Національний природний парк «Дермансько-Острозький» лежить у найвужчій частині Малого Полісся — Острозькій прохідній долині, у заплаві річки Збитинка, що протікає між мальовничими пагорбами Мізоцького кряжу та Кременецькими горами. Завдяки географічному положенню та ландшафту, сформованому рухом льодовика, що все «змітав» на своєму шляху, ця долина є перехідною зоною. Вузька смуга поліських ландшафтів дна долини оточена краєвидами, характерними для лісостепової зони в межах Волинської та Подільської височин.

Тому тут такий багатий рослинний і тваринний світи: 50 видів рослин та 64 види тварин, які оберігає парк, занесено до Червоної книги України. Самих орхідей у лісах, на луках і болотах зростає 18 видів! Полюбляють цей парк бьордвочери: адже тут зареєстровано 168 птахів.

З другого боку, подорож у цей парк познайомить вас з історією Волинського регіону — від давніх княжих часів до ХХ століття, бо під час мандрівки, яку ми пропонуємо, ви побуваєте на місці найбільшого бою між формуваннями НКВС СРСР та силами УПА. Пізнайте історію, пориньте в природу в національному парку «Дермансько-Острозький»!

Куди їхати:

Адміністрація парку знаходиться в Рівненській області, м. Острог, пр-т Незалежності, 9.

Детальніше дізнатися про кожну локацію та замовити екскурсію можна за телефоном +380968881688 — Галина Кальчук.

Чим їхати: щоб найбільше побачити, найкраще їхати автомобілем. Автобусне сполучення найкраще з м. Рівне (47 км). Відстань від Києва до Острога становить 335 км.

Що можна побачити в парку та поблизу:

У нацпарку «Дермансько-Острозький» можна відвідати 3 екологічні стежки, 1 піший туристичний маршрут, 1 велосипедний маршрут.

Вартість послуг станом на червень 2023 р.:

Екскурсія екологічною стежкою — 500 грн (за 1 групу до 10 осіб, за кожну наступну людину — 50 грн); для дітей 6—16 років — 50 % вартості.

Оплатити послуги парку можна тут.

Актуальні ціни.

1 день

У перший день кличемо вас познайомитися з природою нашого парку. Почнемо з екологічної стежки «Від Волині до Поділля».

Протяжність маршруту — 2 км, тривалість — 1,5 години. Маршрут промаркований, колір марки — біло-жовтий. Старт тут: 50.305072, 26.242105

Маршрут починається в селі Буща Здолбунівського району, що розкинулося на мальовничих пагорбах Мізоцького кряжу Волинської височини. Рухаючись маршрутом, ви побачите, як різко змінюється рельєф та природні умови: від широколистяних грабових, дубово-грабових лісів Мізоцького кряжу, що зростають на підвищеннях, розрізаних численними ярами та балками, до найвужчої частини Малого Полісся — Острозької прохідної долини. Долина утворилася внаслідок стоку талих льодовикових вод. Зараз це заболочена заплава річки Збитинка, у якій і лежить більша частина національного природного парку «Дермансько-Острозький».

Річка Збитинка (Свитенька). Загальна довжина Збитинки — 56 км. У річку впадають невеликі річечки: Бущанка (у селі її називають Джерелиця), Піщанка — та багато струмків. Поряд із містком через річку місцеві «гідромеліоратори» — бобри — побудували греблю, можна тут помітити й боброві хатки. Проходячи стежкою через заболочений вільховий ліс, ви потрапите на відоме Бущанське болото.

Бущанське болото (місцева назва болота — Перетоки) за типом живлення належить до низинних боліт. Укрите травою і мохом, воно має торфові поклади, місцями досить обводнене і важкопрохідне.

У другій половині дня запрошуємо на екологічну стежку «Урочище Вільхава»

Протяжність стежки — 2 км, тривалість — 1 година. Старт тут: 50.281192, 26.163588

Екологічна стежка веде з околиць села Мости в напрямку села Зелений Дуб неподалік від Гурбенського монастиря, урочищем «Вільхава».

Ми встановили інформаційні стенди, які розкажуть вам про місцеву природу: ви поринете в дивовижний світ орхідей, дізнаєтеся, про що мовчать могутні дуби й  у чому велика користь маленької мурашки, довідаєтеся про рослини-чужинці.

2 день

Другий день подорожі пропонуємо присвятити знайомству з історією Волинського регіону. У першій половині дня варто здійснити екскурсію Державним історико-культурним заповідником міста Острога. Він об’єднує кілька пам’яток.

Острозький замок — резиденція родини князів Острозьких. Замковий архітектурний комплекс складається з Мурованої вежі, Нової башти, Богоявленського собору та дзвіниці. Острог відомий своєю греко-слов’янською школою, яку заснував Василь Острозький і яка потім виросла в Академію, а також друкарнею, де працював один із першодрукарів — Іван Федоров. Неподалік Острога, у с. Межиріч, варто оглянути Свято-Троїцький чоловічий монастир. Ми вважаємо його одним із наймальовничіших оборонних монастирів України.

Новомалинський замок 50.296998, 26.370649. Перша згадка про мурований замок сягає 1392 року, коли новий власник цієї землі, литовський князь Свидригайло, вражений місцевими панорамами, вирішив збудувати тут твердиню. Назва замку походить від імені шляхетської родини Єло-Малинських, яким Свидригайло подарував замок. У ХIV—XV ст. Новомалинський замок був одним із найкрасивіших на Волині, мав п’ять п’ятигранних башт, з’єднаних мурами, в’їзну браму й міст через рів. Під час 2 Світової війни замковий комплекс зазнав значних руйнувань, більше його не відновлювали.

У другій половині дня рекомендуємо пройтись орнітологічною екостежкою «Заплавою річки Збитинка»

Протяжність маршруту — 3 км, тривалість екскурсії — 2 години. Старт стежки — поряд із Новомалинським замком.

У національному парку зареєстровано 168 видів птахів. Для кожного виду птахів територія водно-болотних угідь заплави річки Збитинка відіграє різну роль. Одні тут розмножуються, інші зимують чи використовують територію під час міграції, деякі трапляються лише під час випадкових зальотів.

На території водно-болотних угідь заплави річки часто можна побачити чорного лелеку, який харчується на луках, а гніздується в лісах у заплаві. На гніздуванні можна побачити сірого журавля, погонича, сіру чаплю, очеретяного луня, мартина, велику чепуру. Мігрують через парк деякі види куликів, серед яких — пісочник малий, грицик великий. Часом залітає рідкісний хижак — скопа. Звичні мешканці парку — синиця вусата, плиска біла, ластівка берегова, а яскравий птах-рибалочка полює на дрібну рибу у водоймах.

Що ще можна побачити в парку та поблизу:

Музей історії Національного університету «Острозька академія»

Старовинний млин у селі Мости. Діючий водяний млин середини ХІХ ст. на річці Збитинка.

Село Будераж. Будеразьке городище. Пам’ятка археології національного значення. Лежить на захід від села, на півострові, на лівому березі річки Збитинка. Городище складається із трьох пам’яток епохи бронзи, ранньої залізної доби та доби України-Русі.

Урочище «Гурби». Місце найбільшого бою між формуваннями НКВС СРСР та силами УПА, що відбувся наприкінці квітня 1944 року. Можна відвідати Свято-Воскресенський чоловічий монастир та меморіальний комплекс «Героям Гурбенської битви».

Сімейна молочна ферма «Юнікасоль» у с. Буща Рівненського району Рівненської області. Це перша показова молочна ферма на Рівненщині в рамках проєкту ПРООН та уряду Швеції. Щоб відвідати молочну ферму, напишіть їм у Facebook.

Де ночувати: готелі та зелені садиби в регіоні розташування парку є на сайті.

Де їсти: в Острозі є ресторани, кав’ярні, піцерії, супермаркети та магазини.

Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща» у Луцькому районі Волинської області — це вікові бори та діброви на півдні Полісся, помережані річками й озерами. Ці ліси бережуть пам’ять про історію краю — європейських правителів і вельмож на полюванні у князя Вітовта, бої Брусиловського прориву, а ім’я Радзивілів досі збереглося у назвах урочищ. Тут можна побачити свідків історії — трьох 700-річних дубів-велетнів у с. Городище, спробувати розгадати таємниці Чортового болота, а якщо пощастить, зустріти володаря цих лісів — зубра. Пішки, велосипедом чи на байдарці ви можете відкрити для себе особливості пущі з нашою мережею туристичних шляхів — близько 600 км!

Що можна побачити в парку:

У парку «Цуманська пуща» можна відвідати 14 туристичних маршрутів. Усі маршрути доступні, але перед мандрівкою радимо спитати працівників парку про стан доріг, екологічних стежок і водних маршрутів.

Ми пропонуємо дводенну програму для подорожі на авто та пішки, під час якої ви побачите чудові краєвиди, відчуєте дух старовини, познайомитеся з історією та архітектурою Волині й Рівненщини.

Куди їхати:

Адміністрація парку знаходиться у Волинській області, у м. Ківерці (вул. Вишневецького, 3А, тел. +380336540333, 0673328473). Екскурсії проводимо в будні та вихідні дні. Замовляти екскурсію слід завчасно (хоча б за тиждень). 

Подорож за цією програмою слід починати з м. Луцьк (виїзд на Рівне). 

Чим їхати:

Щоб побачити якнайбільше, їхати треба автомобілем чи автобусом (організованою групою). Якщо потрібно, парк  допоможе замовити автотранспорт. Автобусне сполучення найкраще з Луцьком (до 70 км), Рівним (39 км).

Вартість послуг станом на червень 2024 р.:

Ціна за екскурсію: дорослі - 100 грн, діти до 14 років - 50 грн.

Діють пільги на відвідування (цю інформацію уточняйте в парку).

Користування пунктами відпочинку (дитячі майданчики, альтанки зі столами, лавками, місцями для багаття, туалетами) на території парку безоплатне.

Оплатити роботу екскурсовода можна за QR-кодом або перерахувавши кошти на рахунок парку (реквізити є в екскурсовода). Щоб оплатити заздалегідь, зателефонуйте в парк — і вам надішлють реквізити. 

1 день

Виїзд із м. Луцьк. Мандрівка автотранспортом. 

У перший день мандрівки за маршрутом м. Луцьк — Горинські крутосхили (65 км) пропонуємо зупинитися в таких пунктах:

Село Піддубці. Село Піддубці — одне з найстаріших на території Волинської області. Перша згадка про нього датована 1322 роком у грамоті князя Любарта Гедиміновича. Діюча церква Святої Покрови XVIII ст.  — цікавий взірець барокової архітектури на Волині. 

Село Звірів, музей декоративного мистецтва Галини Міндер (телефонуйте: 0993299973, 0971565279). Невеличка будівля музею розташована над автомобільною трасою Луцьк — Рівне на околиці села. У ньому ви побачите експонати, які зібрала чи створила Галина Міндер: лісові скульптури, ляльки-мотанки, стародавню та сучасну вишивку, старовинні книги.

Селище міського типу Цумань. Радимо оглянути 2 культові споруди: Свято-Покровський мурований храм, побудований у 1843 році на місці згорілої дерев’яної церкви, і костел святого Аргентина (Аргентинуса). Його збудовано 1936 року в стилі романської архітектури італійських святинь коштом олицького князя Януша Радзивіла (Олика — селище неподалік). З 1957 року в приміщенні костелу працює будинок культури. 

Село Грем’яче. На дорозі зі смт Цумань, на виїзді із села Грем’яче, є вказівник «Джерело». Його ви побачите на мальовничому узбережжі річки Путилівки (гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення). Рекомендуємо взяти із собою тару й запастися смачною джерельною водою. 50.83250536913217, 25.923060262101657

Горинські крутосхили 50.8492174001251, 26.036002751950132. Це одна з найвідоміших природно-заповідних територій Цуманської пущі завдяки мальовничим ландшафтам і багатій рослинності. Місцеві крутосхили є своєрідною ілюстрацією поєднання Полісся та Лісостепу. Узбережжям річки Горинь іде екологічна стежка завдовжки 2,7 км. Поряд із початком стежки — будівля лісництва. Біля будівлі — невеликий парк, дві альтанки, криниця. Стежка виходить до санаторію матері й дитини «Пролісок» та санаторію «Червона калина».

Заплава на р. Путилівка 50.82668363316792, 26.0172277701598. Біля санаторію «Пролісок» є ще одна екологічна стежка — «Над річкою Путилівкою» протяжністю 2,8 км. Вона закінчується біля заплави на р. Путилівка поблизу с. Мочулки. Тут гніздиться багато водоплавних птахів, як-от мартини, крижні, попелюхи, лебеді-шипуни.

2 день

Селище міського типу Клевань

Замок князів Чорторийських із мостом-віадуком 50.743077810136676, 25.966685461373068. Замок із 1475 р. височіє на крутому пагорбі над річкою Стубла (нині в руїнах). Орієнтуйтеся на блакитного кольору церкву Різдва Христового. Шлях до замку пролягає повз цю церкву. Біля  підніжжя замку ви побачите віадук, що поєднує його із церквою. 

Благовіщенський римо-католицький храм. Побудований у 1590 році в стилі раннього бароко. Південніше від костелу височіє прямокутна дзвіниця. Зберігся цегляний паркан із брамою та прямокутним фронтоном. З 1947 р. до 1991 р. костел стояв пусткою із наглухо забитими вікнами та дверима. У 1991 р. розпочалася реставрація костелу та його відродження як культової споруди. 

Церква Різдва Христового. У 1777 році недалеко від фамільного замку було зведено церкву в ім’я Різдва Христового, у 1842 побудовано кам’яну дзвіницю. У 1862 році — змінено перекриття та споруджено дерев’яний купол, а у 1882 — 1884 церкву прикрашено багатим розписом. Під час воєн її було понищено, нині храм працює.

«Тунель закоханих» у смт Клевань. 50.75381651308784, 26.0426391549712. Зелений тунель у лісовому масиві — це ботанічний феномен, утворений деревами та кущами, які сплелися між собою та утворили дивовижний щільний коридор точної аркової форми. 6-кілометровий «Тунель кохання» ви знайдете на відрізку залізничної колії, яка поєднує селища Клевань і Оржів. Доїзд: від старої частини Клевані рухатися трасою в бік Рівного й повернути наліво в Клевань—1, на перехресті в с. Зоря.

Колегіальний костел Святої Трійці в смт Олика, 1635–1640 рр. 50.72264736734313, 25.81353423908281. Костел збудовано в 1635—1640 роках за проєктом архітекторів Бенедетто Моллі та Джованні Маліверна. Його зведено в стилі римського храму Іль Джезу (Святого імені Ісуса). Храм пишно декоровано скульптурами святих (Войцеха, Станіслава, Петра й Павла) та різьбою у виконанні львівського скульптора Мельхіора Ампелі. У крипті колегіати — усипальниця роду Радзивілів. Станом на червень 2023 року триває реставрація храму. 

Петропавлівський костел у смт Олика, 1460 р. Неподалік від дзвіниці колегіального костелу можна побачити менший — костел Святих Петра й Павла, один із найстаріших на Волині, побудований у 1460 році. У цьому храмі можна відвідати службу. 

Замок Радзивілів бастіонного типу в смт Олика, 1570 р. 50.72366504612325, 25.80751221744523. Один із перших замків бастіонного типу, який побудували князі Радзивіли в 1558 році. Значно понівечений після 1939 року. Приміщення замку використовували як психіатричну лікарню. Нині в одній із кімнат діє музей. На території є залишки ландшафтного парку, з екскурсоводом можна оглянути підземелля, оборонні мури, внутрішній двір, в’їзну браму. Замковий комплекс квадратний у плані — мав чотири кутові бастіони зі сторожовими вежами (частково залишились два бастіони). 

Брама польського цвинтаря в смт Олика, XVII ст. За кілометр від центру Олики (вул. Миловицька) можна відвідати старе польське кладовище. Цікавою є в’їзна брама, склеп-усипальниця та кілька пам’ятників. Кладовище зруйноване та закинуте.

Де ночувати:

Переночувати можна в санаторіях «Пролісок», «Червона калина», попередньо забронювавши будиночок чи номер. Санаторії спеціалізуються на лікуванні хвороб опорно-рухового апарату, серцево-судинної, ендокринної та нервової систем, захворюваннях органів травлення та органів дихання. На березі річки Путилівки облаштовано декілька зон відпочинку.

У смт Клевань є готель «Скольмо», де можна замовити номер.

Де їсти:

Організувати харчування можна в санаторіях «Пролісок» та «Червона калина» за попереднім замовленням. Також у селищах Цумань, Клевань та Олика є кафе, де можна смачно поїсти. На запропонованому маршруті над дорогою є пункти відпочинку з альтанками, столами та місцем для багаття. Якщо взяти із собою посуд і продукти, можна приготувати їжу на вогні.

Що можна відвідати поблизу парку:

Луцьк: замок Любарта,  музей Корсаків, музей Волинської ікони;

с. Пересопниця (Рівненська обл.): культурно-археологічний центр «Пересопниця»; 

Смт Олика: Олицький замок, відділ Волинського краєзнавчого музею; 

Урочище Лопатень (нацпарк «Цуманська пуща») 50.966385009669615, 25.82673822921918: Музей волинського лісу та історико-природничий музейний комплекс;  

С. Жидичин: Свято-Миколаївський монастир, Палац митрополитів (1723 р.), Свято-Миколаївська церква (1723 р.) та джерело в урочищі Святий дух;

Смт Рокині — музей історії сільського господарства Волині.

Ужанський національний природний парк — це місце, яке поєднує дику природу, багатства культурної спадщини та історію — тут пролягала Руська путь, давній торговий шлях, а у ХХ столітті відбувалися бої двох світових воєн. На території парку ростуть тисячолітні дуби, букові праліси та сходяться кордони трьох держав — України, Польщі та Словаччини. Тут збережено дерев’яні церкви XVII—XVIII століть, залишки військових укріплень часів Другої світової війни, поховання Першої світової війни. Гірські джерела, поїздки австрійською залізницею — ми підготували насичену програму!

Що можна побачити в парку:

Під час воєнного стану в парку діють обмеження; доступний маршрут «Ужоцький перевал – витік річки Уж – село Ужок» та екостежки. Але навіть попри обмеження тут можна багато побачити.

Куди їхати:

Адміністрація парку знаходиться в селищі Великий Березний, вулиця Рибарська, 18, телефон +38 099 790 99 10.  

Тут можна замовити екскурсію.

Чим їхати:

Територією парку проходить автомобільна дорога Н13 Львів — Ужгород, тому зручно відвідувати парк автомобілем. Можна доїхати потягом (сполучення Ужгород — Львів, станція — Великий Березний). Автобусне сполучення найкраще з Ужгородом (50 км). Відстань від Києва до Великого Березного — 753 км.

Вартість послуг станом на червень 2023 р.:

Екскурсії екологічними стежками та туристичними маршрутами — 30 грн/ос для дорослих, 15 грн/ос — для дітей. Супровід гіда — 200 грн\год, автобусна екскурсія — 300 грн/ос (група 8—10 людей), ночівля в кімнатах садиби Новостужицького відділення — 90 грн/ліжко, ночівля в дерев’яному будинку — 120 грн/ліжко.

Оплатити послуги парку заздалегідь можна тут; слід зберегти квитанцію.

Актуальні ціни.

1 день

У перший день подорожі пропонуємо проїхатися горами. Сідайте в приміську електричку Мукачево — Сянки на зупинці Жорнава (або Ужгород, Великий Березний) — і їдьте до зупинки Сянки. Ця залізниця прокладена ще за часів Австро-Угорської імперії. Вона пролягає через Ужоцький перевал (889 м.) і вражає краєвидами з вікна потяга. Особливо ми рекомендуємо відтинок від села Волосянка до села Сянки. У Сянках радимо піднятися на Ужоцький перевал та відвідати оглядовий майданчик 48.996021, 22.882527. Звідти ви побачите північну частину парку, Вододільний хребет.

Далі радимо пройти туристичним маршрутом звідси 49.002945, 22.888653 до витоку річки Уж 48.967210, 22.910725 (близько 4 годин). Він проходить схилами Вододільного хребта. Маршрут веде до села Ужок, де ви можете побачити  дерев’яну Михайлівську церкву 1745 року, яку включено в список Світової спадщини ЮНЕСКО. Також село Ужок відоме мінеральними джерелами. Тут можна замовити чани на мінеральній воді в оздоровчому комплексі «Ужанські Купелі» (де й заночувати). Якщо бажаєте зупинитися ближче до природи, потрібно дістатися до села Стужиця, садиби Новостужицького природоохоронного відділення — і заночувати там (можна замовити трансфер в адміністрації парку за номером +38 099 790 99 10).

2 день

Якщо ви подорожуєте компанією з 8—10 людей, то наступного дня радимо замовити автобусну екскурсію в адміністрації парку. Ми покажемо тисячолітні дуби в Стужиці 49.029191, 22.591013 (це найстарші та найбільші дуби в Україні!), дерев’яні церкви — пам’ятки архітектури в селах Кострино та Сіль, залишки військових укріплень і оборонної лінії Арпада, пороги на річці Уж 48.938478, 22.476585 біля села Забрідь. Звісно, буде й невелика прогулянка — екологічною стежкою «Пасіки» 48.940662, 22.476458.

Альтернатива — туристичний маршрут на гору Красія

Замість автобусної екскурсії можна вийти на гору Красія. Маршрут розпочинається від села Вишка 48.947178, 22.677762 та веде до гірських лук на вершині гори Красія. З вершини відкривається краєвид на центральну частину парку. У добру погоду видно вершини польських Бещад. На схилах гори лежить гірськолижний курорт «Красія», біля вершини є невелика печера.

Де ночувати: Заночувати можна в садибі Новостужицького ПНДВ та в дерев’яних будинках біля центральної садиби, у готелях на території парку, забронювати які можна на Booking.com (с. Сіль — Туркомплекс «Едельвейс», с. Вишка — пансіонат «Урочище» , с. Волосянка — cімейний готель-ресторан «ЛіАн», с. Ужок — «Ужанскі купелі»).

Де їсти:

У Великому Березному є ресторани, кафе, супермаркети та магазини. На території парку в селах Сіль, Вишка, Волосянка, Ужок також є ресторани (радимо спробувати трені пироги, бограч).

Що можна відвідати поблизу парку:

Малоберезнянський монастир Отців Василіян

Невицький замок 48.681602, 22.408938

Ужгородський замок

Лавандова гора на Перечинщині 48.744584, 22.470051

Сколівські Бескиди — край гір, працьовитих бойків, природних див, резерват самобутньої природи в околицях курортної місцевості Східниці, Славського, Тисовця з м’яким кліматом та найвищою горою Львівщини заввишки 1268 метрів. Тут створено однойменний національний парк, де можна побачити вікові величні ліси, смарагдові полонини, панорамні краєвиди, 6 найкращих водоспадів Львівщини, високогірне озеро Журавлине. 

У парку збереглася геологічна пам’ятка природи — могутня Тустань, місто-фортеця IX—XIII ст., могила київського князя Святослава 1015 р., дерев’яний храм у м. Сколе 1597 р., палац баронів Гредлів XIX ст. Для мандрів прокладено 146 км туристичних шляхів, облагороджено 27 природних джерел мінеральної води. Тут зростає 43 видів рослин та водиться 74 види тварин, що занесені до Червоної книги України.

2021 року національний природний парк «Сколівські Бескиди» отримав звання «Найкращого природного парку України» та головну туристичну премію України — Ukraine Tourism Awards 2021. У подорожі, яку ми пропонуємо в цій програмі, ви переконаєтеся, що ця нагорода більш ніж справедлива!

Що можна побачити в парку:

У парку «Сколівські Бескиди» можна відвідати 2 еколого-пізнавальні стежки, 19 туристичних шляхів.

Нижче ми пропонуємо дводенну програму, щоб побачити якнайбільше.

Куди їхати:

Адміністрація парку розташована у Львівській області, у місті Сколе, вул. Князя Святослава, 3, тел. 0989092805 (Роман).

В адміністрації можна спитати оптимальний маршрут, якщо ви хочете відвідати конкретну місцину; ознайомитися з картосхемою всіх маршрутів.

Чим їхати:

Щоб найбільше побачити, варто їхати автомобілем. Автобусне сполучення найкраще зі Львовом (109 км). Відстань від Києва до м. Сколе — 650 км. Сколе має залізничне сполучення з Києвом, Харковом, Вінницею, Хмельницьким, Львовом, Ужгородом.

Вартість послуг станом на березень 2025 р.:

Проведення екскурсії маркованими маршрутами, екологічними стежками для групи до 10 осіб: для дітей (7–14 років) — 40
грн/особа, дорослі — 80 грн/особа; для групи понад 10 осіб: для дітей (7–14 років) — 35 грн/особа, дорослі — 70 грн/особа.
Мінімальна вартість екскурсій — 400 грн.

Оплатити послуги парку заздалегідь та дізнатися актуальні ціни можна тут. 

1 день

У перший день подорожі пропонуємо пройти пішки туристичним шляхом «Монастир — Парашка».

Протяжність маршруту — 7 км, тривалість — 3 год. Початок маршруту: с. Коростів, інформаційний знак на садибі Бутивлянського лісництва.

Екоцентр Бутивлянського лісництва 49.010108, 23.430435 Передусім запрошуємо на екскурсію в екоцентр, де ви познайомитеся з побутом бойківського краю, його сакральною архітектурою та культурою, старовинними звичаями та обрядами, побачите виставку писанок. Ми зібрали 100-річні та сучасні фотографії місцин нашого парку, і ви зможете порівняти різні архітектурні та природні об’єкти на світлинах, а потім побачити їх — під час прогулянки парком. Діти в нашому центрі люблять шукати фігури живих істот на «Дереві-загадці».

Музей «Коростівська вузькоколійка» 49.025760, 23.412655 розташований у селищі Коростів (Сколівський район). Станом на червень 2023 року побудовано близько 350 метрів колії, можна оглянути 12 одиниць рухомого складу: два мотовози 1960-х, дрезину 1940-х, вагони різних часів та інші історичні експонати. Матеріали колії є автентичними: їх зібрали по вузькоколійних залізницях, які вже не працюють. Мета проєкту — зберегти історичну спадщину вузькоколійних залізниць України. Ще музей прагне розвивати зелений і залізничний туризм у Карпатах і в країні загалом. Підтримати ініціативу можна тут.

Монастир отців Салезіян УГКЦ, 49.031567, 23.414439. Монастир споруджено 2016 року, фігуру Покрови Пресвятої Богородиці — 2005 року, храм св. Івана Боско — 2020 року на честь італійського святого, покровителя молоді. Комплекс лежить у мальовничому місці на горі Покрови пресвятої Богородиці.

Джерело питної води. На галявині, в урочищі Верхній Ванч, можна перепочити біля джерела з питною водою. Підземні води на території парку слабомінералізовані, без специфічних компонентів і властивостей. Вміст нормованих компонентів і сполук значно нижчий за гранично допустимі концентрації — це значить, що вода не забруднена діяльністю людини.

Полонина. Полонинами називають гірські пасовища, вищі за верхню межу лісу. Тут зростають рідкісні та червонокнижні рослини, серед яких арніка гірська, чемериця біла, любка дволиста, траунштейнера куляста, зозулині сльози, лілія лісова.

Хребет Парашки. Із цього місця відкривається панорамний краєвид на хребет Парашка, названий на честь доньки князя Святослава — Парасковії.

Тимків Верх. Гора заввишки 1227 м. За однією з легенд, її назвали на честь Тимка — нареченого Параски. Століттями вони стоять поруч — висока, заплетена в довгі трав’яні коси, із червоним горобиновим намистом Параска поряд із коханим Тимком. І лиш буйні вітри, що літають над їхніми головами, гомонять про вічне, святе… І тягнуться сюди шеренги мандрівників, щоб побачити красу смарагдових полонин, пізнати історії, що їх береже нечуй-вітер.

Місце загибелі князівни Парасковії. Біля підніжжя вершини є пам’ятна плита з написом «1015 р. загинула й похована дочка к. Святослава Парасковія. І цю гору названо г. Параска». Одна з легенд оповідає, ніби поблизу цього місця князь Святополк наздогнав і вбив свого брата Святослава. Параскева тікала разом із батьком і нібито заховалася на горі в замку. Воїни Святополка спалили замок, і дочка Святослава загинула. 

Вершина г. Парашки. Парашка — найвища гора Сколівських Бескидів. Висота над рівнем моря — 1268 м. У 1999 році на вершині гори молодь міст Сколе і Самбір встановила 10-метровий металевий хрест. 

Повернутися можна тим самим маршрутом або через урочище Красне до села Коростів, або на місто Сколе чи село Корчин, село Крушельниця.

2 день

У першій половині дня радимо відвідати водоспад Кам’янка та Журавлине озеро.

Водоспад Кам’янка 49.033778, 23.563781 утворився в місці, де річка Кам’янка перетинає смугу потужних твердих пісковиків. Каскад водоспаду розбивається об скелю на два потоки. Перепад висот у водоспаді становить майже 6 метрів! Око туриста вражають величезні брили пісковику в руслі водоспаду, дикі прямовисні скелі на лівобережжі, за які чіпляються корінням ялиці та смереки. Влітку сонячного дня над водоспадом можна побачити веселку. Восени навколишні ліси чарують яскравим спектром жовтого, помаранчевого та червоного листя і зеленню шпилькових дерев. Щоб милуватися водоспадом було зручніше, ми облаштували поруч оглядовий майданчик.

Озеро Журавлине («Мертве») 49.033062, 23.568327 розташоване поблизу водоспаду Кам’янка, лежить на висоті 620 метрів над рівнем моря. Формою нагадує овал, а завдовжки озеро — близько 50 м. Люди називають його мертвим, бо начебто тут нічого не росте й не живе. Але якщо вдивитись у воду, то можна побачити, що озеро — живе. У намулі метушаться невеликі, майже прозорі рачки, пропливають личинки бабок. 

Озеро Журавлине отримало назву від журавлини болотної, яка росте неподалік на болоті. Поруч із журавлиною зростають рідкісні в Бескидах пухівка, осока багнова та хижа рослина — росичка круглолиста. М’який і нібито надійний, але насправді зрадливий килим утворюють кілька видів сфагнових мохів. Це торфовище дуже підступне, оскільки під шаром торфу залягає трясовина, у яку легко потрапити і з якої практично неможливо виборсатися. Тут потрібно поводитися дуже обережно, щоб не трапилося біди — на поверхню болота заходити категорично заборонено.

У другій половині дня радимо пройти туристичний шлях «Стежками легендарної Тустані» (с. Урич)

Протяжність маршруту — 3,5 км, тривалість 2,5 год.

Початок маршруту. Інформаційний знак. 49.184607, 23.401269 Маршрут починається перед мостом, звідки видно скелі, відомі в народі під назвою «Камінь». Це видніється наскельний комплекс Тустань. Археологічні дослідження свідчать, що наскельна фортеця була тут уже в IX столітті, а найбільший її розквіт припав на часи Галицько-Волинського князівства (XII—XIII ст.). Наскельна фортеця була важливим елементом оборонної лінії, яка тягнулася вздовж Українських Карпат, слугувала митницею на давньому торговому сольовому шляху. За народними переказами, назва фортеці походить від наказу «Ту стань», що означає «Стій тут».

В’їзна вежа. На північ після моста, перед скелями, у тому місці, де дорога підходить до оборонного рову, — була перша в’їзна вежа. Через неї можна було в’їхати на територію підгороддя Тустані, а основна дорога проходила дном рову, який обходив фортецю з півдня і виводив на східну дорогу.

Камінь. Камінь видніється край височини, що пролягає між Церковним, Вороновим та Гусячим потічками. Камінь — це основне місце забудови й один із найбільших масивів: територія укріплень Тустані на Камені, разом із трьома лініями оборони, має 3 гектари. Дитинець здіймається над прилеглою долиною на 51 м, загальна висота скельного масиву майже 80 м над рівнем долини! Під час забудови для кращого сполучення дерев’яних конструкцій зі скелями в камені вирубували вертикальні пази та вруби. На скелях Тустані їх знайшли понад 4000. За цими пазами та врубами можна реконструювати дерев’яну забудову, включно з профілем даху. Загальна висота житлової забудови — 25 м, а висота наземних оборонних стін становила 13–15 м.

Дитинець.  З південного боку відкривається вигляд на долину ставів, оборонний рів і залишки валу. Попереду — Велике Крило заввишки понад 50 м, у якому вирубаний чіткий профіль оборонної стіни.

Зі східного боку Каменя проходила лінія оборони. Це були три рови з валами, де було влаштовано двоє воріт — Північні, які проходили по гребеню давнього шляху, гостинця, і виводили в напрямку Східниці та Дрогобича, і Південно-східні (внутрішні), через які можна було потрапити на територію «окольного граду» (давньоруські міста мали дві укріплені частини — центральну, дитинець, і зовнішню — окольний град). 

Єдиним доступним входом на територію фортеці є розрив у скельних складках Великого й Малого Крила, де був організований в’їзд на дитинець. З усіх наявних на Камені площ це місце найкраще надавалося до забудови. 

Цистерна. На скелях досліджено три цистерни для води: муровану з тесаних блоків на висоті 60 м; видовбані в скелі завглибшки 8 м та 14 м — а також криницю завглибшки 30,4 м.

Криниця «Оберіг». Від 30-метрової цистерни пішохідними трапами спускаємося до цілющої криниці «Оберіг».
Про неї оповідає давня легенда. Нібито в місті-фортеці Тустань проживали лише чоловіки-воїни. Біля кринички, з якої вони набирали воду, одного разу з’явилася Божа Мати. Вона опустила в криницю долоню і промовила: «Вийшла ти із землі сеї та оберігати будеш землю сю і нарід землі сеї». Відтак цілюща вода заліковувала рани воїнів. Згодом на місці джерела звели церкву Пресвятої Трійці. Сучасні жителі Урича збудували там каплицю зі скульптурою Діви Марії в центрі. Про тутешню воду писав Іван Франко: «Побував я з дружиною в Уричі, коли заслаб на очі. Мешкали ми в скромній плебанії урицького священника, щоранку ходили до джерела під скалою, у якому я промивав очі; вода в ньому насправді цілюща — помагала».

Острий камінь. Від джерела лісовою дорогою в північно-західному напрямі від Каменя йде шлях до Острого Каменя. Він  стоїть на віддалі 1124 м і входить у групу «Мала Скеля». Це залишок піщаника із дуже крутими бічними частинами. Оскільки скеля невелика, археологи припускають, що її використовували як сторожовий пункт.

Фестивальна галявина. Від Острого каменя стежкою по хребту сходимо до фестивальної галявини «Тустань». Це — закінчення маршруту та місце проведення фестивалів, зокрема про середньовічну культуру. Про події, які відбуваються в Тустані, можна довідатися тут.  

Де ночувати:

Для туристів парк рекомендує такі заклади для проживання.

Де їсти:

У м. Сколе є ресторани, кав’ярні, піцерії, супермаркети й магазини. Рекомендуємо завітати в такі заклади.

Що можна відвідати поблизу парку:

Палац баронів Гредлів

Історико-краєзнавчий музей «Сколівщина» (0678560236, Тетяна)

Що робити в м. Сколе та околицях:

Скористатися тролеєм на водоспаді Кам'янка

Рибалити, грітися в чані, грати в більярд, спати на вуликах можна в розважально-оздоровчому комплексі Золота форель 

Чому цей національний парк називається «Синьогора»? Бо гори, які тут розкинулися, ніби дійсно кличуть у синю даль.  

Національний парк «Синьогора» охороняє екосистеми найвищих вершин Ґорґанського гірського масиву. А це — Мала і Велика Сивулі, Ігровець та Висока (усі вершини — вищі за 1800 м).  Візитівка парку — видовищні ландшафти кам’яних розсипів зі слідами давніх зледенінь, які чергуються з альпійськими луками. Водоспад «Малий Кузьминець», залишки оборонних споруд часів 1 Світової війни, криївка УПА, витоки Солотвинської Бистриці, урвище Пекло — це все тут.

Промарковані туристичні маршрути різної складності загальною протяжністю понад 200 кілометрів, готелі й котеджі, зручна й колоритна дорога, альтанки, водойми з питною водою, мінеральні джерела — у цій подорожі туристу буде цікаво та зручно!

Що можна побачити в парку:

У парку «Синьогора» можна відвідати пішохідні маршрути (мапу парку та перелік дивіться тут). 

Куди їхати:

Адміністрація парку знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, с. Стара Гута, вул. Зарічна, 4, телефон (0342)55–81–32.

Чим їхати:

Щоб найбільше побачити, варто їхати автомобілем. Автобусне сполучення найкраще з Івано-Франківськом (60 км).

Відстань від Києва до парку — 655 км. Туристичні та рекреаційні об’єкти лежать на відстані до 15 км від адміністрації національного парку, добиратися здебільшого треба пішки. Проїзд легкового автомобіля на територію парку можливий на відстань до 10 км.

Вартість послуг станом на березень 2025 р.:

Проїзд машиною на територію парку — 150 грн (1 доба). Оплата на в’їзді (шлагбаумі) або в бухгалтерії парку.

Вхід у парк — 70 грн. 

Більше послуг та актуальні ціни.

Варіант 1

Дводенна пішохідна програма «На г. Сивуля»

Протяжність маршруту — 18 км (в одну сторону), тривалість 2 дні.

АС с. Стара Гута — початок маршруту. Подорож починається з кінцевої автобусної зупинки 48.626109, 24.208364 (де є продуктовий магазин). Якщо ви подорожуєте автомобілем, то можете проїхати до Будинку мисливця за 4,5 км від АС Стара Гута і звідти розпочати піший маршрут.

Річка Кузьминець Великий. Уже після першого кілометра походу вдалині ви побачите гостроверху красуню — Сивулю. Рухайтеся дорогою до річки Кузьминець Великий, а за залізним мостом праворуч буде місце для відпочинку з альтанкою, мангалом. Тут можна поставити намет. 

Водоспад «Малий Кузьминець». Через 500 м від  попередньої зупинки буде дерев’яний місточок через річку Малий Кузьминець. Якщо перед цим мостом звернути на стежку ліворуч, за кілька метрів побачите водоспад заввишки 5 метрів. Тут також є мангал та альтанка.

Гора Журавлева Клива. Приблизно через 2,5 км від водоспаду праворуч ви побачите г. Журавлева Клива (1061 м). На цьому місці можна знову зробити привал, поставити намет. З колодязя можна набрати води в дорогу, напитися досхочу.

Будинок мисливця. Через 1,5 км від г. Журавлева Клива ліворуч ви побачите Будинок мисливця. Раніше його використовувала служба охорони, єгерська служба, тут люди зупинялися на відпочинок, могли погрітися. Нині він зачинений. Біля будинку є місця для встановлення наметів, альтанки, мангал. Неподалік є річка.

Урочище Межиріки. Далі за маршрутом помилуйтеся сінокосами. Праворуч шумітимуть потічки з підніжжя хребта Студеного, а ліворуч виднітимуться руїни лісопункту «Межиріки». У 1960—1980-х там було лісництво Межиріки, яке займалося вирощуванням, рубками й переробкою лісу. Працювала кузня, функціонував гуртожиток на 50 людей (лісозаготівельників), була їдальня, магазин, клуб. 

Полонина Рущина. Доходимо до полонини Рущина. Це останнє місце відпочинку перед підйомом на г. Сивуля. Тут побачите, звідки бере початок річка Солотвинська Бистриця. Легенда оповідає, що Бистриця й Сивуля отримали назви за турецько-татарської орди. Донька, Бистриця, тікаючи від поневолювачів, гаряче молилася Богу — і перетворилася на річку. Мама ж ніяк не могла її знайти, зажурилася біля ріки, посивіла з горя. Коли ж Бистриця озвалася до жінки голосом доньки, вона зраділа й — щоб назавжди бути поряд зі своєю дитиною — перетворилася на гору, Сивулю.

Підйом на г. Сивуля. Це досить складний маршрут, для фізично підготовлених туристів. Під Сивулею є руїни сторожки — вартового приміщення на старому польсько-чеському кордоні. 

Альтернатива — дводенна пішохідна програма «На г. Ігровець» для підготовлених туристів

Дводенна пішохідна програма «На г. Ігровець». Протяжність маршруту — 15 км (в одну сторону), тривалість 2 дні.

Початок маршруту. Як і попередній маршрут, цей починається з кінцевої автобусної зупинки 48.626109, 24.208364. Після річки Кузьминець Великий рушаєте до річки Малий Кузьминець. Помилувашись водоспадом, звертаєте праворуч на маршрут із чорною маркою.

Полонина Плаєк. Далі маршрут веде до полонини Плаєк. Килим з барвінку проходить уздовж маршруту, а на полонині можна помилуватися видами на гори Сивулю Велику, Сивулю Малу та Ігровець. 

Руїни на г. Ігровець. З полонини Плаєк рухайтеся на північний захід, до гори Ігровець. Це місце дивовижних краєвидів. А ще тут ви побачите залишки оборонних споруд часів 1 Світової війни.

Де ночувати:

На території парку працює готель «Синьогора» на 200 місць. Неподалік парку можна орендувати житло в приватних садибах. 

Де їсти:

На території парку є заклади харчування, у яких можна скуштувати бограч, вареники, банош, деруни; радимо страви, приготовані на мангалі — форель, шашлик, короп.

Якщо є більше часу

Полонина Ріпна

Що можна відвідати поблизу парку:

Водоспад під Комином верхній 48.671169964502745, 24.24217369284251

Манявський Скит 48.65609969429732, 24.392661646345278

Манявський водоспад 48.62696684697145, 24.304113485143972

Малиновище 48.618255910352254, 24.276063156558553

Історичний музей 48.72369132875115, 24.264805114088976

Грязьовий вулкан 48.6897923002168, 24.49071176961839

Озеро Синевир — найбільше в Україні гірське озеро, родзинка національного парку. Але це не єдина його принада: тут є лісисті гори, кришталево чисті водоспади, річки й озера, заповідні болота й букові праліси, що внесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. 

У парку можна відвідати реабілітаційні центри для бурих ведмедів і хижих птахів. Ведмеді живуть і в дикій природі парку — а також вовки, рисі, олені, козулі. У смерекових лісах гніздяться глухарі, рябчики, на торф’яні болота залітають білі та чорні лелеки, а високо в небі ширяють беркути.

А ще приїжджайте до «Синевиру» торкнутися душі Карпат — місцевої культури. Як працювали сплавники деревини, можна побачити в Музеї лісу та сплаву. У музеї «Старе село» — зануритися в побут та традиції, яким уже 300 років! А на сторіччя назад можна перенестися в оборонних бункерах лінії Арпада, яку використовувала угорська армія в Другій світовій війні.

Що можна побачити в парку:

У парку «Синевир» можна відвідати 3 екологічні стежки, 6 пішохідних маршрутів.

Ми пропонуємо дводенну програму, щоб побачити якнайбільше.

Куди їхати:

Адміністрація парку розташована в Закарпатській області, у с. Синевир, будинок 1626, тел. +380314627618

В адміністрації можна спитати оптимальний маршрут, якщо хочете відвідати конкретну місцину; ознайомитися з картосхемою всіх маршрутів.

Чим їхати:

Щоб найбільше побачити, варто їхати автомобілем. Відстань від Львова до с. Синевир — 201 км, від Ужгорода — 163 км, від Івано-Франківська — 154 км, від Києва — 742 км.

Вартість послуг станом на червень 2023 р.:

Групова екскурсія з гідом: для груп до 20 людей — 150 грн за годину, для груп понад 20 людей — 300 грн за годину.

Оплатити послуги парку можна заздалегідь — надіслати листа на [email protected], де вказати послугу, кількість відвідувачів і дату. Економічний відділ підготує рахунок і надішле до сплати. Слід зберегти квитанцію.

Актуальні ціни.

1 день

Озеро Синевир. Екостежка до озера починається тут: 48.615145, 23.699589 Десять тисяч років тому внаслідок землетрусу утворилося найбільше озеро українських Карпат природного походження — Синевир. Воно є одним із семи природних чудес України та водно-болотним угіддям міжнародного значення — це цінне середовище існування водоплавних птахів. Розкинулося між горами, серед смереково-ялинового лісу на висоті 989 метрів над рівнем моря, поблизу села Синевирська Поляна. Лиш уявіть: стрімкі схили довкола озера вкриті ялинами, вік яких сягає 140–160 років, а посередині водної гладі, немов зіниця блакитного ока, лежить невеликий острівець. Тому озеро Синевир ще називають Морським оком. Середня глибина озера сягає 8–10 метрів, найглибша його точка — 23,5 метра. Вода тут максимально нагрівається лише до 13 °С. Зауважте, що купатися, рибалити в озері не можна.

Гора Озірна 48.611876, 23.670416 височіє над Синевирським озером, від нього вона й отримала назву. Наче в дзеркало, дивиться Озірна в плесо гірської водойми. Її висота — 1495 метрів, на неї можна вийти стежкою від озера. Якщо з вершини Озірної дивитися на озеро, видно, як водну гладь з острівцем-зіницею огортають, наче вії, зелені смереки. От чому в народній уяві Синевир асоціюється з оком! З вершини Озірної можна роздивлятися гори: Погарь, Канч, Секул, Клева, Попадя.

Водоспад Білий звір 48.55983091212039, 23.65146837795216  розташований біля дороги неподалік села Синевирська Поляна. Холодна вода падає зі скелястого схилу гори, з-поміж смерек і буків, переливається на камінні, перетворюючись на шумовиння. Білий звір має мінливий норов: навесні, коли в горах тануть сніги, він повноводний і несеться, гуркочучи, до річки Тереблі. У посушливе літо водоспад заспокоюється, його русло звужується, але восени знову пробуджується — і аж гримить вода між камінням. А взимку Білий звір спить: коли Карпати сковують люті морози, виснажений гірський водоспад замерзає, обійнявши кригою скелю.

Реабілітаційний центр бурого ведмедя. 48.556032, 23.654198 На території парку з 2011 року діє реабілітаційний центр бурих ведмедів, які зазнали травм через жорстоке поводження чи утримання в неналежних умовах. Побудували реабілітаційний центр для бурих ведмедів в національному парку «Синевир» не випадково, адже ландшафт і клімат цього місця звичний і природний для ведмедів. Вольєр розкинувся на 12 гектарах лісу (для порівняння: площа озера Синевир — 7 гектарів). Тварини мають свої басейни й барлоги, харчуються за індивідуальним раціоном. Здебільшого — яблуками, морквою, рибою і хлібом, а на десерт отримують трохи меду. Про історію кожного звіра можна дізнатися в притулку: на інформаційних табличках та в екскурсоводів. Ведмедям можна передати фрукти й овочі, пожертвувати кошти на розвиток центру.

Лінія Арпада 48.535250, 23.649381 — оборонна система угорської армії часів Другої світової війни з потужних інженерних споруд (вогневих точок, траншей-окопів, бліндажів, протитанкових пірамід тощо). Її будували вздовж державного кордону, який тоді простягався через весь Карпатський хребет. У межах України лінія має понад 300 км і 30 вузлів ешелонованої оборони вглиб на 100–120 км. Будували цю систему з 1940 до 1943 року, а назвали на честь князя Арпада, який у 889 році об’єднав угорські племена й заснував угорську державу. 

2 день

Озеро Озірце (Дике озеро). 48.521881, 23.683983 Тут можна побачити, як природа порядкує без втручання людини: озеро перетворюється на верхове болото. Що цікаво, заболочення відбувається не лише від країв, але й від центру, де лежать острівці-сплавини. Озеро завглибшки десять метрів. Навколо нього облаштовано стежку, а все озеро видно з оглядового майданчика. До водойми можна дістатися ґрунтовою дорогою від центрального офісу національного парку «Синевир» (урочище Остріки) або маркованою стежкою від Музею лісу і сплаву 48.529669, 23.685397 в урочищі Чорна Ріка.

Болото Глуханя 48.465448, 23.637572 Водойма лежить на висоті 620 м над рівнем моря, живиться дощовою водою. На болоті зростають рідкісні рослини: журавлина дрібнолиста, осока малоквіткова, лікоподієла заплавна, шейхцерія болотна, представники родини орхідних — коручка болотна, зозулинець плямистий. 

Музей «Старе село» в Колочаві 48.423305, 23.709330  Село Колочава лежить у мальовничій Тереблянській долині. Тут чудові гірські краєвиди, чисте повітря, джерела з мінеральною водою. Місцеві мешканці досліджують і зберігають історію села, тому його називають «селом десяти музеїв». У музеї-скансені «Старе село» можна побачити архітектуру й побут закарпатців: будинки горян початку ХХ століття з інтер’єрами та начинням. Тут можна дізнатися, у яких хатах жили бідняки, шевці, пастухи, який вигляд мала церковнопарафіяльна школа, сільська парильня (баня), угорська жандармська станція та єврейська корчма.

Мінеральне джерело «Колочава» 48.41292706861272, 23.683917878087804

На околиці села Колочава перейдіть підвісний міст, щоб напитися мінеральної води. Місцеве родовище мінеральних вод відоме з 1876 року: воно є одним із найбільших на Закарпатті, має 4 свердловини та 9 джерел. «Колочава» насичена кальцієм, магнієм, бромом. Один літр води має від 250 до 400 мг кальцію, а це майже половина добової потреби організму дорослої людини!

Центр реабілітації хижих птахів 48.409794, 23.683489  відкрили в національному парку в 2017 році за ініціативи колективу парку та за участю Українського товариства охорони птахів. На момент відкриття тут прихистили 12 соколів, яких браконьєри хотіли нелегально переправити через кордон. Соколів найчастіше намагаються вивезти з України до країн арабського світу. Там їх здавна використовували як ловців, утримували монархи й багаті люди, нині утримування птахів — це хобі для заможних людей. Митники в аеропортах вилучають птахів, коли їх намагаються незаконно вивезти. Перш ніж полетіти на волю, птахи проходять реабілітацію в парку. Центр знаходиться в урочищі Квасовець біля с. Колочава.

Де ночувати:

Національний парк має можливість розмістити туристів у номерах мотелю «Остріки», рекреаційному містечку «Рабачинка» (будиночки сімейного типу), у мотелі «Синевирська Поляна». Житло поблизу можна забронювати на Booking.com.

Де їсти:

Парк рекомендує заклади харчування, де можна скуштувати місцеву кухню: ріплянку, страви з форелі, банош, бограч.

Що можна відвідати поблизу парку:

Музей-церква Святого Духа

Музей лісу і сплаву

Музей військової історії в с. Колочава

Музей Івана Ольбрахта 

Форелеве господарство в с. Колочава 48.43836464491793, 23.743077353606132

Екопарк з оленями, ламами 48.55207116446176, 23.654009305040205 та вовками 48.569002659127776, 23.663536511286015 в с. Синевирська Поляна

Страусова ферма в с. Синевирська Поляна 48.57629649798091, 23.680816483297324

Школа вівчарства в с. Колочава 

Що робити в парку та околицях:

1. Розкласти намет

У національному парку «Синевир» організовано понад 80 місць для кемпінгу на берегах річки Тереблі чи гірських струмків поряд із альтанками та місцями для вогнища (зупинятися можна тільки там, територію парку патрулюють та охороняють). Зупинятися на ніч біля озера Синевир не можна.  

2. Покататися на конях

Покататися можна біля озера Синевир двома маршрутами — завдовжки 1 і 2 км. Взимку можна їздити саньми в селі Синевирська Поляна. 

3. Влаштувати пікнік

Альтанки, колиби для пікніка облаштовано столами та місцями для розведення вогню. Розпалювати вогнище можна тільки у визначених місцях, щоб не зашкодити природі. 

4. Покататися на велосипеді

Гірськими велосипедами можна дістатися найвіддаленіших локацій парку, до яких автомобілем годі доїхати. Велодоріжок в парку немає. Взяти велосипед напрокат можна в с. Синевирська Поляна та Колочава (зазвичай власники зелених садиб і готелів мають велосипеди для оренди).

5. Відпочинок у чанах

Після довгого походу приємно відпочити в традиційному карпатському чані. Чан — це ванна з карпатськими травами просто неба. Вогонь облизує чан знизу, нагріваючи його. Щойно температура досягає 40 градусів, варто охолодитися — в сусідній водоймі. Зауважте, що купання в чанах має протипоказання.

6. Купити локальні продукти

У селах і біля озера Синевир можна придбати місцеві продукти: овечий і коров’ячий сири (бринзу, вурду), вино, трав’яний чай, білі гриби, чорницю, брусницю та цінний карпатський мед.

Щоб відвідати національний природний парк «Подільські Товтри» — найбільший в Україні та один із найбільших у Європі, — приїздіть на Хмельниччину. Він є одним із 7 природних чудес України. Його територія — це 261 тисяча гектарів неповторних краєвидів та унікальної краси товтрового кряжу, або товтр — унікальної ландшафтної системи, яка сформувалася 14—25 млн років тому й була бар’єрним рифом двох колишніх морів, Тортонського й Сарматського.

Вразить красою мальовничий куточок, де колись квітло давнє місто Бакота, а сьогодні гуляють хвилі Дністровського водосховища. Тут у скелях розташувався стародавній монастир. Ваблять мандрівників тутешні джерела з мінеральною водою та можливість насолодитися природою та спокоєм.

У парку живе 65 видів тварин та зростає 60 видів рослин, занесених до Червоної книги України. Численні підземні сховища тут стали затишною домівкою для 14 видів кажанів. Багатьох птахів, як-от сову вухату, чепуру велику ви можете помітити під час прогулянки стежками парку.

Що можна побачити в парку:

Парк радить відвідати такі природні пам’ятки.

Куди їхати:

Адміністрація парку розташована в Хмельницькій області, у м. Кам’янець-Подільський. Адреса: площа Польський ринок, 6, телефон 0675342213 (екскурсію слід замовляти завчасно, у тому числі — на вихідні). В адміністрації можна спитати оптимальний маршрут, якщо ви хочете відвідати конкретну місцину.

Чим їхати:

Щоб найбільше побачити, варто їхати автомобілем. Відстань до парку з Києва — 441 км, зі Львова — 274 км, із Чернівців — 90 км.

Кам’янець-Подільський має залізничне сполучення з Києвом, Львовом, Вінницею, Хмельницьким, Тернополем, Ужгородом.

Вартість послуг станом на червень 2023 р.:

Відвідування палеонтологічної експозиції парку — 50 грн / 25 грн особа (дорослі / діти).

Проведення екскурсій (група до 10 осіб) — 600 грн.

Проведення екскурсій (група 11—25 осіб) — 750 грн.

Відвідування рекреаційних ділянок парку «Сокіл», «Теремці», «Студениця» — 50 грн / 25 грн (дорослі / діти).

Відвідування рекреаційної ділянки «Давня Бакота» — 90 грн / 45 грн (дорослі / діти).

В’їзд на територію рекреаційних ділянок «Сокіл», «Теремці», «Студениця» власників автотранспорту: мотоцикл, легковий автомобіль — 50 грн; автобус, вантажний автомобіль — 200 грн.

Розкладання намету — 40 грн.

Користування столиком без накриття — 40 грн, столиком із накриттям — 60 грн.

Розкладання вогнища в спеціально відведених і облаштованих місцях — 40 грн.

Дрова для вогнища — 50 грн.

Розміщення в об’єктах стаціонарної рекреації:

Будинок без вигод (рекреаційна ділянка «Студениця», 500 грн — з дорослого, 250 грн — з дитини).

Двоповерховий будинок без вигод (рекреаційна ділянка «Сокіл», 100 грн — з дорослого, 50 грн — з дитини), одноповерхові будиночки без вигод по 250 грн за добу.

Річкова прогулянка на катері — 1700 грн / 1 година (за катер).

Екскурсія на катері — 300 грн.

1 день

У перший день запрошуємо вас на туристичний маршрут «Мандруємо Подільськими Товтрами». Це одноденна подорож-знайомство з парком. Пропонуємо відвідати палеонтологічну експозицію, узяти участь у майстерці, оглянути геологічну пам’ятку природи загальнодержавного значення — Китайгородське відслонення — і побувати біля перлини національного парку — Бакотської затоки. 

Офіс нацпарку «Подільські Товтри» 48.675212, 26.574232 Огляньте палеонтологічну експозицію, яка відкриває давню історію регіону: тут можна побачити мешканців Сарматського й Тортонського морів, які жили в цій місцевості 10—25 млн років тому, серед яких — трилобіти, корали, ракоскорпіони. Радимо взяти участь у майстерці: ви можете виготовити флораріум, воскову свічку, декупаж на зрізі дерева — і забрати сувенір із собою (участь у майстерці — від 100 грн, потрібно завчасно зареєструватися).

Китайгород. 48.638764, 26.793207 Жодного стосунку до Китаю це село не має: його назва давньослов’янська, тоді «китаями» називали огороджену територію. Дістатися сюди можна машиною або приміським автобусом. У цьому селі радимо відвідати мурований храм XVIII cт., збудований на місці дерев’яного костелу Пресвятої Діви Марії. Але основна принада цього села — геологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення — Китайгородське відслонення. Йому — понад 450 млн років! Радимо пройти еколого-туристичною стежкою, яка пролягає тут 48.6391104495461, 26.795069570275796, та оглянути пам’ятку. 

Бакота. 48.585738, 26.999547 Перша літописна згадка про Бакоту стосується 1240 року.  У 1981 році село було затоплене, залишилося лише водне плесо, яке називають «Бакотською затокою». Радимо оглянути бакотський скельно-печерний Святомихайлівський монастир кінця ХІ — початку ХІІ ст. у горі Білій, над затокою. Від нього сьогодні збереглися келії та поховальні камери. Оглянути водно-болотне угіддя «Бакотська затока» можна під час прогулянки катером по Дністровському водосховищі (для замовлення екскурсії телефонуйте: 067 534 2213, 096 975 8558).

Зупинитися на ніч радимо в м. Кам’янець-Подільський або в готелях на території Староушицької чи Китайгородської громади.

2 день

Другого дня радимо відвідати туристичний маршрут «Незабутній Товтровий кряж».

Подільські Товтри менші за протяжністю за австралійського «родича» — Великий Бар’єрний риф, але їхня унікальність у тому, що вони лежать на суходолі, хоч і сформувалися в узбережній зоні епіконтинентальних морів. Товтровий кряж налічує близько 200 товтр у межах парку й багатий на нарости підземних утворень (тому геологи — постійні гості нашого парку). З геологічними пам’ятками можна познайомитися в Смотрицькому каньйоні та на геотуристичній стежці «Історія Кам’янецьких скель», здійснити мандрівку долиною Вербецьких і Нігинських товтр, піднятися на Кармалюкову гору та знайти печеру Кармалюка, побачити краєвиди водного плеса ставків та спостерігати за кажанами в штольнях чи печері «Атлантида» (с. Завалля).

Смотрицький каньйон N 48°40.436′, E 26°33.657′ — це глибока та вузька долина річки Смотрич зі стрімкими схилами, що сягають висоти 50 м, та виходами на земну поверхню силурійських вапняків. Його утворила річка, яка пробилася крізь товщу товтр. У межах каньйону ви побачите кілька водоспадів.

Місто Кам’янець-Подільський. Вас вразив Смотрицький каньйон і вам цікаво, із чого він складається? Пропонуємо пройтися геостежкою «Історія Кам’янецьких скель» 48.673363 26.561873. Відчуйте себе учасниками справжньої палеонтологічної експозиції та мандруйте з нами крізь мільйони років до дивовижного світу давніх силурійських морів. «Пониззя річки Смотрич» є водно-болотним угіддям міжнародного значення, бо зберігає біорізноманіття басейну річки Дністер як середовища існування водоплавних птахів. Його ви можете дослідити під час сплаву річкою Смотрич на байдарках (для замовлення телефонуйте: 097 653 8766).

Села Вербка, Нігин. На 60 м над маленьким селом Привороття Друге Гуменецької громади підноситься Кармалюкова гора 48.791416, 26.640062. Її сусідка — Вербецька товтра. Звідси можна побачити краєвид місцевих ставків. Біля товтр можна відвідати рукотворне диво — штольні в кілька ярусів. Це — ландшафтний заказник, на вершині якого — стоянка давньої людини. Штольні є прихистком для рідкісних видів кажанів.

Альтернатива на 2-й день

Село Завалля

Усім, хто полюбляє активний відпочинок, захоплюється екстримом або ж хоче перевірити себе на витривалість, радимо спробувати себе в ролі дослідника печер і відкрити дивовижний світ підземних лабіринтів. Підземна краса нацпарку «Подільські Товтри» — унікальна печера «Атлантида» 48.599043, 26.344858, — розташована в селі Завалля на Кам’янеччині, вона вражає гіпсовими кристалами різної форми та кольору. Вони там повсюди: на стінах, стелі, підлозі.

Вас чекає кількагодинна подорож вузькими тунелями печери, химерними розпорами та просторими кам’яними галереями. Провідник розповість історію та легенди про печеру, а якщо пощастить, ви познайомитеся з її мешканцями — кажанами.

Місто Кам’янець-Подільський. Увечері радимо прогулятися мальовничим містом. Його головна принада — фортеця ХІ—XVІ ст. Вона височіє на скелястому березі річки Смотрич. Раніше виконувала оборонну функцію і була історичним центром Поділля впродовж багатьох віків. Окрім фортеці, рекомендуємо відвідати міську ратушу, кафедральний костел святих Петра й Павла, Замковий міст (Турецький міст), оглянути пам’ятник-надгробок Лаури Пшездецької в кафедральному костелі, а з мосту «Стрімка лань» знову помилуватися Смотрицьким каньйоном.

Де ночувати:

У Кам’янці-Подільському є великий вибір готелів, забронювати житло можна на Booking.com, bakota.com.ua/travel, hotels24.ua/uk/Kamianets-Podilskyi

Де їсти:

У місті є ресторани, кав’ярні, піцерії, супермаркети й магазини.

Якщо є більше часу

Хотинська фортеця

Реабілітаційний центр «Парк хижаків «Арден»»

Територія національного природного парку «Північне Поділля» лежить у межах надзвичайно цікавої області України — Галичини, багатої на історичні, культурні, археологічні, архітектурні та природні пам’ятки. Туристи можуть поєднувати відвідування замків, монастирів, церков, музеїв із відпочинком на природі. До більшості пам’яток парку легко дістатися, а тому радимо його для сімей із дітьми. 

Що можна побачити в парку:

У парку «Північне Поділля» можна відвідати 5 еколого-пізнавальних туристичних маршрутів. Ми пропонуємо дводенну програму, щоб побачити якнайбільше.

Куди їхати:

Опорні точки для туриста — с. Підгірці, с. Гавареччина Львівської області (Золочівський район). 

Чим їхати:

Щоб найбільше побачити, варто їхати автомобілем. Відстань від с. Підгірці до Києва — 458 км; до Львова — 89 км; до Тернополя — 85 км. Найближча залізнична станція — у м. Золочів (18 км).

Вартість послуг станом на червень 2023 р.:

Піші екскурсії на екологічно-пізнавальних туристичних маршрутах: група до 10 людей — 300 грн;  більше як 10 людей: діти — по 30 грн, дорослі — по 40 грн.

Проведення рекреаційно-розважальних спортивно-туристичних заходів на території парку до 4 год: 30 грн з людини.

Проведення веломандрівок із власним велосипедом на території парку: група до 10 людей — 300 грн; більш як 10 людей: діти — по 30 грн, дорослі — по 50 грн.

Оплатити послуги парку заздалегідь можна тут; слід зберегти квитанцію.

Актуальні ціни.

1 день

Археологічна стежка на Підгорецькому давньоруському городищі 49.931025, 24.975559 Неподалік від Підгірців, на хуторі Пліснесько, оглядаємо величезну територію давньоруського городища VIII—XIII ст., де збереглися оборонні вали,  відтворено житло давніх слов'ян, є навіть давні вулики! На мальовничому пагорбі городища можна відвідати Василіянський монастир XVII—XVIII ст., відчути прохолоду джерельної води, побачити сонячний годинник.

Скеля Триніг. 49.94605,25.20214 Геолого-ботанічна пам’ятка природи «Триніг» нагадує античну споруду, але її кам’яні колони та арки — нерукотворні.  Серед лісу та пагорбів скеля-пісковик височіє, наче корабель, що зупинився на дні архаїчного Сарматського моря. 

Карстові джерела парку. 49.930740,25.048942 Карстові водойми «Сині вікна» — диво природи Вороняцького горбогір’я. Вони так називаються через яскраво-бірюзовий відтінок води, якого, імовірно, набувають через розчинення вапнякових гірських порід. Колір води в джерелах змінюється залежно від пори року, а оскільки вони не замерзають, то милуватися тутешньою природою можна і взимку. Вода в джерелах прохолодна й прозора, їхня глибина — 3,5—3,8 метра. Купатися в них не можна, риба там не водиться. 

Дерев’яні храми гірського пасма Вороняків. 49.87219,24.95008 Між Золочевом і Підгірцями розкинулося мальовниче село Сасів. Його окрасою є дерев’яна Миколаївська церква. Науковці вважають, що перший храм тут збудували ще в XV столітті, а історія теперішньої церкви сягає XVIII століття. Про це свідчить напис на одвірку — 1731. Споруду кілька разів перебудовували, проте старовинним залишилось опасання (крита галерея довкола церкви), яке дерев’яними піварками обіймає її по периметру. Храм прикрашає семиярусний іконостас, писаний понад 300 років тому. Нині храм можна оглянути тільки ззовні. 

2 день

Екостежка на г. Менич. 49.95687,24.96411 Стежка проходить горою Менич, національним парком. Під час мандрівки екостежкою ви познайомитесь із рідкісними видами рослин і місцевими видами тварин (наприклад, тут водяться лиси, борсуки),  а ще отримаєте крутезне фото краєвидів із гори Менич. На екскурсії гіди розповідають про відслонення тортонських пісковиків (геологічна пам’ятка природи місцевого значення), легенду про походження гори Менич та історичні факти про цю місцевість.

Пам’ятник-хрест на Білій Горі. 49.93504,24.84629 Пам’ятник-хрест до 100-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича в 1911 році встановили в с. Підлисся на Білій Горі. Споруда є архітектурною пам’яткою монументального мистецтва України, її автор — архітектор Олександр Лушпинський. За його задумом, великий камінь-постамент символізує важке становище українців через вікове поневолення, а висока залізна вежа з хрестом на горі є символом прогресу, науки й культури. На самій горі збереглася степова рослинність і буково-грабовий ліс. З висоти гори видно рівнини Малого Полісся, середньовічний Олеський замок, горбогір’я Гологори.

Перехід екостежкою до с. Гавареччина 49.93472,24.84653 У Гавареччині ви можете пізнати традиції виготовлення димленої чорнолощеної кераміки та сісти за справжній гончарний круг і відчути себе майстром XVII ст. Її унікальність — у насиченому чорному кольорі виробів. Коли бачиш гаварецький посуд уперше, він здається пофарбованим. Насправді ж чорний колір — це результат обробки кераміки в особливих печах, де під час випалювання поєднується дві стихії — вогонь і земля. Унаслідок реакції утворюється чорний дим, який глина втягує через пори й чорніє. Можна придбати локальні сувеніри — глечики, макітри та інший посуд, підсвічники.

Музей-криївка УПА в с. Гавареччина. 49.918591, 24.874239 У густому буковомі лісі розташований музей-криївка, де збиралося вище керівництво УПА. Криївці готували вишкільні матеріали, пропагандистську літературу — листівки, бюлетені з тризубами. Забирали ці матеріали зв’язкові, вони ж приносили харчі. У криївку можна спуститися драбиною, побачити побут партизанського руху. Існують перекази, що в цих лісах були і двоярусні криївки, де на першому поверсі тримали коней.

Храм св. Онуфрія на Святій горі. 49.901812, 24.873346 За переказами, перша писемна згадка про цю церкву датується 1515 роком. Це дерев’яний храм, усередині зберігся різьблений іконостас та камінь із відбитком стопи Богородиці: є свідчення трьох дівчат, що у 1948 році вони бачили Матір Божу над Святою горою. 

Де ночувати:

Заночувати радимо в готелях м. Золочів (18 км від с. Підгірці). Забронювати житло можна на Booking.com.

Де їсти:

Ресторани, кав’ярні, піцерії, супермаркети й магазини є у м. Золочів, також є кілька закладів харчування у с. Олесько (14 км), у с. Гавареччина — в садибі зеленого туризму «У Конашевича», у с. Підгірці — у кафе з видом на Підгорецький замок Hemingway.

Що можна відвідати поблизу парку:

Гора Жбир у с. Ясенів з пам’ятником-обеліском українським воякам дивізії «Галичина»

«Бродівська Сахара» у с. Ражнів: мініпустеля, піщаний острівець серед лісів при дорозі

Музей-заповідник «Підгорецький замок»: пам’ятка державного значення. До комплексу входить триповерховий палац XVII ст., заїжджий двір, костел і парк. 

Музей-заповідник «Олеський замок»: пам'ятка архітектури та історії XIII—XVIII століть, автентику замку представляють фасади будівлі, замкові портали, геральдичні рельєфи з каменю.

Музей-заповідник «Золочівський замок»: збудований в XVII ст., він добре зберігся. В ансамбль замку входять в’їзна вежа, Китайський палац, Великий королівський житловий палац.

Що робити в с. Підгірці та околицях:

Відвідати кінно-спортивний клуб Hemingway

Історична реконструкція та майстерки для дітей: на хуторі Пліснесько з дітьми відтворюють лицарські бої з обладунками та макетами зброї, навчають гончарства, деревообробки, вибійки, іконопису (+380979050634, Ярема). 

Карпатський біосферний заповідник — один із найбільших природоохоронних об’єктів України. Він займає площу 66417,4 га. Тут зберігся найбільший у світі суцільний масив букового пралісу з деревами заввишки 45 метрів! Їх приїздять досліджувати науковці з усього світу. Тут найвища гора України, Говерла, дірявить хмари, а серед гір озеро Бребенескул у своїх водах віддзеркалює небо.

Тут можна стояти безпосередньо в центрі Європи, за кілька годин досліджувати печери, у яких мешкали люди кам’яної доби, а потім милуватися пам’ятками гуцульської дерев’яної архітектури.

Десятки тисяч туристів велосипедами, пішки та верхи відкривають для себе красу тутешньої природи — спеціально облаштованими стежками. Пізнайте її і ви — у нашій дводенній мандрівці!

Що можна побачити в заповіднику:

У заповіднику можна відвідати 4 екологічні стежки, 17 туристичних маршрутів (а деякі вершини — навіть віртуально!). Маршрут програми, який ми пропонуємо, легкий і доступний навіть для компаній з дітьми.

Куди їхати:

Маршрут цієї програми починається поблизу м. Тячів, у с. Велика Уголька (44 км від м. Тячів).

Адміністрація заповідника розташована в Закарпатській області, м. Рахів, вул. Красне Плесо, 77, телефон: 0978778902,  03132 2 68 93. 

Чим їхати:

Щоб найбільше побачити, варто їхати автомобілем. Автобусне сполучення найкраще з Ужгородом (208 км), Івано-Франківськом (136 км). Відстань від Києва до Рахова — 686 км.

Вартість послуг станом на червень 2023 р.:

Вхід на марковані маршрути, екологічні стежки: дорослі — 70 грн/ос, студенти — 50 грн/ос, школярі — 30 грн/ос. У зв’язку з воєнним станом послуги екскурсовода не надаються, можливе тільки самостійне відвідування.

Квитки можна придбати на початку маршруту (КПП) або в адміністрації заповідника.

Актуальні ціни.

1 день

Першого дня пропонуємо прогулянки в Угольсько-Широколужанському масиві заповідника. Радимо відвідати пішохідний туристичний маршрут «Буковими пралісами Великої Угольки».

Довжина маршруту — 2,2 км, тривалість – 3 год.

КПП Карпатського біосферного заповідника. Початок маршруту від КПП 48.241651,23.671819 Маршрут веде дорогою вгору й перших 300 м проходить біля осель місцевих жителів. Ще 100 метрів — і останні будівлі залишаються позаду: маршрут приводить під покрив букового лісу. З кожним кроком стежка дедалі більше заглиблюється в ліс.

Роздоріжжя. На відстані 200 м від узлісся маршрут роздвоюється. Обидві стежки повертаються в це місце, лиш ліва пологіша за праву, її ми і описуємо далі. Цей варіант маршруту легший для підйому, водночас правий, стрімкіший, більше пасує для спуску.

Урочище Гребінь. Пройшовши ще 300 м, ви опинитеся в царстві букових пралісів. Ліворуч від стежки в ущелині біжить невеликий мальовничий потік Кам’яний. На його протилежному березі височать могутні скелі із сіруватого вапняку. Це східні відроги скелястого кряжу Гребінь, який тягнеться сюди аж із Малої Угольки. Увесь цей схил вкритий низькорослим буком заввишки 15–20 м, під наметом якого зростає тис ягідний та інші породи дерев.

Дорогою трапляються потужні скелі-останці, як-от Копиця, яку помітно з дороги на під’їзді до маршруту.

Урочище Велика Копиця. За 2700 м від початку маршруту ви дістанетеся урочища Велика Копиця. З трьох сторін скеля неприступна — вертикальні стіни, всіяні кущами та невеликими деревцями тису й інших деревних порід, підіймаються над землею на висоту 70 метрів. Проте шлях на вершину є. Із західного боку вузька й небезпечна стежка виведе на невеликий майданчик, з якого відкривається краєвид на місцевість довкола. Вершина Великої Копиці, а саме так називається ця велетенська скеля, є унікальним природним альпінарієм. Тут на мізерній площі природа зібрала десятки реліктових і рідкісних видів трав’яних та деревно-чагарникових рослин.

Печера Молочний камінь. Дорога приводить до найвищого пункту маршруту. Це — карстова печера Молочний камінь. Насичений розчин карбонату кальцію, що сочиться з вапнякових скель, на вигляд нагадує молоко. Вхід до печери має мальовничий вигляд завдяки білуватому вапняку, що дав назву природній порожнині, і сталактитам химерних форм, які нагадують гігантські органні труби. До того ж вхід доволі широкий та дозволяє розсіяному сонячному світлу проникати у вхідний зал.

Печера загальною довжиною 92 м має два яруси, але другий «поверх» важкодоступний. Можна оглянути зали першого ярусу, з яких східний є доволі просторим: 10 на 15 м і заввишки до 15 м. У цій мандрівці радимо скористатися ліхтариком.

Роздоріжжя. Подолавши 4500 м, ви повертаєтеся до вже знайомого розгалуження стежок. Після спуску маршрут закінчиться.

Тут ви можете залишитися на нічліг у приватних зелених садибах, наприклад тут (0974883853, 0988181021). До ваших послуг: чан, сауна, традиційна місцева кухня.

2 день

Наступного дня вам потрібно переїхати автомобілем з с. Велика Уголька до с. Мала Уголька (близько 22 км). Рекомендуємо пройтися туристичним маршрутом «Буковими пралісами Малої Угольки».

Довжина маршруту — 3,5 км, тривалість — 2 год.

Будівля Угольського лісництва. Початок маршруту — біля приміщення Угольського лісництва 48.254084, 23.622864, збудованого в притаманному для цієї місцевості стилі. На початку маршруту є туристично-інформаційний візит центр «Букові праліси Карпат». Три інформаційні зали оформлені природними матеріалами: деревиною різних порід та каменем. Родзинкою центру є експозиційний зал, що створює ілюзію присутності в буковому пралісі. Тут ви зможете переглянути фільми про природу Карпат.

Далі маршрут проходить мостом на протилежний берег річки Малої Угольки. Її води населяють типові для гірських річок Карпат риби, як-от: форель, гольян, червонокнижні — харіус, андруга закарпатська, мінога угорська. На іншому березі річки видно місцеву школу, яка до 2 Світової війни слугувала за мисливський будиночок для місцевого графа-землевласника.

Карстова печера Дружба. За 400 м розташований один із найцікавіших об’єктів Угольки — найбільша печера Українських Карпат  «Дружба» (історична назва —  «Романія»). Сумарна довжина її ходів становить понад 1 км. Печеру можна оглянути тільки ззовні: вона закрита для відвідування, бо там мешкають червонокнижні види кажанів.

Початок букового пралісу. Через 400 м від печери ви опинитеся в буковому пралісі. Поодинокі дерева бука сягають тут 35—40 м у висоту й до 1 м у діаметрі. Їхній вік — 250—300 років.

Урочище Гребінь. Останні кількасот метрів маршрут проходить траверсом схилу урочища Гребінь і майже не підіймається вгору. Довкола стежки височать скелі та розкидані нагромадження вапнякових брил.

Урочище Чур. Через 2300 м ви підійдете до одного з наймальовничіших місць на маршруті. Якщо піднятися з дотриманням усіх правил безпеки на майданчик на вершині скелі, можна побачити прекрасну панораму на букові праліси Угольки й долину р. Тиса. На горизонті в південному напрямку можна милуватися гірськими пасмами, що розташовані вже на території Румунії.

Карстовий міст. Ще за 200 м ви побачите найвизначнішу пам’ятку природи та окрасу маршруту — Карстовий, або Кам’яний міст. Ця природна арка утворилася внаслідок карстових процесів, як вважає наука, ще на морському дні. Її оригінальність привертала увагу людей із давніх-давен. Ще 500 років тому, коли християнство відзначало своє 1500-річчя, тут, у самому серці Європи, процвітав культ язичників, що поклонялися сонцю. Саме на Карстовому мості було їхнє капище.

Кінець маршруту. Через 5000 м маршрут спускається до річки і виводить на вже знайому луку з колишнім мисливським будинком графа. Ще 300 м — і ви біля контори Угольського заповідного лісництва, звідки й розпочинали свою мандрівку однією з останніх ділянок дикої природи в центрі Європи.

Де ночувати:

В околицях території заповідника розташовано багато готелів. На сайті заповідника є інформація про заклади для проживання.

Де їсти:

Закарпатська кухня різноманітна. Тут є елементи української, угорської, румунської та інших європейських національних кухонь. Заповідник рекомендує скуштувати страви місцевої кухні: кулешу, бриндзю, смаженицю, форель. 

Якщо є більше часу:

Географічний центр Європи

Гора Говерла

Гори Близниці

Водойми заповідника

Музей екології гір

Дерев’яний водяний млин на річці в Малій Угольці та рекреаційна зона

Сплавитися на р. Тиса (м. Рахів, 0985011573).

Інформацію про маршрути, перелік локацій для відвідування та фото для туристичних програм надали співробітники національних парків і заповідників.

Карпатський національний природний парк є першим національним парком України. Його створили 1980 року, щоб зберегти природні комплекси та об’єкти гірських систем Чорногори та Ґорґан. Парк лежить на північно-східних схилах Українських Карпат і охоплює територію в межах абсолютних висот 500 — 2061 м над рівнем моря. Протяжність парку з північного заходу на південний схід складає 55 км, а із заходу на схід — 20 км. Мережа туристичних шляхів парку сягає 158 кілометрів! Мандрівки різного рівня складності ведуть туристів через полонини до скелястих узвиш, відкривають гірські панорами, де можна одночасно побачити найвищі вершини України: Говерлу, Бребенескул, Піп Іван Чорногірський,  Гутин Томнатик і Ребра.

Що можна побачити в парку:

Карпатський національний природний парк має широку мережу еколого-освітніх стежок загальною протяжністю 158 км. У найбільш відвідуваних ділянках парку співробітники облаштували місця та зони для відпочинку.

Куди їхати:

Парк лежить на півдні Івано-Франківської області, на території Надвірнянського і Верховинського районів, у межах чотирьох територіальних громад: Яремчанської, Ворохтянської, Поляницької та Зеленської. Адміністрація Карпатського нацпарку розташована в місті Яремче, вул. Стуса, 6, телефон +380 (3434) 2–27–31

Чим їхати:

До м. Яремче, Микуличина, Ворохти можна дістатися потягами Київ — Рахів, Кременчук — Ворохта, Одеса — Рахів, Харків — Ясіня.

Є автобусне сполучення з Івано-Франківськом, Львовом, Ужгородом, Верховиною, Коломиєю. Найкраще сполучення — з Івано-Франківськом (60 км). Автобуси на м. Яремче їздять щогодини.

Автомобілем з Києва — 603 км (9,5 год), зі Львова — 196 км (4 год), з Івано-Франківська — 60 км (1,5 год).

Вартість послуг станом на червень 2023 р.:

Відвідування еколого-освітніх стежок: дорослі — 80 грн/ос, діти — 40 грн/ос.

Користування автостоянкою в урочищі «Заросляк», смт Ворохта: 1 легковий автомобіль — 50 грн, 1 мікроавтобус — 80 грн, 1 автобус — 100 грн.

Екскурсія в екотуристичному візит-центрі Карпатського національного парку з переглядом фільму (для групи не менш як 10 людей): дорослий квиток — 50 грн, дитячий — 25 грн. Для відвідування візит-центру необхідно попередньо зарезервувати екскурсію за номером телефону +380673965313 (телефонувати можна з понеділка по п'ятницю, з 8:00 по 17:00).

Оплатити послуги парку можна готівкою та онлайн на КПП. Актуальні ціни.

1 день

У м. Яремче важко не помітити 90-метрову скелю «Слон».

Скеля Слон 48.451216, 24.561538,  як легко здогадатися, подібна на вигляд до гігантського слона. Скеля утворилася на західному схилі гори Маковиця з крейдяного флішу від 60 до 75 мільйонів років тому. Фліш — це нашарування осадових порід (пісковиків, глин, глинистих сланців, конгломератів), що повторюються в геологічному розрізі сотні разів. Протягом мільйонів років на морському дні нагромаджувалися потужні товщі флішу. У той час, коли з’явилися й Альпи, ці товщі були високо підняті й зім’яті в складки, наче застиглі хвилі. Щоб роздивитися історію скелі зблизька, спустіться вулицею Підскельною до річки Прут. 

Далі запрошуємо до екотуристичного візит-центру Карпатського національного парку.

Екотуристичний візит-центр Карпатського національного природного парку 48.445727, 24.548556. 

Графік роботи — з понеділка по п'ятницю, з 8:00 по 17:00 (п'ятниця — скорочений робочий день). Для відвідування візит-центру необхідно попередньо зарезервувати екскурсію за номером телефону +380673965313 (телефонувати можна з понеділка по п'ятницю, з 8:00 по 17:00).

У центрі ви побачите макет гір Чорногірського хребта (з висотою понад 2000 м над рівнем моря!) і зможете обрати вершини для наступного походу. Також у центрі є дві діорами, які познайомлять вас із природними комплексами нашого регіону (ми представили навколоводну, лісову та субальпійську екосистеми). Ви зможете переглянути 30-хвилинний документальний фільм про географію, історію, етнографію та туристичні атракції Карпатського регіону. 

Пройшовши 1 км від візит-центру, ви потрапите у вольєрне господарство. Спочатку ви побачите птахів у просторих вольєрах: фазанів, павичів, канюка, цесарку, срібну лофуру, орла-могильника. Далі — найбільших улюбленців дітей: кроля, єнота-полоскуна, морських свинок. У вольєрах із парнокопитними проживають нубійські кози, козуля, свійська вівця. Можна у нас побачити і кремезних диких кабанів, і граційних оленів. До речі, природна популяція благородного оленя в Україні збереглася тільки в Карпатах (у національному парку зокрема). У почищеному та зарибненому ставку плавають білі лебеді та дикі качки. Усі тварини забезпечені природними умовами існування, на табличках вольєрів можна прочитати інформацію про кожну.

Далі пропонуємо відвідати одну з еколого-освітніх стежок: 

• «На гору Маковиця» 48.439187, 24.542498 (4 км в одну сторону, 4 год)
• «Стежка Довбуша» 48.435086, 24.552925 (кругова стежка завдовжки 2 км, 1,5 — 2 год)

— Гора Маковиця є однією з найвищих і, на нашу думку, найбільш видовищних в околицях міста Яремче. Нібито назва гори походить від слова «маківка», тобто «верхівка». Можна погодитися з цією версією, адже з гори відкривається чудовий панорамний краєвид на вершини Ґорґанського та Чорногірського хребтів. По дорозі до вершини ви поринете в затишну атмосферу лісових ландшафтів і побачите сліди історії, заховані в залишках окопів і траншей. Цими стежками колись ходили славні опришки, тут проходили важкі бої між австро-угорськими та царськими військами, між німецькими та радянськими солдатами в 1 і 2 Світових війнах. У пам’ять про загиблих на вершині гори встановлено хрест.

— «Стежка Довбуша» пролягає місцями, пов’язаними з іменем ватажка карпатських опришків — Олекси Довбуша. Опришківство — це форма протесту проти гніту магнатів у XVI—XIX ст. Тікаючи від кривдників у гори, селяни знаходили прихисток у важкодоступних місцях і по-партизанськи нападали на маєтки багатіїв. Довбуша називали «карпатським Робін Гудом» за те, що він грабував панів і роздавав їхнє майно селянам. Стежка лежить у заповідному урочищі Дрібка та проходить овіяними легендами місцями, де в 1738–1745 роках діяли побратими Олекси Довбуша.

Після прогулянки горами можна зняти втому біля водоспаду Пробій 48.43959662473882, 24.53984814409501. на р. Прут і купити сувеніри на ринку біля водоспаду.

Водоспад утворився у місці виходу на поверхню землі стійких до ерозії гірських порід — ямненських пісковиків. Він наче «пробиває» собі шлях між величезними та могутніми кам’яними брилами. Пробій — один із найповноводніших водоспадів Українських Карпат. Висота падіння води — 8 метрів, а кут нахилу — майже 45 градусів. Нібито колись водоспад сягав аж 25 метрів, однак для зручності сплавлення вирубаного лісу Пробій підірвали, тому його висота зменшилася. Милуватися Пробоєм найкраще з пішохідного мосту на висоті 20 метрів над водоспадом. Річкові брили над Пробоєм дуже слизькі, по них не радимо ходити. До того ж сила течії річки тут така могутня, що вижити після падіння у водоспад практично неможливо. Якщо ви хочете гострих вражень, радимо проїхатися на підвісній переправі над водоспадом. Тоді швидкість падіння води, шумовиння та сила водоспаду вразять ще більше.

На сувенірному ринку в м. Яремче 48.4393403901634, 24.539043481330268 можна придбати вироби з вовни (шкарпетки, капці, хустки, рукавиці, кожухи, кептарі, ковдри); вишиванки, рушники, постіль, гуцульські ткані килими та скатертини; прикраси, як-от ґердани; традиційну кераміку; вироби з дерева (кухлі, тарілки та свічники).

2 день

У другий день рекомендуємо відвідати мальовничу гору Хом’як і водоспад Гук у районі населених пунктів Татарів і Яблуниця. Цей маршрут добре підходить для дорослих і підлітків. 

Гора Хом’як (1542 м над рівнем моря) належить до гірського масиву Ґорґани — частини Карпат, вершини якої мають круті схили, вкриті кам’яними розсипами. У народі назву гори Хом’як пов’язують із тим, що в цій місцевості живе бабак альпійський (хом’як). До того ж форма цієї вершини нагадує щокасту тваринку. На вершечку гори на високому постаменті ви побачите статую Божої Матері. Своїм обличчям свята Марія звернена до України. 

Одним із наймальовничіших куточків Ґорґанського гірського масиву є водоспад Гук в урочищі Женець 48.39305145905261, 24.50209971998027. Вода масивним потоком спадає з висоти 15 метрів. Через шум та гул, що доносяться від нього, водоспад і отримав свою назву.

Пропонуємо маршрути середнього рівня складності, тривалістю 3—4 години. Стартувати можна з таких точок:

- КПП в урочищі Женець (село Татарів) 48.371320, 24.549739. Ви відвідуєте гору Хом’як, спускаєтеся й ідете до водоспаду Гук.

- КПП в урочищі Вередівський (село Яблуниця) 48.34705018103227, 24.506654804692015 Ви підіймаєтеся на гору Хом’як з урочища Вередівський, а спускаєтеся до урочища Женець (село Татарів) 48.371320, 24.549739 — і рушаєте на водоспад Гук.

- КПП в урочищі Вередівський (село Яблуниця). 48.34705018103227, 24.506654804692015 Ви підіймаєтеся на гору Хом’як з урочища Вередівський (село Яблуниця) та спускаєтеся назад на початкову точку. Далі їдете до урочища Женець (село Татарів) та рушаєте до водоспаду Гук.

Що ви побачите на стежках:

— Урочище Вередівський. 48.34705018103227, 24.506654804692015 Стежка пролягає на північ, спочатку — дорогою вздовж потічка Вередівський, що тече з-під Хом’яка, а вище — серпантинною доріжкою. Пройшовши мішаним і хвойним лісом, де росте ялина, ялиця, бук, в’яз, ви потрапите на мальовничу полонину Бараня. Наприкінці стежки трапляються кам’янисті розсипи, де росте гірська сосна, карликова береза. Далі через криволісся сосни ви дістанетеся до вершини гори Хом’як, вкритої величезними кам’яними брилами, що поросли сірим і червоним лишайником, припеченим сонцем і морозами.

— Урочище Женець 48.371320, 24.549739

Стежка бере початок біля садиби Женецького природоохоронного науково-дослідного відділення. Здебільшого стежка проходить по високій заплаві р. Женець (3 км). Приблизно через 2,5 км від початку маршруту вліво відходить дорога, яка через 15 хв виводить на велику галявину під лісом. Далі просікою підіймаєтеся вгору до полонини Бараня, а звідти — криволіссям на вершину гори.

2 день, альтернативний варіант 

Гора Говерла та болото Рудяк

Щоб зійти на гору Говерла, необхідно їхати до селища Ворохта, до урочища Завоєла. Там є КПП і початок еколого-освітньої стежки «На гору Говерла»  48.207689, 24.591543

Гора Говерла (2061 м над рівнем моря) є найвищою гірською вершиною України, з неї видно Чорногірський хребет. Щороку на Говерлу сходять тисячі людей. Вона височіє на межі Закарпатської та Івано-Франківської областей, а еколого-освітня стежка до неї проходить у межах заповідної зони національного парку. Схили цієї гори є домом для багатьох рідкісних, ендемічних та реліктових рослин (тут росте близько 700 видів вищих судинних рослин, 43 з яких занесені до Червоної книги України). Тому йти слід суто по стежці, щоб не зашкодити їм. Сходження на Говерлу це не розважальна прогулянка, адже підйом на таку висоту вимагає зусиль: рекомендуємо взяти зручне взуття, вітрівку, дощовик, трекінгові палиці, воду та перекус. Попередньо подивіться прогноз погоди, бо в дощ, туман іти небезпечно. Розраховуйте на 3—4 години мандрівки.

На зворотному шляху радимо повернути на болото Рудяк, що розкинулося вздовж автодороги до селища Ворохта.

Болото Рудяк 48.249769, 24.614253 має площу 100 гектарів. Воно живиться переважно атмосферними опадами, покрите суцільним килимом моху, ще тут ростуть смереки усього 1—4 м заввишки.

У Ворохті радимо завітати до церкви Різдва Пресвятої Богородиці 1615 р. 48.28401272637977, 24.570271046330426. Стара церковця височіє на пагорбі в центрі селища. Нібито її збудували в 1615 р. у с. Яблуниця, а у Ворохту перенесли 1780 р. на місце над новим цвинтарем. У 1860 р. церкву перевезли на нове місце, де вона стоїть і сьогодні. 1980 р. її відреставрували. Дерев’яна церква є мистецькою перлиною — найдосконалішою за пропорціями в гуцульській школі традиційного храмового будівництва, у XX ст. храм часто зображали на картинах. Перед церквою зберігся пам’ятний хрест, закладений церковною радою в 1785 році. Усередину можна зайти під час богослужіння. 

Де ночувати:

Вибрати готель чи садибу можна тут: https://www.karpaty.info/, https://www.booking.com/

Де їсти:

У місті Яремче, у селах Микуличин, Татарів і селищі Ворохта є багато кафе, ресторанів, колиб, піцерій, де можна скуштувати страви національної та європейської кухні. Карпатська кухня має елементи української, угорської, польської, словацької. Рекомендуємо скуштувати грибну юшку, банош, бограч, форель, деруни, гамбовці та бринзу. 

Що можна відвідати поблизу парку:

Веломаршрути з Ворохти
Веломаршрути з міста Яремче

Телефони  пошуково-рятувальних відділень:

ПРВ (смт Ворохта) 067 342 0495

ПРВ (смт Ворохта ур. Заросляк) 067 342 0491

ПРВ (м. Яремче) 067 342 0494

ПРВ (смт Верховина) 067 342 0496