009305040205 та вовками 48.569002659127776, 23.663536511286015 в с. Синевирська Поляна

Страусова ферма в с. Синевирська Поляна 48.57629649798091, 23.680816483297324

Школа вівчарства в с. Колочава 

Що робити в парку та околицях:

1. Розкласти намет

У національному парку «Синевир» організовано понад 80 місць для кемпінгу на берегах річки Тереблі чи гірських струмків поряд із альтанками та місцями для вогнища (зупинятися можна тільки там, територію парку патрулюють та охороняють). Зупинятися на ніч біля озера Синевир не можна.  

2. Покататися на конях

Покататися можна біля озера Синевир двома маршрутами — завдовжки 1 і 2 км. Взимку можна їздити саньми в селі Синевирська Поляна. 

3. Влаштувати пікнік

Альтанки, колиби для пікніка облаштовано столами та місцями для розведення вогню. Розпалювати вогнище можна тільки у визначених місцях, щоб не зашкодити природі. 

4. Покататися на велосипеді

Гірськими велосипедами можна дістатися найвіддаленіших локацій парку, до яких автомобілем годі доїхати. Велодоріжок в парку немає. Взяти велосипед напрокат можна в с. Синевирська Поляна та Колочава (зазвичай власники зелених садиб і готелів мають велосипеди для оренди).

5. Відпочинок у чанах

Після довгого походу приємно відпочити в традиційному карпатському чані. Чан — це ванна з карпатськими травами просто неба. Вогонь облизує чан знизу, нагріваючи його. Щойно температура досягає 40 градусів, варто охолодитися — в сусідній водоймі. Зауважте, що купання в чанах має протипоказання.

6. Купити локальні продукти

У селах і біля озера Синевир можна придбати місцеві продукти: овечий і коров’ячий сири (бринзу, вурду), вино, трав’яний чай, білі гриби, чорницю, брусницю та цінний карпатський мед.

Карпатський біосферний заповідник — один із найбільших природоохоронних об’єктів України. Він займає площу 66417,4 га. Тут зберігся найбільший у світі суцільний масив букового пралісу з деревами заввишки 45 метрів! Їх приїздять досліджувати науковці з усього світу. Тут найвища гора України, Говерла, дірявить хмари, а серед гір озеро Бребенескул у своїх водах віддзеркалює небо.

Тут можна стояти безпосередньо в центрі Європи, за кілька годин досліджувати печери, у яких мешкали люди кам’яної доби, а потім милуватися пам’ятками гуцульської дерев’яної архітектури.

Десятки тисяч туристів велосипедами, пішки та верхи відкривають для себе красу тутешньої природи — спеціально облаштованими стежками. Пізнайте її і ви — у нашій дводенній мандрівці!

Що можна побачити в заповіднику:

У заповіднику можна відвідати 4 екологічні стежки, 17 туристичних маршрутів (а деякі вершини — навіть віртуально!). Маршрут програми, який ми пропонуємо, легкий і доступний навіть для компаній з дітьми.

Куди їхати:

Маршрут цієї програми починається поблизу м. Тячів, у с. Велика Уголька (44 км від м. Тячів).

Адміністрація заповідника розташована в Закарпатській області, м. Рахів, вул. Красне Плесо, 77, телефон: 0978778902,  03132 2 68 93. 

Чим їхати:

Щоб найбільше побачити, варто їхати автомобілем. Автобусне сполучення найкраще з Ужгородом (208 км), Івано-Франківськом (136 км). Відстань від Києва до Рахова — 686 км.

Вартість послуг станом на червень 2023 р.:

Вхід на марковані маршрути, екологічні стежки: дорослі — 70 грн/ос, студенти — 50 грн/ос, школярі — 30 грн/ос. У зв’язку з воєнним станом послуги екскурсовода не надаються, можливе тільки самостійне відвідування.

Квитки можна придбати на початку маршруту (КПП) або в адміністрації заповідника.

Актуальні ціни.

1 день

Першого дня пропонуємо прогулянки в Угольсько-Широколужанському масиві заповідника. Радимо відвідати пішохідний туристичний маршрут «Буковими пралісами Великої Угольки».

Довжина маршруту — 2,2 км, тривалість – 3 год.

КПП Карпатського біосферного заповідника. Початок маршруту від КПП 48.241651,23.671819 Маршрут веде дорогою вгору й перших 300 м проходить біля осель місцевих жителів. Ще 100 метрів — і останні будівлі залишаються позаду: маршрут приводить під покрив букового лісу. З кожним кроком стежка дедалі більше заглиблюється в ліс.

Роздоріжжя. На відстані 200 м від узлісся маршрут роздвоюється. Обидві стежки повертаються в це місце, лиш ліва пологіша за праву, її ми і описуємо далі. Цей варіант маршруту легший для підйому, водночас правий, стрімкіший, більше пасує для спуску.

Урочище Гребінь. Пройшовши ще 300 м, ви опинитеся в царстві букових пралісів. Ліворуч від стежки в ущелині біжить невеликий мальовничий потік Кам’яний. На його протилежному березі височать могутні скелі із сіруватого вапняку. Це східні відроги скелястого кряжу Гребінь, який тягнеться сюди аж із Малої Угольки. Увесь цей схил вкритий низькорослим буком заввишки 15–20 м, під наметом якого зростає тис ягідний та інші породи дерев.

Дорогою трапляються потужні скелі-останці, як-от Копиця, яку помітно з дороги на під’їзді до маршруту.

Урочище Велика Копиця. За 2700 м від початку маршруту ви дістанетеся урочища Велика Копиця. З трьох сторін скеля неприступна — вертикальні стіни, всіяні кущами та невеликими деревцями тису й інших деревних порід, підіймаються над землею на висоту 70 метрів. Проте шлях на вершину є. Із західного боку вузька й небезпечна стежка виведе на невеликий майданчик, з якого відкривається краєвид на місцевість довкола. Вершина Великої Копиці, а саме так називається ця велетенська скеля, є унікальним природним альпінарієм. Тут на мізерній площі природа зібрала десятки реліктових і рідкісних видів трав’яних та деревно-чагарникових рослин.

Печера Молочний камінь. Дорога приводить до найвищого пункту маршруту. Це — карстова печера Молочний камінь. Насичений розчин карбонату кальцію, що сочиться з вапнякових скель, на вигляд нагадує молоко. Вхід до печери має мальовничий вигляд завдяки білуватому вапняку, що дав назву природній порожнині, і сталактитам химерних форм, які нагадують гігантські органні труби. До того ж вхід доволі широкий та дозволяє розсіяному сонячному світлу проникати у вхідний зал.

Печера загальною довжиною 92 м має два яруси, але другий «поверх» важкодоступний. Можна оглянути зали першого ярусу, з яких східний є доволі просторим: 10 на 15 м і заввишки до 15 м. У цій мандрівці радимо скористатися ліхтариком.

Роздоріжжя. Подолавши 4500 м, ви повертаєтеся до вже знайомого розгалуження стежок. Після спуску маршрут закінчиться.

Тут ви можете залишитися на нічліг у приватних зелених садибах, наприклад тут (0974883853, 0988181021). До ваших послуг: чан, сауна, традиційна місцева кухня.

2 день

Наступного дня вам потрібно переїхати автомобілем з с. Велика Уголька до с. Мала Уголька (близько 22 км). Рекомендуємо пройтися туристичним маршрутом «Буковими пралісами Малої Угольки».

Довжина маршруту — 3,5 км, тривалість — 2 год.

Будівля Угольського лісництва. Початок маршруту — біля приміщення Угольського лісництва 48.254084, 23.622864, збудованого в притаманному для цієї місцевості стилі. На початку маршруту є туристично-інформаційний візит центр «Букові праліси Карпат». Три інформаційні зали оформлені природними матеріалами: деревиною різних порід та каменем. Родзинкою центру є експозиційний зал, що створює ілюзію присутності в буковому пралісі. Тут ви зможете переглянути фільми про природу Карпат.

Далі маршрут проходить мостом на протилежний берег річки Малої Угольки. Її води населяють типові для гірських річок Карпат риби, як-от: форель, гольян, червонокнижні — харіус, андруга закарпатська, мінога угорська. На іншому березі річки видно місцеву школу, яка до 2 Світової війни слугувала за мисливський будиночок для місцевого графа-землевласника.

Карстова печера Дружба. За 400 м розташований один із найцікавіших об’єктів Угольки — найбільша печера Українських Карпат  «Дружба» (історична назва —  «Романія»). Сумарна довжина її ходів становить понад 1 км. Печеру можна оглянути тільки ззовні: вона закрита для відвідування, бо там мешкають червонокнижні види кажанів.

Початок букового пралісу. Через 400 м від печери ви опинитеся в буковому пралісі. Поодинокі дерева бука сягають тут 35—40 м у висоту й до 1 м у діаметрі. Їхній вік — 250—300 років.

Урочище Гребінь. Останні кількасот метрів маршрут проходить траверсом схилу урочища Гребінь і майже не підіймається вгору. Довкола стежки височать скелі та розкидані нагромадження вапнякових брил.

Урочище Чур. Через 2300 м ви підійдете до одного з наймальовничіших місць на маршруті. Якщо піднятися з дотриманням усіх правил безпеки на майданчик на вершині скелі, можна побачити прекрасну панораму на букові праліси Угольки й долину р. Тиса. На горизонті в південному напрямку можна милуватися гірськими пасмами, що розташовані вже на території Румунії.

Карстовий міст. Ще за 200 м ви побачите найвизначнішу пам’ятку природи та окрасу маршруту — Карстовий, або Кам’яний міст. Ця природна арка утворилася внаслідок карстових процесів, як вважає наука, ще на морському дні. Її оригінальність привертала увагу людей із давніх-давен. Ще 500 років тому, коли християнство відзначало своє 1500-річчя, тут, у самому серці Європи, процвітав культ язичників, що поклонялися сонцю. Саме на Карстовому мості було їхнє капище.

Кінець маршруту. Через 5000 м маршрут спускається до річки і виводить на вже знайому луку з колишнім мисливським будинком графа. Ще 300 м — і ви біля контори Угольського заповідного лісництва, звідки й розпочинали свою мандрівку однією з останніх ділянок дикої природи в центрі Європи.

Де ночувати:

В околицях території заповідника розташовано багато готелів. На сайті заповідника є інформація про заклади для проживання.

Де їсти:

Закарпатська кухня різноманітна. Тут є елементи української, угорської, румунської та інших європейських національних кухонь. Заповідник рекомендує скуштувати страви місцевої кухні: кулешу, бриндзю, смаженицю, форель. 

Якщо є більше часу:

Географічний центр Європи

Гора Говерла

Гори Близниці

Водойми заповідника

Музей екології гір

Дерев’яний водяний млин на річці в Малій Угольці та рекреаційна зона

Сплавитися на р. Тиса (м. Рахів, 0985011573).

Інформацію про маршрути, перелік локацій для відвідування та фото для туристичних програм надали співробітники національних парків і заповідників.

Карпатський національний природний парк є першим національним парком України. Його створили 1980 року, щоб зберегти природні комплекси та об’єкти гірських систем Чорногори та Ґорґан. Парк лежить на північно-східних схилах Українських Карпат і охоплює територію в межах абсолютних висот 500 — 2061 м над рівнем моря. Протяжність парку з північного заходу на південний схід складає 55 км, а із заходу на схід — 20 км. Мережа туристичних шляхів парку сягає 158 кілометрів! Мандрівки різного рівня складності ведуть туристів через полонини до скелястих узвиш, відкривають гірські панорами, де можна одночасно побачити найвищі вершини України: Говерлу, Бребенескул, Піп Іван Чорногірський,  Гутин Томнатик і Ребра.

Що можна побачити в парку:

Карпатський національний природний парк має широку мережу еколого-освітніх стежок загальною протяжністю 158 км. У найбільш відвідуваних ділянках парку співробітники облаштували місця та зони для відпочинку.

Куди їхати:

Парк лежить на півдні Івано-Франківської області, на території Надвірнянського і Верховинського районів, у межах чотирьох територіальних громад: Яремчанської, Ворохтянської, Поляницької та Зеленської. Адміністрація Карпатського нацпарку розташована в місті Яремче, вул. Стуса, 6, телефон +380 (3434) 2–27–31

Чим їхати:

До м. Яремче, Микуличина, Ворохти можна дістатися потягами Київ — Рахів, Кременчук — Ворохта, Одеса — Рахів, Харків — Ясіня.

Є автобусне сполучення з Івано-Франківськом, Львовом, Ужгородом, Верховиною, Коломиєю. Найкраще сполучення — з Івано-Франківськом (60 км). Автобуси на м. Яремче їздять щогодини.

Автомобілем з Києва — 603 км (9,5 год), зі Львова — 196 км (4 год), з Івано-Франківська — 60 км (1,5 год).

Вартість послуг станом на червень 2023 р.:

Відвідування еколого-освітніх стежок: дорослі — 80 грн/ос, діти — 40 грн/ос.

Користування автостоянкою в урочищі «Заросляк», смт Ворохта: 1 легковий автомобіль — 50 грн, 1 мікроавтобус — 80 грн, 1 автобус — 100 грн.

Екскурсія в екотуристичному візит-центрі Карпатського національного парку з переглядом фільму (для групи не менш як 10 людей): дорослий квиток — 50 грн, дитячий — 25 грн. Для відвідування візит-центру необхідно попередньо зарезервувати екскурсію за номером телефону +380673965313 (телефонувати можна з понеділка по п'ятницю, з 8:00 по 17:00).

Оплатити послуги парку можна готівкою та онлайн на КПП. Актуальні ціни.

1 день

У м. Яремче важко не помітити 90-метрову скелю «Слон».

Скеля Слон 48.451216, 24.561538,  як легко здогадатися, подібна на вигляд до гігантського слона. Скеля утворилася на західному схилі гори Маковиця з крейдяного флішу від 60 до 75 мільйонів років тому. Фліш — це нашарування осадових порід (пісковиків, глин, глинистих сланців, конгломератів), що повторюються в геологічному розрізі сотні разів. Протягом мільйонів років на морському дні нагромаджувалися потужні товщі флішу. У той час, коли з’явилися й Альпи, ці товщі були високо підняті й зім’яті в складки, наче застиглі хвилі. Щоб роздивитися історію скелі зблизька, спустіться вулицею Підскельною до річки Прут. 

Далі запрошуємо до екотуристичного візит-центру Карпатського національного парку.

Екотуристичний візит-центр Карпатського національного природного парку 48.445727, 24.548556. 

Графік роботи — з понеділка по п'ятницю, з 8:00 по 17:00 (п'ятниця — скорочений робочий день). Для відвідування візит-центру необхідно попередньо зарезервувати екскурсію за номером телефону +380673965313 (телефонувати можна з понеділка по п'ятницю, з 8:00 по 17:00).

У центрі ви побачите макет гір Чорногірського хребта (з висотою понад 2000 м над рівнем моря!) і зможете обрати вершини для наступного походу. Також у центрі є дві діорами, які познайомлять вас із природними комплексами нашого регіону (ми представили навколоводну, лісову та субальпійську екосистеми). Ви зможете переглянути 30-хвилинний документальний фільм про географію, історію, етнографію та туристичні атракції Карпатського регіону. 

Пройшовши 1 км від візит-центру, ви потрапите у вольєрне господарство. Спочатку ви побачите птахів у просторих вольєрах: фазанів, павичів, канюка, цесарку, срібну лофуру, орла-могильника. Далі — найбільших улюбленців дітей: кроля, єнота-полоскуна, морських свинок. У вольєрах із парнокопитними проживають нубійські кози, козуля, свійська вівця. Можна у нас побачити і кремезних диких кабанів, і граційних оленів. До речі, природна популяція благородного оленя в Україні збереглася тільки в Карпатах (у національному парку зокрема). У почищеному та зарибненому ставку плавають білі лебеді та дикі качки. Усі тварини забезпечені природними умовами існування, на табличках вольєрів можна прочитати інформацію про кожну.

Далі пропонуємо відвідати одну з еколого-освітніх стежок: 

• «На гору Маковиця» 48.439187, 24.542498 (4 км в одну сторону, 4 год)
• «Стежка Довбуша» 48.435086, 24.552925 (кругова стежка завдовжки 2 км, 1,5 — 2 год)

— Гора Маковиця є однією з найвищих і, на нашу думку, найбільш видовищних в околицях міста Яремче. Нібито назва гори походить від слова «маківка», тобто «верхівка». Можна погодитися з цією версією, адже з гори відкривається чудовий панорамний краєвид на вершини Ґорґанського та Чорногірського хребтів. По дорозі до вершини ви поринете в затишну атмосферу лісових ландшафтів і побачите сліди історії, заховані в залишках окопів і траншей. Цими стежками колись ходили славні опришки, тут проходили важкі бої між австро-угорськими та царськими військами, між німецькими та радянськими солдатами в 1 і 2 Світових війнах. У пам’ять про загиблих на вершині гори встановлено хрест.

— «Стежка Довбуша» пролягає місцями, пов’язаними з іменем ватажка карпатських опришків — Олекси Довбуша. Опришківство — це форма протесту проти гніту магнатів у XVI—XIX ст. Тікаючи від кривдників у гори, селяни знаходили прихисток у важкодоступних місцях і по-партизанськи нападали на маєтки багатіїв. Довбуша називали «карпатським Робін Гудом» за те, що він грабував панів і роздавав їхнє майно селянам. Стежка лежить у заповідному урочищі Дрібка та проходить овіяними легендами місцями, де в 1738–1745 роках діяли побратими Олекси Довбуша.

Після прогулянки горами можна зняти втому біля водоспаду Пробій 48.43959662473882, 24.53984814409501. на р. Прут і купити сувеніри на ринку біля водоспаду.

Водоспад утворився у місці виходу на поверхню землі стійких до ерозії гірських порід — ямненських пісковиків. Він наче «пробиває» собі шлях між величезними та могутніми кам’яними брилами. Пробій — один із найповноводніших водоспадів Українських Карпат. Висота падіння води — 8 метрів, а кут нахилу — майже 45 градусів. Нібито колись водоспад сягав аж 25 метрів, однак для зручності сплавлення вирубаного лісу Пробій підірвали, тому його висота зменшилася. Милуватися Пробоєм найкраще з пішохідного мосту на висоті 20 метрів над водоспадом. Річкові брили над Пробоєм дуже слизькі, по них не радимо ходити. До того ж сила течії річки тут така могутня, що вижити після падіння у водоспад практично неможливо. Якщо ви хочете гострих вражень, радимо проїхатися на підвісній переправі над водоспадом. Тоді швидкість падіння води, шумовиння та сила водоспаду вразять ще більше.

На сувенірному ринку в м. Яремче 48.4393403901634, 24.539043481330268 можна придбати вироби з вовни (шкарпетки, капці, хустки, рукавиці, кожухи, кептарі, ковдри); вишиванки, рушники, постіль, гуцульські ткані килими та скатертини; прикраси, як-от ґердани; традиційну кераміку; вироби з дерева (кухлі, тарілки та свічники).

2 день

У другий день рекомендуємо відвідати мальовничу гору Хом’як і водоспад Гук у районі населених пунктів Татарів і Яблуниця. Цей маршрут добре підходить для дорослих і підлітків. 

Гора Хом’як (1542 м над рівнем моря) належить до гірського масиву Ґорґани — частини Карпат, вершини якої мають круті схили, вкриті кам’яними розсипами. У народі назву гори Хом’як пов’язують із тим, що в цій місцевості живе бабак альпійський (хом’як). До того ж форма цієї вершини нагадує щокасту тваринку. На вершечку гори на високому постаменті ви побачите статую Божої Матері. Своїм обличчям свята Марія звернена до України. 

Одним із наймальовничіших куточків Ґорґанського гірського масиву є водоспад Гук в урочищі Женець 48.39305145905261, 24.50209971998027. Вода масивним потоком спадає з висоти 15 метрів. Через шум та гул, що доносяться від нього, водоспад і отримав свою назву.

Пропонуємо маршрути середнього рівня складності, тривалістю 3—4 години. Стартувати можна з таких точок:

- КПП в урочищі Женець (село Татарів) 48.371320, 24.549739. Ви відвідуєте гору Хом’як, спускаєтеся й ідете до водоспаду Гук.

- КПП в урочищі Вередівський (село Яблуниця) 48.34705018103227, 24.506654804692015 Ви підіймаєтеся на гору Хом’як з урочища Вередівський, а спускаєтеся до урочища Женець (село Татарів) 48.371320, 24.549739 — і рушаєте на водоспад Гук.

- КПП в урочищі Вередівський (село Яблуниця). 48.34705018103227, 24.506654804692015 Ви підіймаєтеся на гору Хом’як з урочища Вередівський (село Яблуниця) та спускаєтеся назад на початкову точку. Далі їдете до урочища Женець (село Татарів) та рушаєте до водоспаду Гук.

Що ви побачите на стежках:

— Урочище Вередівський. 48.34705018103227, 24.506654804692015 Стежка пролягає на північ, спочатку — дорогою вздовж потічка Вередівський, що тече з-під Хом’яка, а вище — серпантинною доріжкою. Пройшовши мішаним і хвойним лісом, де росте ялина, ялиця, бук, в’яз, ви потрапите на мальовничу полонину Бараня. Наприкінці стежки трапляються кам’янисті розсипи, де росте гірська сосна, карликова береза. Далі через криволісся сосни ви дістанетеся до вершини гори Хом’як, вкритої величезними кам’яними брилами, що поросли сірим і червоним лишайником, припеченим сонцем і морозами.

— Урочище Женець 48.371320, 24.549739

Стежка бере початок біля садиби Женецького природоохоронного науково-дослідного відділення. Здебільшого стежка проходить по високій заплаві р. Женець (3 км). Приблизно через 2,5 км від початку маршруту вліво відходить дорога, яка через 15 хв виводить на велику галявину під лісом. Далі просікою підіймаєтеся вгору до полонини Бараня, а звідти — криволіссям на вершину гори.

2 день, альтернативний варіант 

Гора Говерла та болото Рудяк

Щоб зійти на гору Говерла, необхідно їхати до селища Ворохта, до урочища Завоєла. Там є КПП і початок еколого-освітньої стежки «На гору Говерла»  48.207689, 24.591543

Гора Говерла (2061 м над рівнем моря) є найвищою гірською вершиною України, з неї видно Чорногірський хребет. Щороку на Говерлу сходять тисячі людей. Вона височіє на межі Закарпатської та Івано-Франківської областей, а еколого-освітня стежка до неї проходить у межах заповідної зони національного парку. Схили цієї гори є домом для багатьох рідкісних, ендемічних та реліктових рослин (тут росте близько 700 видів вищих судинних рослин, 43 з яких занесені до Червоної книги України). Тому йти слід суто по стежці, щоб не зашкодити їм. Сходження на Говерлу це не розважальна прогулянка, адже підйом на таку висоту вимагає зусиль: рекомендуємо взяти зручне взуття, вітрівку, дощовик, трекінгові палиці, воду та перекус. Попередньо подивіться прогноз погоди, бо в дощ, туман іти небезпечно. Розраховуйте на 3—4 години мандрівки.

На зворотному шляху радимо повернути на болото Рудяк, що розкинулося вздовж автодороги до селища Ворохта.

Болото Рудяк 48.249769, 24.614253 має площу 100 гектарів. Воно живиться переважно атмосферними опадами, покрите суцільним килимом моху, ще тут ростуть смереки усього 1—4 м заввишки.

У Ворохті радимо завітати до церкви Різдва Пресвятої Богородиці 1615 р. 48.28401272637977, 24.570271046330426. Стара церковця височіє на пагорбі в центрі селища. Нібито її збудували в 1615 р. у с. Яблуниця, а у Ворохту перенесли 1780 р. на місце над новим цвинтарем. У 1860 р. церкву перевезли на нове місце, де вона стоїть і сьогодні. 1980 р. її відреставрували. Дерев’яна церква є мистецькою перлиною — найдосконалішою за пропорціями в гуцульській школі традиційного храмового будівництва, у XX ст. храм часто зображали на картинах. Перед церквою зберігся пам’ятний хрест, закладений церковною радою в 1785 році. Усередину можна зайти під час богослужіння. 

Де ночувати:

Вибрати готель чи садибу можна тут: https://www.karpaty.info/, https://www.booking.com/

Де їсти:

У місті Яремче, у селах Микуличин, Татарів і селищі Ворохта є багато кафе, ресторанів, колиб, піцерій, де можна скуштувати страви національної та європейської кухні. Карпатська кухня має елементи української, угорської, польської, словацької. Рекомендуємо скуштувати грибну юшку, банош, бограч, форель, деруни, гамбовці та бринзу. 

Що можна відвідати поблизу парку:

Веломаршрути з Ворохти
Веломаршрути з міста Яремче

Телефони  пошуково-рятувальних відділень:

ПРВ (смт Ворохта) 067 342 0495

ПРВ (смт Ворохта ур. Заросляк) 067 342 0491

ПРВ (м. Яремче) 067 342 0494

ПРВ (смт Верховина) 067 342 0496

Дністровський каньйон — один із найбільших каньйонів Європи. Загальна протяжність Дністра — 1362 км, але найкрасивіші береги цієї ріки — на Тернопільщині, яка, крім Дністра, помережена каньйонами кількох його приток — Золотої Липи, Стрипи, Джурина, Серету, Нічлави, Збруча. Ці річки широко розкинулися серед високих скель із химерними формами, печерами, навісами та водоспадами.

Скелі каньйону — пам’ятка природи. Таких місць є небагато у світі, тому великі ділянки скелястих схилів — заповідна зона. Теплий клімат у каньйоні відрізняє цю місцевість від інших територій Заходу України: стіни каньйону затримують сонячне тепло, а тому влітку дощів тут майже не буває, навесні ж зелень розпускається на 2—3 тижні швидше.

Подорож у національному парку «Дністровський каньйон» — це пригодницький екотур, де ми покажемо одну з найцікавіших ділянок каньйону, наповнену загадками й таємницями. Унікальності цьому маршруту надають мальовничі ландшафти: круті скелясті або заліснені береги заввишки до 200 метрів, печери і гроти, водоспади, мальовничі острови, пам’ятки природи, історії, архітектури, етнографії — усе це ви побачите, відвідаєте, та ще й активно відпочинете.

Куди їхати: адміністрація парку знаходиться в м. Заліщики, вул. С. Бандери, 5б

Чим їхати: щоб найбільше побачити, найкраще їхати автомобілем. Автобусне сполучення є із Чернівцями (49 км), Івано-Франківськом (113 км), Тернополем (126 км), залізничне — з Києвом, Вінницею, Хмельницьким, Тернополем, Івано-Франківськом, Львовом.

Що можна побачити в парку та поблизу:

У парку можна пройти 3 екологічні стежки та 2 туристичні маршрути.

Вартість послуг станом на червень 2024 р.:

Вартість прогулянки: 50 грн.

Екскурсії: 500 грн за для групи з 10 людей.

Користування рекреаційними зонами: місце для встановлення намету — 20 грн/намет, для розкладання вогнища — 100 грн/вогнище.

Більше послуг тут.

Щоб оплатити послуги парку заздалегідь, зателефонуйте за номером +380979075175, і парк виставить рахунок на оплату.

1 день

У першій половині дня радимо відвідати еколого-туристичну стежку «Устечко — Червоне — Нирків».

Довжина маршруту — близько 6 км. Приблизна тривалість екскурсії — 5 годин. Старт — в урочищі Червоне 48.770633, 25.598346.

Головна окраса маршруту — Червоногородський водоспад. Це — найбільший рівнинний водоспад України, заввишки 16 м. Водоспад складається із двох каскадів, між якими вода вижолобила півтораметрове заглиблення, де можна купатися. Потужні струмені води, якщо сидіти на природних кам’яних полицях, роблять чудовий гідромасаж.

Біля водоспаду — руїни млина ХІХ ст. та місцевої ГЕС, які колись працювали на водоспаді. Млин був найпотужнішим у місцевості; гідроелектростанція працювала до 1960-х років: її закрили, бо виявилася неперспективною.

Водоспад шумить у складеному червоноколірними пісковиками мальовничому каньйоні річки Джурин. Від назви цієї величної місцевості він отримав свою другу назву — Джуринський. Каньйон, схожий на амфітеатр, оточує високий пагорб

 А на вершині пагорба, наче казковий, видніється Червоногородський замок ХVІІ ст. Колись квадратний у плані, із чотирма вежами, перебудований у ХІХ ст. на палац, він зберігся до нашого часу лише частково. Спершу замок виконував оборонну функцію, потім — роль резиденції родини Понінських. Відомо, що під час перебудови замку на палац різьблені декоративні зубці для «корон», які прикрашають вежі, виготовили у Львові: до Червоногорода їх доставляли волами.

2 день

У другий день подорожі можна сплавитися туристичними катамаранами по р. Дністер (ділянка Заліщики — Городок, 14 км, близько 6 годин)

Ранок варто розпочати оглядом панорами Заліщиків і околиць зі стрімкого берега Дністра 48.631345, 25.738902. Коли стоїш там, здається, ніби Заліщики лежать на острові. Неподалік розташований Хрещатицький монастир, закладений у ХVІІ столітті поблизу чудотворного джерела, багатого на іони срібла. Стрімкі металеві сходи ведуть вниз із ярусу на ярус, до храму Іоанна Богослова XVIII століття, від нього — до каплиці, а нижче — до печери. Довкола монастиря виросло село Хрещатик: за однією з легенд, його так назвали через хрест, який стояв біля джерела.

Сплав по р. Дністер починається нижче автомобільного моста, який з’єднує Тернопільську та Чернівецьку області 48.637199, 25.744964. Дністровський каньйон — це ніби геологічна книга про нашу планету, адже тут є відслонення різних геологічних періодів. На лівому березі Дністра лежить Обіжевський ботанічний заказник — заповідник, який оберігає рідкісні рослини, серед яких — лісова лілія, білосніжний підсніжник. Нижче за течією — урочище Стінка-Криве, зона кам’яного ландшафту: скелясті береги з кам’яними карнизами та велетенськими брилами оригінальних форм вивітрювання, схожі на гриби, меблі — це природні «споруди», згадки про крейдовий період (він почався близько 145 млн років тому, а закінчився — 66 млн років тому). Сплав закінчується в с. Городок, навпроти якого в ХІ столітті було слов’янське поселення, а в ХІІ столітті — велике місто Василів, що згадується в Галицько-Волинському літописі. У Городку можна побачити краєвиди подільського степу на схилі Дністра, місце впадіння річки Серет у Дністер. Ці місця полюбляють водоплавні птахи.

Що робити в Заліщиках та околицях:

Замовити сплав по р. Дністер (1—3 дні). Зауважте, що рішенням ОВА Тернопільської області сплави проводять з 10 червня по 1 листопада 2023 року по чітко визначених ділянках річки, зокрема в національному парку.

Музей трипільської культури Печера Вертеба 48.788819, 25.871377

Печера Кришталева 48.688946, 26.088681

Палац Бруніцьких у Заліщиках 48.6366750, 25.7344192

Вхід у Нижній парк у Заліщиках 48.6372376, 25.7346113

Де ночувати: у Заліщиках та околицях є кілька готелів. Радимо готельний комплекс Мішин-Сіті (6 км від Заліщиків), відпочинковий комплекс «Роксоланочка»

Де їсти: у Заліщиках та околицях є ресторани, кафе та магазини.

У цьому національному парку краса природи поєднується з етнічними та історико-культурними надбаннями гуцулів. Це місце, де збереглися традиції, обряди та народні ремесла. А ще — саме тут розташований маєток святого Миколая.

Парк лежить у лісистій частині Покутсько-Буковинських Карпат, і праліси та старовікові ліси є одним із найбільших і найцінніших його багатств. Тут мешкають олені, козулі, кабани, зрідка трапляються бурі ведмеді, рисі, лісові коти. 

Територія парку помережена численними річками та потоками. Найбільші з них — Лючка, Пістинька, Рибниця, Черемош. У гірській місцевості та при виході з гір річки утворюють перекати, плеса, водоспади, які місцеве населення називає «гуками» через гуркіт і шум, які вони створюють. Найкрасивіші місця краю ви пізнаєте під час дводенної програми, яку ми підготували для вас. Приїжджайте до нас разом з друзями, з родиною, з дітьми — ми продумали розваги для дорослих і маленьких туристів!

Куди їхати: адміністрація парку знаходиться в місті Косів, Івано-Франківська обл., вул. Дружби, 84, тел. 097 332 3171 Надія, 097 692 6241 Юлія. Там можна замовити екскурсію, спитати оптимальний маршрут, якщо ви хочете відвідати конкретну локацію.

Чим їхати: щоб найбільше побачити, найкраще їхати автомобілем. Автобусне сполучення найкраще з Івано-Франківськом (92 км), Львовом (235 км). Відстань від Києва до Косова становить 590 км. Найближча залізнична станція — Коломия, до якої можна дістатися потягами: Київ — Чернівці, Одеса — Чернівці, Київ — Рахів, Львів — Чернівці.

Що можна побачити в парку та поблизу:

У національному парку «Гуцульщина» можна відвідати 9 еколого-освітніх стежок, 1 веломаршрут, науково-просвітницький центр із кімнатами-музеями природи, еколого-просвітницький центр «Маєток Святого Миколая», центр гуцульського коня «Гуцулик» та пасіку святого Миколая.

Велосипеди можна орендувати в м. Косів. Адміністрація парку велосипеди в оренду не надає.

Вартість послуг станом на березень 2025 р.:

Актуальні ціни тут.

Оплатити послуги парку заздалегідь можна тут.

1 день

Гуцульщина — це місце, де живуть традиції та ремесла. Якщо ви приїхали сюди на вихідні, то варто розпочати відпочинок із Косівського сувенірного ринку (Косівського базару), оскільки він працює тільки щосуботи до 12:00. Знаходиться тут: 48.316113, 25.109889

У першій половині дня запрошуємо до науково-просвітницького центр парку 48.306223, 25.107834 (повідомте нам заздалегідь про візит).

На території науково-просвітницького центру розводять коней аборигенної гуцульської породи. Можна їх побачити та навіть покататися верхи!  

Туристів-природолюбів кличемо оглянути наші виставки про тварин, комах, птахів, гриби, а ще — гербарії рослин та геологічну експозицію карпатського краю. Ви зможете побачити, як працює лабораторія екологічного моніторингу та мікологічна лабораторія: працівники парку навчилися вирощувати рідкісні гриби в природних умовах!

Якщо ж ви цікавитеся бджільництвом, запрошуємо на нашу пасіку: тут ми розводимо карпатських бджіл, облаштували фотозону та зону відпочинку. За карпатським медом, а також саджанцями декоративних порід дерев і кущів, приїздіть на Пасіку святого Миколая і в науково-дослідний розсадник (попередьте нас про візит). До цієї локації прознакований веломаршрут. 

У другій половині дня радимо пройтись еколого-освітньою стежкою «До оглядового майданчика на г. Острий».

Протяжність маршруту — 1,5 км, тривалість — 1 год. Колір марки — біло-зелений.

«Лісовий коридор». Маршрут починається в с. Город, неподалік м. Косів 48.308250, 25.054260

До вершини г. Острий дорога пролягає лісовим коридором — ґрунтовою дорогою під захистом дерев. Ви побачите букові та грабові ліси, сосни, модрини. Ще тут росте горобина, ліщина, бузина, весняні першоцвіти, можна натрапити на лікарську беладонну, яку гуцули кличуть матриганом і вважають магічною. Якщо ви підіймаєтеся на Острий влітку, під горою можна поласувати малиною та ожиною. Місцеві ліси є домом для козуль, білок, їжаків. Уздовж маршруту ми облаштували відпочинкові зони з альтанками, лавочками, місцями для розведення вогнищ.

Гора Острий. Острий — куполоподібна гора на північному заході хребта Голиця, що відмежована від нього потічком Острий. Висота гори — 584 м над рівнем моря. Острий розмежовує Покутські Карпати та Передкарпаття. 2016 року на вершині гори ми обладнали оглядовий майданчик, звідки видно панорами міста Косова та навколишніх сіл, гірські вершини та хребти Покутсько-Буковинських Карпат: Каменистий, Сокільський, Брусний, Голиця, Зіняків верх, Михалкова, Міська гора.

На завершення дня радимо повечеряти у форельному господарстві  «Хата рибака» біля підніжжя г. Острий. Рекомендуємо скуштувати банош і форель у сметані. Якщо ви подорожуєте власним авто, можна відвідати господарство «Еко-форель» у с. Яворів: прогулятися, відпочити, порибалити та смачно поїсти. 

2 день

На другий день подорожі рекомендуємо відвідати еколого-освітню стежку «На полонину Росохата»

Протяжність маршруту — 1,2 км, тривалість — 1 год. Колір марки — біло-зелений. Еколого-пізнавальна стежка «На полонину Росохата» бере початок від центральної дороги мальовничого села Шешори 48.323009, 24.933815. Маршрут пролягає через заповідну річку Пістиньку до печери Довбуша (річка має статус гідрологічного заказника).

Печера Довбуша. Про історію та призначення печери, що має ім’я відомого опришка Олекси Довбуша, розповідають багато легенд, а от реальних відомостей про неї мало. Вхід до печери був засипаний через зсув близько 60 років тому.

Упродовж кількох років печеру досліджував і очищав від каміння, листя, сміття ентузіаст-дослідник із села Прокурава Василь Петрів. Печера має два тунелі: завдовжки 7 і 27 м. Висота тунелів коливається в межах 2–4 м, ширина — 1–1,5 м. З глибини тунелю витікає джерело. Нібито цей печерний комплекс був основою для грандіозного підземного схрону, але сховок чомусь залишився незавершеним. 

Попід Росохатою. Від печери Довбуша стежка веде вгору, через гірський потічок, до галявини, огорнутої буковим лісом. У дощову погоду в букових лісах часто видно плямисту саламандру, яка за сухої погоди ховається під каміння та повалені дерева. На цьому місці ми облаштували два місця відпочинку з альтанками. Звідси стежка веде плавним підйомом мішаним смереково-буковим лісом, де зростають ялини, явори, сосни.

Полонина Росохата. Упродовж десятків років на високогірній полонині Росохата випасають корів, овець і коней. Виганяють худобу для випасу наприкінці травня — на початку червня. До виходу на полонину ґазди (господарі) ретельно готуються: упродовж року у визначені дні дотримуються посту та інших звичаїв. Наприклад, на Благовіщення, 7 квітня, вівцям обрізають вовну біля хвоста і роблять з неї нитку. У день виходу на полонину вівцям зав'язують шнурок з цієї шерсті як оберіг, ґазда промовляє молитву та йде говорити з худобою, годує її, освячує — і тільки тоді виганяє з обійстя і долучає до ходу. Усі селяни збираються разом і випроваджують худобу  з пастухами під звуки трембіт і рогів, зі співами, танцями, частуванням і благословеннями.  Урочисту ходу зустрічає ватаг з помічниками:  вони приймають худобу і проводять доїння «на міру» (визначають, скільки молока дає корова чи вівця — від цього залежить заробіток господарів). Якщо вам пощастить зустріти ватага, розпитайте його про секрети виготовлення традиційних гуцульських сирів — бринзи, вурди, будзу. На полонині їх можна скуштувати та купити. А ще спільно з ватагом можна приготувати гуцульський банош.

Далі радимо побачити Шешорські гуки — каскад водоспадів на річці Пістинька в межах села Шешори 48.3360610674709, 24.9882248593888. Ще їх називають «Сріблястими водоспадами». Це гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення. У межах села річка перетинає потужну скельну товщу, утворюючи каскад водоспадів; найгучнішими є Великий та Малий Гуки. Нижче Гуків на річці утворилося плесо, яке місцеві мешканці називають «Синє плесо». Особливо мальовничими Сріблясті водоспади бувають узимку в морозну пору — тоді потоки води обмерзають крижаними «наростами» чудернацьких форм. Пістинька вище водоспадів мілководна та має численні перекати, тому влітку в жарку погоду вода в ній добре прогрівається. Нижче кожного виступу річка утворює доволі глибокі й великі заглибини-басейни, у яких можна пірнати і плавати. 

Пообідати після прогулянки радимо в ресторані «Аркан», з якого відкриваються краєвиди водоспадів.

У другій половині дня радимо відвідати в с. Пістинь церкву Успіння Богородиці і Маєток святого Миколая. Дерев’яна церква успіння Богородиці є найстарішою на Гуцульщині. 48.345000, 25.016667  Її ще називають «Варварівською», бо  там зберігається старовинна ікона святої Варвари. Церква стоїть на пагорбі над річкою, а поряд — переправа. Нею колись переправляли труни через річку до кладовища. Відвідати церкву можна під час недільного богослужіння. 

Якщо ви подорожуєте з дітьми, радимо завітати до маєтку святого Миколая 48.344000, 25.045475. Його помічники охоче відкриють вам двері Маєтку, розкажуть про життя та побут господаря. Ви зможете відвідати пошту Миколая, куди щорічно приходять тисячі листів від дітей з усіх куточків України, кімнату новорічно-різдвяної іграшки, де навіть влітку панує атмосфера Різдва, робочий кабінет і покої Миколая. На території Маєтку облаштовано дитячий, спортивний майданчики, місця відпочинку, будиночки гуцульських ремесел, фотозони.

Що ще можна побачити в парку та поблизу:

Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини, інформація тут

Косівський сувенірний ринок (Косівський базар) 48.316506, 25.111411. Працює щосуботи.

Скельний комплекс Терношорська Лада 48.229019, 24.915553

Що робити в Косові та околицях:

Відвідати майстрів гуцульських ремесел, приватні музеї та взяти участь у майстерках

Побачити, як готують гуцульські сири, і спробувати їх у високогірній сироварні «Далекі гори» в с. Снідавка

Де ночувати: для туристів на території нацпарку «Гуцульщина» облаштовано два рекреаційні будиночки з двомісними номерами та зручностями в с. Шешори. Телефон для замовлення — 0676884491

Де їсти: страви та заклади рекомендуємо на своєму сайті.

Уздовж мальовничого Дністра на славетних княжих землях розкинувся Галицький національний природний парк — місце неповторних краєвидів і природних скарбів. Вас зачарують букові ліси з карстовими скелями та печерами, мальовничі урочища й водойми. На території парку збереглися історично-архітектурні пам’ятки — церкви, мости, музеї, криниці доби середньовіччя, тому ваша поїздка буде приємною та пізнавальною!

Куди їхати: адміністрація парку знаходиться в Івано-Франківській області, с. Крилос, вул. Галицька, 1, 096 366 1216 (до м. Галич — 5 км).

Чим їхати: щоб найбільше побачити, найкраще їхати автомобілем. Автобусне сполучення найкраще з Івано-Франківськом (25 км). Галич має залізничне сполучення з Києвом, Львовом, Одесою, Чернівцями, Полтавою. Відстань від Києва — 588 км.

Що можна побачити в парку та поблизу:

У Галицькому національному парку можна відвідати 7 туристичних маршрутів, музей природи, Центр реабілітації та реінтродукції диких тварин.

Вартість послуг станом на червень 2023 р.:

1. Вхід на територію Центру реабілітації та Музею природи — 70 грн (дорослий), 30 грн (дитячий).
2. Відпочинок у рекреаційному пункті «На старій Галицькій дорозі» (альтанки з накриттям та мангалом) — 200 та 320 грн за альтанку.
3. Супровід екскурсовода (у Центрі реабілітації диких тварин) — 150 грн/група.
4. Супровід екскурсовода маршрутами першого та другого днів — уточняти в парку (0963661216).

Оплатити послуги парку можна готівкою на місці. Актуальні ціни.

1 день

Цього дня ви побачите пам’ятки природи в Галицькому національному природному парку та давньоруської історії — у національному заповіднику «Давній Галич». Радимо відвідати туристичний маршрут «Княжа криниця — Замкова гора», початок якого тут: 49.085740, 24.697937.

Марка маршруту синьо-червона. Довжина — 7,4 км.

Музей історії Давнього Галича 49.085011, 24.697401 — це відділення національного заповідника «Давній Галич». Вартість відвідування можна подивитися тут. Екскурсії: 0969581736, Тарас Зіньковський, 0983506553, Ганна Жолоб.

Галичина могила. В урочищі Качків, на південно-західній околиці Крилоського городища, між внутрішніми та зовнішніми оборонними валами старого Галича стоїть одинокий курган. Колись це був високий пагорб, що вивищувався над стольним містом, охороняючи підступи до нього. «Галичиною могилою» цей пагорб називав ще автор Галицько-Волинського літопису (початок ХІІІ ст.).

Успенський собор. Це — чинний греко-католицький храм, пам’ятка архітектури національного значення. На білокам’яних блоках-квадрах, з яких змуровано стіни церкви, є численні графіті — написи, видряпані на камені. Здебільшого вони датовані ХІІ—ХІІІ ст.

Княжа криниця За кількасот метрів від фундаменту Успенського собору споконвіку б’ють з-під землі холодні джерела, що дають початок струмкам, які несуть свої цілющі води до літописної річки Лукви. Джерел було небагато, тому люди їх дуже берегли. Особливо піклувалися про одне з них — Княжу криницю. Її вода нібито давала силу й наснагу давньоруським воїнам, робила їх невразливими до ворожих стріл і мечів.

Пам’ятник-символ «Меч і рало» 49.083168, 24.706744 споруджено на тому місці, де в княжі часи пролягла перша лінія оборонних валів Галицько-Волинської держави, в урочищі Прокаліїв сад.

Музей архітектури та побуту «Прикарпаття просто неба» 49.082439, 24.707275

Музей просто неба (скансен) є структурним підрозділом Національного заповідника «Давній Галич». Він лежить на території давнього городища, на першій лінії оборонних валів, навпроти урочища Прокаліїв сад. Тут ви познайомитеся з архітектурою і побутом жителів Прикарпаття кінця ХVІІ — початку ХХ ст. На площі 6,8 гектарів огляньте «мікросела» чотирьох етнографічних районів Прикарпаття: Покуття, Гуцульщини, Бойківщини та Опілля. Замовити екскурсію можна за номерами: 0967429129, Леся Михальчук, 0987774384, Роман Коновалов.

Скрізь на маршруті між пам’ятками природи ви будете йти грабово-буковим лісом.

Музей «Природа землі Галицької» 49.096805, 24.715610 Весь наш парк обійти складно за два дні, тому запрошуємо вас у наш музей, де ви побачите копію Галицького національного природного парку з типовими й унікальними природними комплексами й екосистемами: водно-болотною, лучно-степовою та лісовою.  

Центр реабілітації та реінтродукції диких тварин 49.096412, 24.715463 із 2007 року приймає в Галицькому парку (с. Крилос, вул. Галицька, 1) хворих і скалічених тварин, які не можуть самостійно вижити в дикій природі. Після реабілітації звірів повертають у дику природу (якщо це можливо).

Екзотаріум і дендрологічний парк. Якщо місцевими лісами ви намилувалися, радимо завітати до нашого екзотаріуму. Тут ви побачите близько 100 видів екзотичних дерев, як-от ягідний тис, кизильник, барбарис.

Старостинський (Галицький) замок 49.119542, 24.729248 Галицький замок споруджено в середині ХІV ст., однак його попередника вперше згадують 1114 р. як укріплену цитадель — замок галицьких князів; потім належав польським вельможам.

Пам’ятник королю Данилу Галицькому на центральній площі м. Галича встановили в день святкування 1100-літнього ювілею міста, 22 вересня 1998 року.

2 день

У другий день подорожі пропонуємо об’їхати велосипедом Бурштинське водосховище, охолоджувач Бурштинської ТЕС.

Маршрут: м. Бурштин — с. Коростовичі — Касова Гора. Маршрут розрахований на 7–8 годин із зупинками в альтанках для відпочинку й обіду. 

Веломаршрут завдовжки 9 кілометрів починається в місті Бурштин, поблизу Могили героїв УПА та закінчується біля підніжжя Касової Гори. У селі Коростовичі ми облаштували оглядову вежу для спостереження за птахами Бурштинського водосховища та розмістили стенди, де можна прочитати про місцевих птахів. Вежа відчинена весь рік.

Навесні радимо заїхати на оглядовий майданчик у лісовий масив парку — щоб спостерігати за колонією сірих чапель. Завершується маршрут Касовою горою — огляньте це рідкісне поєднання скелястих горбів і гіпсових скель, вкритих реліктовою степовою рослинністю.

Парк велосипедів в оренду не надає, тому потрібно мати власний транспорт.

Що ще можна побачити в парку та поблизу:

Музей караїмської історії та культури, інформація тут

Що робити в Галичі та околицях:

Оглядовий майданчик на Сокільських скелях з краєвидом на річку Лімницю. 49.099338, 24.627827

Руїни Маріямпільського замку з оглядовим майданчиком на долину Дністра. 49.028080, 24.847683

Де ночувати: найкраще ночувати в Івано-Франківську, де багато готелів, ресторанів, кафе.

Де їсти: у Галичі та околицях є кілька ресторанів («Веранда», «Гали вежа», «Galician Miller»), кафе та магазинів.

Мальовничі гори, грайливі потоки гірських річок, чисте цілюще повітря, неосяжні багатства лісів, історико-архітектурні та природні пам’ятки — усе це про національний природний парк «Вижницький». Сюди приїжджають набратися сили у первозданної природи, попити цілющої «залізної» води, відпочити біля 250-літнього бука, помилуватися дивом природи — скелями Протяте каміння.

Територія парку стала безпечною домівкою для рідкісних рослин, як-от орхідеї, і тварин: тут можна побачити саламандру плямисту, кота лісового, бурого ведмедя та рись. Маршрут, який ми пропонуємо в цій програмі, доступний для родин із дітьми. Ви добре відпочинете та дізнаєтеся таємниці природи Карпат на наших екологічних стежках. 

Куди їхати: адміністрація парку знаходиться в селищі Берегомет, вул. Центральна, 27А, Чернівецька область, тел. 03730 36906, 0985891200, 096 397 95 41. Там можна замовити екскурсію, спитати оптимальний маршрут, якщо ви хочете відвідати конкретну локацію.

Чим їхати: щоб найбільше побачити, найкраще їхати автомобілем. Автобусне сполучення найкраще із Чернівцями (58 км). Відстань від Києва до смт Берегомет становить 590 км.

Що можна побачити в парку та поблизу:

У Вижницькому нацпарку можна відвідати 4 екологічні стежки, 10 еколого-туристичних маршрутів та 1 авто-пішохідний маршрут.

                   Вартість послуг станом на червень 2023:

Перелік та розцінки платних послуг 

Екскурсія еколого-просвітницьким центром — 50 грн; екскурсії еколого-туристичними маршрутами та стежками — 500—800 грн/група. Детально дивіться тут. 

Оплатити за послуги парку можна тут

1 день

Перший день подорожі пропонуємо розпочати зі знайомства з еколого-просвітницьким центром 48.169785, 25.324635, де можна оглянути виставки про природу Карпат та її вразливі види — «Чотири пори року» та «Саламандра й шафран», познайомитися зі свійськими та дикими тваринами парку в куточку живої природи.

Після цього рекомендуємо відвідати екологічну стежку «Стіжок». Починається стежка недалеко від екоцентру. Протяжність маршруту — 4 км, тривалість — 4 год, колір марки — коричнево-білий
Стежка стартує на правому березі річки Сірет. Ідучи нею, ви побачите урочище Стіжок — візитівку селища Берегомет і перлину національного парку «Вижницький». Воно вражає своєрідністю рельєфу, барвами лісових насаджень, буйними травами на сіножатях. Вершини Малого і Великого Стіжка височіють над кришталевою річкою Сірет і здаються сестрами-нерозлийвода. Обабіч стежки — ялицево-буковий ліс та красуні-модрини. 

А ви знали, що модрина — це єдине хвойне дерево, яке скидає на зиму голки? А ще модрина утворює багато пилку, який збирають бджоли. Цікаві факти про стежку та її мешканців ми розповідаємо на інформаційних стендах.

Рекреаційний майданчик «Криничка» 48.15549182889251, 25.331229757841818
У цьому місці радимо спробувати воду з джерела «Стіжок». А неподалік росте фаутне дерево (від англ. fault — дефект). Це дерево з вадами стовбура (фаутами): дуплами, сухобокістю, тріщинами, напливами деревини, ушкодженнями гнилизною та іншими грибними хворобами. Такі дерева залишають, щоб тварини та птахи могли знайти прихисток для життя чи гніздування, а під корою — здобути собі їжу. Трохи далі ви побачите огороджений мурашник, а біля нього — стенд про роль цих комах у лісі.

Поляна «Ріжа» 48.15013893102987, 25.33594093206151
Багатство рослинного світу, розмаїття фарб і аромат гірських квітів дарують насолоду та усувають втому. В урочищі Стіжок зростає 12 видів червонокнижних рослин, які ви зможете побачити на власні очі. Вздовж стежки висаджена алея з 12 порід дерев, які найбільш розповсюджені на території національного парку. Ви навчитеся розрізняти дерева за формою листочка і крони, кольором стовбура, за насінням та іншими ознаками. З вершини поляни буде видно перші краєвиди на долину урочища Сухий та гірськолижний курорт «Мигове». Тут у затишному куточку, між дерев, ми поставили столи з лавками для перепочинку.

Вершина гори Малий Стіжок 48.15273515767122, 25.33720405405645
Піднявшись на кінцеву точку маршруту — вершину гори Малий Стіжок, ви побачите довколишні поселення як на долоні. На краю каменя стоїш, наче над прірвою, і з висоти пташиного лету споглядаєш красу природи. Недаремно саме тут зустрічають свій перший світанок дорослого життя випускники шкіл. Відпочити чи сховатися від дощу можна в альтанці. Поруч височіють химерні скелі, а ще можна зайти в печеру Довбуша завдовжки 10 м і заввишки 3,5 м.

2 день

На другий день ми радимо пройтись еколого-туристичним маршрутом «Кам’яне кільце парку», що починається тут 48.189851, 25.156941.

Перевал Німчич. Перевал Німчич — одне з найбільш мальовничих місць у Буковинських Карпатах. Звідси відкривається широка панорама долини річки Черемош та її меандрів і неповторні краєвиди довколишніх гір. На перевалі Німчич розбудовано туристичний комплекс із рестораном, готелем, витягами та інформацією про культуру й побут буковинських гуцулів, історію місцевості, факти з життя видатних особистостей, які тут побували — Лесі Українки, Івана Франка.

Підніжжя гори Просічка. 48.17906985572318, 25.15398292169053 Біля старенької каплички маршрут роздвоюється: ліворуч проходить легша стежка, без крутих підйомів і спусків. Вона виводить вже до останньої гряди урочища Протяте каміння. Друга стежка підіймається круто вгору та виводить на гору Просічка (913 м над рівнем моря). Це найвища точка на маршруті, звідси по обидва боки ви побачите  чудові краєвиди: праворуч — долину річки Черемош, ліворуч — урочище Лужки з річкою Виженкою і хребет Баньків. Далі проглядається поляна Татолове, ще поодаль — урочище Бука.

Соколине око, Протяте каміння. 48.16523062720033, 25.16138033184186  Протяте каміння — це геологічна пам’ятка природи. Туристів вражає скупчення велетенських скель, яким дощі, вітри надали химерних форм, утворили в них тріщини, гроти, печери. Кам’яні велети дивують своєю висотою. Вони ніби прорізані (протяті) на окремі відроги, через що й дістали назву. Особливу увагу бере на себе Соколине око — кам’яна арка, що дійсно нагадує око, вигинається в скелі 40 метрів заввишки (це як 12-поверхівка!). На неї легко вийти верхньою стежкою і заглянути в «око». Верхня плита каменя утворює аркаду, з-під якої на дно каньйону веде крутий схил. З каміння стирчить багато скоб, штирів, кілець: це місце популярне серед альпіністів, бо зворотний бік скелі досить стрімкий.

Хутір Околена. 48.157607850190765, 25.167706834465363  Стежкою виходите до хутора Околена і, повернувши ліворуч лісовою дорогою, спускаєтесь до річки Виженка. Тут знову треба повернути ліворуч, щоб іти за течією річки до приватної бази відпочинку «Трембіта». У цьому місці цивілізація зустрічається з недоторканою природою — шумом гірського потоку та щебетом пташок, шепотом старого лісу та відлунням вашого голосу, яке відбивається від скель. 

Джерело «Лужки». 48.1743252317888, 25.180773070334528  Унікальне за хімічним складом, це одне з трьох у Європі джерел із сульфатно-алюмінієво-залізистою водою. Нею лікували малокрів’я та озоровлювали тіло ще за часів Австро-Угорщини. Пити воду можна лише на місці, бо вже через кілька годин вона втрачає цілющі  властивості.

Рекреаційний пункт «Лужки». 48.19743197129558, 25.1585139081601  Дорогою до кінцевої точки маршруту вашу увагу привертатимуть численні мальовничі водоспади по обидві сторони, відслонення потужних пісковиків у правому борту річки Виженка — стіна висотою до 25 м, складена нахиленими шарами пісковиків, Чорна та Біла скелі з лівої сторони дороги та мальовничі відвали верхньо-стрийської підсвіти в правому березі річки Виженка.

Альтернатива — Пройтися еколого-туристичним маршрутом «Мальовничі краєвиди Кінашки»

Що ще можна побачити в парку та поблизу:

Музей коледжу прикладного мистецтва, інформація тут

Що робити в Берегометі та околицях:

Скуштувати меду та провести сеанс апітерапії на бджолиній пасіці

Покататися верхи в кінно-спортивному клубі Migovo stables

Піднятися канатно-підвісною дорогою

Де ночувати: радимо рекреаційний будиночок нацпарку в урочищі Стебник. На нашому сайті є інформація про садиби та готелі. Для прихильників наметового відпочинку створені рекреаційні пункти. Також неподалік розташований відомий курорт Мигово.

Де їсти: парк рекомендує спробувати страви місцевої кухні — крученики, картоплю по-буковинськи, запечену з салом, цибулею та зеленню, фаршировану рибу, перець, грибочки, яблука в листковому тісті, банош.